WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Світові цивілізації в історичній динаміці - Реферат

Світові цивілізації в історичній динаміці - Реферат

років, геологічні епохи вимірюються тисячоліттями; отже, можна прогнозувати цикли розвитку);
· російська державність заснована на концепції візантизму, головними ідентифікуючими ознаками якої є візантійське православ'я, візантійське самодержавство, візантійські звичаї;
· ідея протистояння визначається між Заходом та Сходом на чолі з Росією (панславізм є загрозою для російської державності, однак основою євразійської ідеї є особлива цивілізація - східна під егідою Росії) [13, c. 239].
Важливу наукову цінність подальших теоретичних положень щодо цивілізаційного підходу до історичного розвитку мають дослідження німецького філософа О. Шпенглера. У праці "Присмерк Європи" (1918 р.) він відзначає, що поняття цивілізації тісно пов'язане з поняттям культури, причому не тільки в негативному розумінні, але й у позитивному, і навіть протиставляється культурі, як матеріальне, технічне - духовному, як стандартне і нелюдське - унікальному і гуманному. Він розглядав цивілізацію як занепад культури: "Цивілізація є неминучою долею культури, ...логічним наслідком, завершенням і результатом культури" [15, c. 43].
Таке протиставлення не є адекватним відображенням протиріч сучасного світу. Цивілізація є соціокультурним утворенням, і цим вона відрізняється від формації, яка охоплює систему соціальних зв'язків безвідносно до культури. Звідси випливає сама можливість використовувати поняття цивілізації для характеристики конкретних просторово обмежених суспільств із їх своєрідною культурою. Інакше кажучи, у світі існує не одна, а безліч локальних цивілізацій, спроможних зберігати свої типові особливості у різних суспільних формаціях.
О. Шпенглер визначав вісім цивілізацій (єгипетську, індійську, вавилонську, китайську, греко-римську, візантійсько-арабську, західноєвропейську, майя). Причому він акцентував увагу не стільки на аналізі історичного минулого тисячолітніх цивілізацій, скільки на прогнозуванні майбутнього. Саме це і викликало широкий громадський резонанс та інтерес до висловлених ним ідей. Зокрема, таких:
· всесвітня історія - це співіснування автономних культур, організмів, кожен з яких має свою душу і долю і переживає певні стадії розвитку (весна/молодість, літо/зростання, осінь/зрілість, зима/занепад, смерть);
· цивілізація є вульгарною формою культури, яка постає в останньому її циклі;
· ключем до розуміння специфіки цивілізації є сприйняття простору.
Розвінчуючи європоцентризм, О. Шпенглер відмовляється від "концепції єдиного "всесвітнього" історичного процесу, єдиної лінії еволюції людства, яке проходить послідовні етапи розвитку, що є, за всіх відхилень, періодів застою чи занепаду, в цілому поступальним рухом, який ми визначаємо як прогрес [15, c. 43]. О. Шпенглер стверджує, що кожна регіональна цивілізація піддається біологічному ритмові, де найважливіший етап - зростання є власне "культурою", а етап занепаду - "цивілізацією". Якщо на стадії культури відбувається органічний тип еволюції у всіх сферах життя (соціальній, релігійній, політичній, художній, етичній, військовій, науковій тощо), то для цивілізаційної стадії характерний механічний тип еволюції, що є "окостенінням" органічного життя культури і її розпадом.
О. Шпенглер абсолютизує свою ідею, перетворюючи самосутність культурно-історичного розвитку на повну його відокремленість. Досліджуючи і пізнаючи культурну історію усіх часів і народів, він обстоює думку про неможливість осягнення чужих культурних світів, вважаючи при цьому, що єдиної загальнолюдської культури бути не може. Застосовуючи "Таблиці "одночасних" епох духу", він оригінально зіставляє культури, прагнучи визначити, у який період вони збігаються в часі на етапі аналогічних життєвих циклів, зокрема - "зрілого літа" культури.
Саме таке зіставлення цих культур здається нам суперечливим для висновків самого О. Шпенглера, який вважав, що одна культура не може проникати в іншу. Водночас, за словами Л. Февра, О. Шпенглер виступав проти того, щоб ділити історію на шматки (як пиріг): на історію дипломатичну, економічну тощо. На місці всіх цих закутків він вирішив збудувати світлий палац всеохопної історії, де народи, мови, боги і нації, війни, науки… - все було для нього лише символами. Однак якщо античній культурі були притаманні спокій, ясність, а не динаміка, то західній культурі, навпаки, - неспокій, динамізм, прагнення до неосяжного [13, c. 253].
У певному розумінні продовжувачем ідей О. Шпенглера став А. Тойнбі - англійський мислитель, історик, автор 12-томної праці "Дослідження історії", виданої у нашій країні з дуже великим запізненням. Згідно з його теорією, динаміка цивілізації - від зародження до розпаду - визначається законом "Виклик - Відгук", за яким прогрес чи регрес цивілізації пов'язаний з адекватністю "Відповіді" регіонального соціуму на "Виклик" історичної ситуації. Саме народження цивілізації відбувається спонтанно за наявності двох необхідних умов: стимулюючої ролі оточуючого середовища - "Виклик" і наявності у соціуму творчої меншості, спроможної сформулювати "Відгук" на "Виклик".
Серія послідовних відповідей на послідовні виклики тлумачиться ним як вияв розвитку цивілізації. Особливо тоді, коли в ході розгортання процесу її становлення спостерігається тенденція до зміщення спрямування її дій від зовнішнього оточення до внутрішніх викликів, які все більше обумовлюють прогресивний рух цивілізації або етносу, що її формує, у напрямку самовизначеності та самодостатності. "Суспільство... в процесі своєї життєдіяльності стикається з цілою низкою проблем" і "кожна така проблема - це виклик, відповісти на який можна, тільки пройшовши через нелегкі випробування" [12, c. 253].
А. Тойнбі виокремлює п'ять основних типів "Викликів":
· виклик суворих країн;
· виклик нових земель;
· виклик історичних ударів;
· виклик тиску;
· виклик утисків.
Вчений відзначає, що зародженню цивілізації найбільше сприяють... несприятливі умови. Так, велика китайська цивілізація зароджувалася не на берегах відносно спокійної ріки Янцзи, а на бурхливій Хуанхе, і лише потім перейшла в долину Янцзи. Андська цивілізація виникла не у помірному поясі сучасної території Чилі, а в глибині Центральних Анд з їх проблемою зрошення земель.
Життєздатність цивілізацій, за А. Тойнбі, визначається такими критеріями:
· послідовне оволодіння життєвим середовищем;
· послідовне одухотворення усіх видів людської діяльності;
· перенесення подразників, як причини генезису цивілізацій, із зовнішнього середовища на внутрішнє.
Вчений звертає також увагу на принципи "закону золотої середини", що визначається на основі компенсацій. Саме здійснивши ретельний історичний аналіз на прикладі історії Венеції й Голландії, А. Тойнбі дійшов висновку, що це зразки, де виявляються елементи "компенсації". І Венеції, і Голландії могутній виклик кидало море. Однак, крім стимулюючого впливу, воно захищало
Loading...

 
 

Цікаве