WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Роль виборів у політичних процесах сучасної Болгарії - Реферат

Роль виборів у політичних процесах сучасної Болгарії - Реферат

мажоритарної і пропорційної систем. Відповідно до цього закону, 200 депутатів ВНЗ (всього їх 400) обираються за мажоритарною системою в два тури, а ще 200 - за пропорційною. Вибори до Народних Зборів і Громадських рад проводяться за пропорційною системою.
Такий варіант дозволяє визначити як характер вимоги громадян до кандидатів, так і ступінь впливу на соціум партій та інших ідейно-політичних утворень. Партії, які існували раніше - з точно встановленими для них ролями, потрапили в якісно нові, нестандартні обставини. Відновлені партії, в результаті тривалої відсутності на політичній сцені та ще й з новими лідерами на чолі, навряд чи могли скористатися старим, набутим в інших умовах досвідом. Нові ж партії, які хоч і не мали політичного досвіду, але не відчували тягаря минулого, претендували на гідне, можливо, навіть лідерське місце в новому політичному просторі, що тільки но починав формуватися.
Закон давав партіям можливість скористатися плюсами (й мінусами) як мажоритарної, так і пропорційної виборчої системи. Кожна партія могла на практиці оцінити, яка з двох складових змішаної системи дозволяла їм забезпечити кращий результат. А виборці могли визначити, який варіант виборчої системи більше відповідає інтересам суспільства і забезпечує адекватне представництво громадян у системі влади.
Право призначати парламентські і місцеві вибори в Болгарії належить президентові країни. Вибори президента і віце-президента призначають Народні Збори. Виборчі одиниці - виборчі райони і виборчі секції. На виборах народних представників утворюється 31 багатомандатний виборчий район: три - в Софії, два - в Пловдивському окрузі, решта 28 - у межах колишніх округів. Межі виборчих районів, їх найменування і нумерація визначаються указом президента. На виборах президента і віце-президента вся країна розглядається як одномандатний виборчий район, у якому кожна кандидатська пара обирається за одним списком. На місцевих виборах кожна громада є багатомандатним виборчим районом по виборах громадських радників і одномандатним - по виборах кмета (місцева виконавча влада, її голова). Голосування здійснюється кольоровими бюлетенями - синій, червоний, зелений, помаранчевий колір або білі бюлетені з одною, двома чи трьома кольоровими смужками. Не допускається використовувати комбінацію кольорів національного прапора. Партія чи коаліція має право одержати такий само колір бюлетеня, як і на попередніх виборах [7]. Опитування громадської думки показали позитивну реакцію виборців на таке різнобарв'я - воно дозволяло простіше орієнтуватися у передвиборчій кампанії.
Для організації і проведення виборів створюються: Центральна виборча комісія (ЦВК), районні, громадські і секційні виборчі комісії. Існує судовий контроль за їх діяльністю: рішення ЦВК оскаржуються у Верховному суді, а рішення громадської виборчої комісії - в районному. Рішення судів є остаточними.
Право висувати кандидатів мають політичні партії, партійні коаліції та виборці. В останньому випадку кандидат реєструється як незалежний. Для висунення кандидата в народні представники виборці формують ініціативний комітет у складі 5 - 7 осіб. Він реєструється в районній виборчій комісії. Ініціативний комітет по виборах президента і віце-президента реєструється ЦВК, а відповідний комітет по виборах у громадські ради і кмети - у громадській виборчій комісії.
У передвиборчій кампанії беруть участь кандидати, їхні помічники, партії, партійні коаліції та громадяни. В ній можуть брати участь також державні органи і профспілки. Обов'язкова умова - ведення передвиборчої кампанії офіційною (болгарською) мовою. Передвиборча аґітація здійснюється на передвиборчих зборах, шляхом видання афіш, плакатів, реклами, а також через ЗМІ, право доступу до яких мають всі кандидати, партії і партійні коаліції.
В період передвиборчої кампанії проводяться опитування громадської думки щодо можливих результатів виборів. Щоби унеможливити маніпулювання громадською думкою, опублікування результатів опитувань закінчується за два тижні до виборів. Передвиборча кампанія завершується за 24 години до дня виборів і заборонена в день їх проведення. Голосують у неробочий день з 6 до 19 години. Для забезпечення рівного виборчого права в паспорті голосуючого робиться позначка про участь у виборах.
У виборах президента і віце-президента обраною вважається пара, яка набрала більше половини дійсних голосів, за умови, що в голосуванні взяло участь більше половини виборців. Якщо такої кількості голосів немає, то призначається другий тур, результати якого визначаються за мажоритарною системою відносної більшості.
Виборчий процес включає і проведення референдумів. Національні та місцеві референдуми проводяться на основі загального, рівного, прямого виборчого права при таємному голосуванні. Рішення про національний референдум приймають Народні Збори. На його підставі президент визначає дату голосування. Рішення про проведення місцевого референдуму приймає громадська рада.
Референдум, безперечно, є одним із механізмів здійснення прямої демократії, хоча останнім часом в багатьох країнах, крім Швейцарії, ставлення до цієї форми волевиявлення далеко не однозначне. Пояснюється це часто економічними (дорога за вартістю процедура) і політичними причинами (небажання керівництва взяти на себе політичну відповідальність, висловлену єдиним народним вотумом).
У політичній історії Болгарії референдум як форма прямої демократії має своє конституційно-правове оформлення. Тирновська конституція в її первинному вигляді не передбачала референдумів. Та XIV Звичайні Збори законодавчим шляхом ввели в правову термінологію поняття "допитване до народа" (референдум), яке використовується в політичному житті й сьогодні. Правове підґрунтя можливості безпосереднього здійснення державної влади, хоча й з питань місцевого значення, пов'язане з прийняттям закону про референдум ("Закон за допитване до народа по общински работи" - ДВ, бр. 52, 1909). В подальшому ХІХ Звичайні Народні Збори приймають ad hoc, тобто у конкретному випадку, закон про національний референдум одноразової дії. Це пов'язувалося з відповідальністю міністрів за ведення воєн, які призвели до національної катастрофи в 1913 і 1918 роках (ДВ, бр. 160/1922 г.). Ця практика продовжувалася й після 9 вересня 1944 року і була пов'язана з ліквідацією монархіїта проголошенням Народної Республіки Болгарія. Конституція 1971 року також була прийнята за законом про референдум, затвердженим V Народними Зборами (після 1946 року було введено нову нумерацію Народних Зборів, а після 1989 року відновлено стару, яка вела свій початок з часів Тирновської конституції).
Новий закон про референдум після прийняття Конституції 1971 року було ухвалено тільки в 1983 році, але застосовувався він лише на місцевому рівні. Як відзначають деякі дослідники [8], політичні умови того часу не стимулювали цього процесу. Очікування, що новий політичний клімат після 1989 року вдихне життя в цей закон, не справдилися. Після прийняття Конституції 1991 року було ухвалено новий закон (1996 рік), який передбачав можливості проведення національного і місцевого референдумів.
За сім років (1990 - 1997) болгарин приходив до виборчої урни 12 разів - парламентські, президентські і місцеві вибори [9]. Хоча Болгарія й мала практику проведення виборів на різних рівнях, однак вони виявилися тяжким випробуванням для народу і країни в цілому. Аналіз болгарських досліджень з цієї проблеми дозволяє твердити, що визначення виборчої системи потребувало подолання значних труднощів політичного, юридичного, морального і психологічного характеру [10].
Свідченням
Loading...

 
 

Цікаве