WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Розуміння сили - Реферат

Розуміння сили - Реферат


Реферат на тему:
Розуміння сили
Сила - одне з найперших уявлень і понять, що увійшли в життя людини і посіли в ньому центральне місце. В політиці сила має глибинний зв'язок з таким явищами, як насильство і ненасильство. Розуміння сили і споріднених з нею понять сьогодні, в інформаційну добу розвитку людства, потребує уточнення з огляду на суттєву зміну соціально-історичних умов.
Природничі та суспільні науки протягом багатьох століть схилялися до ототожнювання поняття сили з поняттям енергії. Дослідження сил, що діють у природі, осягнення їх сутності і бажання людини опанувати ними приводить, зрештою, до основи, яка визначає будь-яку силу. Ця основа - енергія. Вона є ресурсом сили і організовується в різні форми сили для цілеспрямованої дії.
Для сил, що діють в суспільстві, роль ресурсів виконують не тільки різні види природної енергії, але й енергія соціальна. Соціальна енергія - наслідок трансформації природної енергії людським суспільством. Носієм і уособленням соціальної енергії виступають як людські спільноти, так і окрема людина - член суспільства. Енергія людських мас є ресурсом всього розмаїття соціально-політичних сил.
Соціально-політична сила - це певним чином сформована і спрямована соціальна енергія.
Всі сили, які діють у сфері "…взаємодії природи і суспільства, в якій людська діяльність стає головним визначальним чинником розвитку" [1] - антропосфері, можна поділити на два рівні складності:
- на першому рівні - сили природних процесів, що діють без втручання людини;
- на другому - сили природних процесів, що діють із втручанням людини або керовані нею.
На другому рівні взаємодіють природні та суспільні сили.
"Існують дві форми об'єктивного процесу - природа і цілеспрямована діяльність. Проте, беручи до уваги експансивність останньої, можна наполягати на стратегічній зміні ситуації: дві форми об'єктивного процесу послідовно трансформуються в одну… Складається єдине ціле, що активно проявляє себе: унітарний антропокосмічний науково-техно-натурний комплекс з автономними закономірностями функціонування і самоперетворення" [2].
Панування над силою, яка не є частиною того, що дане природою людині у фізичному розумінні (її особиста фізична сила), виділила її з тваринного світу. Взявши до рук палицю і камінь, опанувавши силу вогню, примусивши інших собі подібних виконувати її задум, людина крок за кроком виходила за межі можливостей впливати на оточуюче середовище, користуючись лише однією особистою фізичною силою, яку їй подарувала природа. Людина подолала межу можливостей, яка визначалась параметрами її організму завдяки здатності мислити.
Здатність мислити озброїла людину і зробила її найсильнішою істотою в первісному світі, бо збільшила її вплив на оточуюче середовище в багато разів.
Забезпечуючи нагромадження і вдосконалення матеріальних та духовних ресурсів, людство нагромаджувало і вдосконалювало свої можливості перетворювати природне середовище. Правда, використання для цього ресурсів і потужностей часто в історії людства давало діаметрально протилежні результати: від побудови потужних суспільно-історичних формацій і держав як уособлення сили цих формацій - до їх повного занепаду та руйнування, що свідчило про їх недосконалість і слабкість.
Нагромадження людськими спільнотами ресурсів і формування ними можливостей дії для досягнення своїх цілей є запорукою прогресивного розвитку. Прогресивність дії визначається наявністю в спільноті переваги кількості ресурсів, залучених до моделі творення, і ступеня досконалості їх організації над кількістю та ступенем досконалості організації ресурсів, залучених до моделі деструкції. Дуже важливу роль відіграє чітко сформульована мета дії.
Протиріччя всередині суспільства зводяться до боротьби за право реалізувати свою модель організації ресурсів і спрямовувати їх на досягнення визначеної мети. На полюсах цієї боротьби - сила і насильство як уособлення, відповідно, позитивної і негативної частин людської практики.
Б.Франклін визначав людину як "тварину, що створює знаряддя", а К.Маркс додавав: творяться "знаряддя праці з допомогою також знарядь" [3]. Спонукала людину до цього необхідність підвищити свої можливості впливати на оточуюче природне і соціальне середовище. "Люди …чим більше вони віддаляються від тварин, тим в більшій мірі вони роблять свою історію самі, свідомо, і тим меншим стає вплив на цю історію непередбачуваних наслідків, неконтрольованих сил і тим точніше відповідає історичний результат поставленій раніше меті" [4].
Людину від тварини відрізняє свідоме творення, пошук і вдосконалення моделі організації особистих (ресурсів організму), природних та соціальних ресурсів з певною метою. Іншими словами, людину від тварини відрізняє пошук сили. Хибні кроки в цьому пошуку приводять до насильства, втрати ресурсів, суспільного регресу. Історія людства, таким чином, - це постійний пошук сили.
Тварину задовольняє модель організації ресурсів, дарована їй природою, яка втілюється в її організмі. Людина ж постійно веде пошук досконаліших форм організації ресурсів для досягнення новітніх цілей. Створюючи соціальну модель організації ресурсів, вона перебуває під впливом об'єктивних та суб'єктивних чинників.
Стихійне чи свідоме врахування творцем моделі об'єктивних чинників сприяє оптимальному використанню природних та соціальних ресурсів, створенню сильного суспільства, зводить до мінімуму насильство і втрату ресурсів.
Проте, "все ще існує велика невідповідність між поставленими собі цілями і досягнутими результатами, …продовжують переважати непередбачувані наслідки, …сили, що не контролюються, набагато могутніші, ніж сили, що приводяться в рух планомірно" [5].
Недосконалість моделей організації ресурсів, помилки у визначенні соціально корисної мети спричиняють відступи від позитивної практики, вихід за межі людського виміру існування, нехтування гуманних законів. Людство вдається до насильства - і втрачає ресурси.
При створенні реальної прогресивної, тобто силової (а не насильницької) соціальної моделі, опора робиться на людський вимір існування, що визначає рівень оптимальності використання ресурсів та її відповідність рівню цивілізаційного розвитку суспільства.
Збільшуючи свої можливості, людина шукала засоби впливу на сили природи та суспільства з метою їх підпорядкування, не завжди розуміючи їхню сутність. На початку історії людства об'єктами цього підпорядкування були лише сили природи. З часом настало розуміння, що суспільні сили теж потрібно дослідити, зрозуміти і впорядкувати. Незбагненні сили суспільства, неправильно керовані лідерами, виходили з підпорядкування і набирали протилежних якостей.
Дика, нецивілізована людина була часткою сліпих стихійних сил природи. З початком історії людство почало формувати суспільно-історичні сили, які були здобутком вищого ґатунку, ніж природні сили. Вони були розрізненні і розкидані на поверхні земної кулі, майже не взаємодіяли і незалежали одне від одного в просторі і часі.
З настанням інформаційної доби цивілізації людство цілком переходить до нової якості ресурсів суспільно-політичних сил. Всі без винятку людські спільноти стають взаємодіючими акторами антропосфери. Ця доба завершує глобальне залучення людства до спектру активно взаємодіючих і взаємозалежних суспільно-політичних сил, які спираються на природні ресурси всієї планети. "Процеси перетворення природи людиною і власне природні процеси перетворення зливаються в єдиний процес - перетворення соціоприродної тотальності"[6].
Людство набирає ознак
Loading...

 
 

Цікаве