WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Роль виборів у політичних процесах сучасної Болгарії - Реферат

Роль виборів у політичних процесах сучасної Болгарії - Реферат

пошуку адекватної виборчої процедури перехідного періоду є проведення 1 червня 1996 року болгарських "праймериз" щодо висунення спільного кандидата демократичних сил на президентські вибори. Це було першою спробою в Європі впровадити адаптований до національних умов варіант американської системи. У практичному плані попередні вибори дали змогу, на думку політолога І. Кристєва, розрубати "гордіїв вузол", зав'язаний тодішнім президентом Ж. Желєвим і Союзом демократичних сил (СДС) - найбільшою і найактивнішою несоціалістичною політичною силою в Болгарії [11]. Застосуванню цього механізму передували драматичні політичні дебати.
Політичний простір поділився на групи прибічників і супротивників використання суто американської системи. Багато разів підкреслювалося, що це - частина виборчої системи США, і вона передбачає змагальність між республіканцями і демократами, а в Болгарії - зовсім інша ситуація: "праймериз" проводилися в рамках однієї демократичної сили - СДС.
Основною причиною проведення таких виборів послужили стосунки Ж. Желєва з "синьою коаліцією", завдяки якій його було обрано президентом, але які з 1992 року ускладнились. Восени 1995 року Ж. Желєв офіційно заявив про своє рішення балотуватися на новий президентський термін. Коаліція "Народний союз" його підтримала, а представники СДС заявили, що підуть на вибори з новим кандидатом. Пошуки компромісу не давали результатів. Соціологічні дослідження підтверджували, що, у разі розколу, демократичні сили будуть приречені на невдачу. Крім того, приклад Л. Валенси, який зазнав поразки на виборах в результаті розколу польської опозиції, справив сильний психологічний вплив і на президента Ж. Желєва, і на СДС. Цей фактор зіграв проти сценарію з двома кандидатами, і попередні вибори стали можливими. Було знайдено й інституційне вирішення проблеми: укладено "Угоду про попередні вибори", підписану лідерами демократичних парламентських партій і коаліцій, а через десять днів й обома кандидатами об'єднаної опозиції - П. Стояновим і Ж. Желєвим. Було створено всі необхідні інститути виборчого процесу (ЦВК, реґіональні та громадські виборчі комісії, Політрада тощо). В результаті "праймериз" був визначений спільний кандидат від демократичних сил - П. Стоянов, який дотримувався прозахідної ліберальної позиції і репрезентував на той час праву болгарську еліту.
Результати попередніх виборів засвідчили, що в країні політичні процеси розгортаються за іншим, ніж раніше, сценарієм. Масова участь громадян у виборах визначалась кількома факторами: розчаруванням від управління БСП (колишня БКП) і пошуками альтернативи, новизною і привабливістю самої процедури, прагненням до згоди, взаємопорозуміння тощо. Така консолідація суспільства проявилася, мабуть, уперше після 1989 року.
Згадана процедура вже відійшла в історію. Однак вона відіграла важливу роль в політичних процесах: леґітимувала демократичну політичну еліту, створила нові можливості для участі громадян в управлінні країною, а, можливо, започаткувала й нову політичну традицію. Є у попередніх виборів в Болгарії майбутнє, чи ні - прогнозувати складно. Все залежить від багатьох чинників політичного розвитку та розстановки політичних сил. Це свідчить, що виборча система країни, як завше, перебуває у постійному розвитку і пошуку можливих альтернатив, які працюють на консолідацію суспільства.
Перші демократичні вибори відбулися в червні 1990 року, і їх можна вважати стартом трансформації болгарського суспільства. Болгарія - єдина країна у Східній Європі, яка пов'язувала перші демократичні вибори з розробкою нової Конституції. Тому цей процес почався з виборів до Великих Народних Зборів, які мали прийняти Конституцію або внести до неї зміни. Дебати навколо виборів багато в чому загальмували прийняття рішень з економічних проблем, що прирекло Болгарію на уповільнені, порівняно з іншими країнами, кроки постсоціалістичних перетворень.
Винятково важливою справою стала досягнута домовленість про терміни проведення виборів. Опозиція в особі СДС хотіла відкласти їх на осінь 1990 року, аби виграти час для згуртування своїх сил на місцях та підготуватися ідейно й організаційно. Керівники БСП хотіли провести вибори навесні, поки в неї ще тримався високий рейтинґ. Але компромісу все ж вдалося досягти, і вибори призначили на 17 червня 1990 року.
СДС віддавав перевагу пропорційній системі, яка забезпечувала представництво і невеликим партіям. БСП тоді виступала за мажоритарну систему, оскільки розраховувала на відомих політиків, котрі здобули авторитет у суспільстві під час усунення від влади Т. Живкова. Досягнуту угоду про застосування змішаної системи (200 депутатів за пропорційною, 200 - за мажоритарною) було покладено в основу сучасної виборчої системи Болгарії. Фактично її було скопійовано з німецької з тією лише різницею, що бар'єр входження до парламенту знизили до 4 % (в ФРН - 5 %).
Домовленості стосувалися й правил та можливостей використання засобів масової інформації: влада ґарантувала папір, приміщення і друкарні для видання опозиційних газет, а також деполітизацію національного радіо і телебачення і рівний доступ всіх політичних сил до державних ЗМІ [12]. Це засвідчувало, що демократичні перетворення в країні розпочались.
Слід підкреслити: від результатів цих виборів залежало спрямування болгарської постсоціалістичної трансформації. Вибори відбувалися в новій геополітичній ситуації. БСП все ще орієнтувалась на КПРС і СРСР, але в болгарський політичний розвиток почали втручатися й інші зовнішні сили. Це стало зрозумілим під час візиту до Болгарії держсекретаря США Д. Бейкера в лютому 1990 року та візиту Ж. Желєва у травні того ж року до США. Урядові були висунутіполітичні умови, за виконання яких Болгарія могла одержати членство в МВФ і Світовому банку. Головні з цих умов були пов'язані з проведенням "чесних і вільних виборів", а також з ґарантією вільної еміграції та дотримання прав людини. Крім того, СДС діставав допомогу ззовні для фінансування видання "Демокрация", отримував оргтехніку, а також методичні поради щодо підготовки кадрів. Зокрема, в передвиборчій кампанії СДС розраховував на допомогу французького спеціаліста з політичного маркетинґу Ж. Сегела. Посланник США в Софії С. Поланскі був на останньому мітинґу опозиції [13]. Приклади можна продовжувати.
У передвиборчій кампанії взяло участь багато молодих людей, учнів і студентів, які за одну ніч обклеїли Софію в синій колір пропаґандистськими гаслами опозиції. Акція "синій ранок" дала назву правому полюсу болгарських політичних сил. "Сині" пов'язуються у свідомості болгарського електорату з неґативним ставленням до комунізму, з викриттям деформацій минулого та ідеєю відродження цінностей довоєнного часу.
Справжні сутність і зміст ліберальних цінностей тоді мало хто собі чітко уявляв. У штабі СДС були впевнені в перемозі всупереч результатам соціологічних опитувань, які провіщали перемогу БСП. З цією партією у громадській думці пов'язувалося "світле минуле" з його ґарантіями певного рівня соціальної захищеності. За соціалістами було закріплено червоний колір, який символізував лівий полюс політичних сил.
Передвиборча кампанія від початку до кінця проходила в умовах конфронтації, яка весь час посилювалася, під акомпанемент звинувачень однієї сторони у злочинах минулого, а іншої - в екстремізмі та безвідповідальності. Результати виборів були несподіваними, особливо для опозиції. БСП одержала абсолютну більшість голосів. У Великих Народних Зборах ця партія отримала за пропорційною системою 47,25 % місць, а в мажоритарному суперництві - ще більше: 211 місць з 400. СДС дістав 144, а БЗНС - 16
Loading...

 
 

Цікаве