WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Роль політичних еліт України і Росії в модернізаційних процесах початку 1990-х років - Реферат

Роль політичних еліт України і Росії в модернізаційних процесах початку 1990-х років - Реферат


Реферат на тему:
Роль політичних еліт України і Росії в модернізаційних процесах початку 1990-х років
Модернізаційні процеси - невід'ємна складова розвитку більшості країн світу. Особливої уваги заслуговують перетворення в країнах, що здійснюють перехід від недемократичного типу політичного режиму до демократичного. Такий процес відбувається наразі і в Україні. Однією з особливостей його на сучасному етапі є те, що у нас ще не завершено період політичної модернізації, активні зміни в суспільстві тривають і досі. Очевидно, трансформаційні процеси в Україні мають багато спільного з відповідними процесами в країнах колишнього СРСР. Проте, вже сьогодні цілком зрозуміло, що політичний розвиток пострадянських суспільств може йти доволі різними траєкторіями.
В колишніх республіках СРСР твориться унікальний досвід посттоталітарної демократизації. Аналіз і використання його є одним з першочергових завдань української модернізації. Особливо важливо скористатися з уроків суспільних трансформацій у країнах з найбільш схожими з нашими умовами розвитку, близькими за економічними, політичними, культурними характеристиками. Чи не найбільше зв'язків у всіх сферах суспільного життя Україна мала з Росією і не лише через її центральний статус в Союзі, а й завдяки іншим чинникам, що зберегли свою дієвість і після краху СРСР. Саме тому порівняльний аналіз трансформаційних процесів в Україні і Росії видається необхідним і своєчасним.
Успіх модернізації у будь-якій країні визначається безліччю факторів. Втім, серед усього їх спектру можна виокремити кілька основних, найбільш значимих. Це базовий рівень економічного розвитку, ступінь готовності суспільства до радикальних змін, здатність його не лише прийняти, а й активно підтримати реформи, специфіка геополітичного становища. Історичний досвід свідчить, що успіх модернізаційних процесів значною мірою залежить від національної політичної еліти, яка, в разі її адекватних відповідей на виклики часу, стає генератором ідей, організатором нагальних реформаційних змін та зрушень, гарантом незворотності поступального розвитку.
Аналізові політичних еліт періоду пострадянської трансформації присвячено значну кількість досліджень як і в Україні, так і в Російській Федерації. Серед російських дослідників варто виділити праці О. Криштановської, О. Гаман-Голутвіної, В. Гельмана [3; 4; 7; 8]. В Україні проблеми політичної модернізації та ролі в ній національної еліти висвітлено, зокрема, в працях М. Михальченка, В. Журавського, М. Шульги [10; 11].
Метою цього дослідження є порівняльний аналіз місця і ролі політичних еліт України та Росії в модернізаційних процесах на етапі активної трансформації політичних систем.
Після краху СРСР та утворення на його теренах нових незалежних держав, як в Україні, так і в Російській Федерації було проголошено курс на розбудову демократичної правової держави з розвиненою ринковою економікою. Відтак можна вважати, що обидві держави, принаймні формально, взяли курс на модернізацію політичної системи.
На стартовому етапі і в Україні, і в Росії, в умовах глибокої дезорієнтації суспільства та паралічу всіх його інститутів, роль політичних еліт суттєво зросла. Вона, власне, залишається чи не єдиним дієвим актором, якому під силу здійснення реальних модернізаційних змін.
Для визначення місця і ролі політичних еліт в процесах демократизації, перш за все, слід визначити основні характерні риси та особливості українських і російських політичних еліт, якими вони відзначались на стартовому етапі перетворень, провести порівняльний аналіз цих якісних показників.
Стартові характеристики нової політичної еліти значною мірою визначаються специфікою соціальної бази, з якої формувалася ця суспільна група. Слід зазначити, що ні в одній, ні в іншій країні не відбулося докорінної зміни складу правлячої верстви. На відміну від Чехії, Польщі, частково Литви, де було прийнято нормативні акти про люстрацію колишніх радянських чиновників, в Україні та Росії така можливість використана не була. Внаслідок цього створилася ситуація, коли питома вага представників компартійної бюрократії у складі еліт нових держав складала до 70 - 80 %. Так, в РФ представники колишньої номенклатури складали від 82 % в регіональній еліті до 75 % у вищому керівництві держави [8, с. 64]. Схожа ситуація була і в Україні: тут серед осіб, які протягом 1991 - 2003 років призначалися на найвпливовіші посади в системі влади, вихідці з партійної, господарської, комсомольської номенклатури становлять 73 %; серед осіб, які обіймали посади голів обласних державних адміністрацій - майже 80 %. За даними Національного інституту стратегічних досліджень, 52 % та 46 % керівного складу місцевих і центральних органів влади України відповідно перебували на державній службі ще за радянських часів [12]. Отже, базовою характеристикою аналізованих політичних еліт є їх "номенклатурне" походження. В результаті значна кількість рис старої еліти була перенесена на еліти нові. Серед них: брак навичок відкритого, прозорого, демократичного управління, клановість, переважання технократичного підходу, певна ностальгія за старим режимом тощо.
Наступною характерною рисою еліт в обох країнах став прихід до влади певної кількості нових людей - вихідців з наукової, мистецької сфери, інтелігенції, колишніх дисидентів. Ці люди повинні були стати носіями ідей демократизації, лібералізації суспільно-економічного життя. Саме на них покладалося завдання генерації нових ідей, формування тактики і стратегії розвитку, виходу з кризи, що панувала в усіх сферах суспільного життя. Ще з часів перебудови почала активно застосовуватись практика залучення молодих вчених-економістів до вироблення певних реформаційних заходів. Втім, люди, рекрутовані до еліти з позаноменклатурних прошарків, не мали необхідного досвіду державного управління, погано розуміли особливості функціонування ринкової економіки і демократії, прихильниками якої вони вважалися. Слід зазначити, що як в Росії, так і в Україні більшість реформаторів мали доволі романтичні уявлення про ефективність ринку як засобу економічного регулювання, наївно сподівались на його швидкий і благотворний вплив на економіку держав. Переважно саме цим зумовлені серйозні помилки
Loading...

 
 

Цікаве