WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Ризик як атрибут політики - Реферат

Ризик як атрибут політики - Реферат


Реферат на тему:
Ризик як атрибут політики
Розглядаються властивості ризику як атрибуту політики. Простежується генеза виокремлення феномена політичного ризику.
Тривалий час, починаючи з античності, політика асоціювалася з державою, її функціонуванням за допомогою влади. З ускладненням суспільних відносин, зростанням їх інтенсивності (це притаманне сучасному етапу розвитку суспільства), політика набуває значно ширшого значення: вона інтерпретується не лише як форма прояву державної влади, але і як вираження повноважень інших, недержавних структур.
Сутність політики можна виявити через розкриття таких її атрибутивних властивостей:
· інклюзивність, тобто здатність безмежного "проникнення" в інші сфери суспільства, поєднання з іншими регуляторами людських відносин;
· функціонування у формі співучасті та взаємодії керуючих і керованих;
· єдність у політичному процесі свідомих та стихійних вчинків і форм політичної поведінки;
· функціональність, здатність слугувати суспільству, що дозволяє політиці глибоко впливати на інші сфери суспільства та всебічно взаємодіяти з ними.
Природа політики полягає в суспільній потребі погоджувати різні інтереси людей і зберігати стабільність соціуму. Це дозволяє говорити про конфліктно-консенсусну природу політики [1, с. 198]. Тому поряд з названими атрибутами (атрибутивними властивостями) політики можна виокремити її ризикованість.
Тема політичного ризику, ризикованості політики поки ще не знайшла належного висвітлення в науковій літературі, принаймні у вітчизняній. На Заході значне зростання інтересу до проблеми політичного ризику одночасно із зростанням скептицизму щодо можливості його прогнозування було відмічено після так званої "зеленої революції" в Ірані (1979 рік): з одного боку, вона викликала численні суперечки про ймовірність виправдання політичних прогнозів і надійності оцінок рівня політичного ризику, а з іншого - дала величезний фактичний матеріал для досліджень у цій галузі. Практична значимість подібних досліджень призвела до створення значної кількості консультаційних фірм, що спеціалізуються на оцінці політичних ризиків у різних країнах.
Для вивчення політичного ризику в рамках політичної науки формується окрема галузь наукових досліджень - політична ризикологія. Початкове нагромадження наукових знань про ймовірнісний характер різноманітних суспільно-політичних процесів здійснюється в другій половині ХІХ - на початку ХХ століття з розвитком спеціальних розділів математики й логіки, актуалізацією потреби у виробленні юридичних норм і правил, що регулюють практику страхування, біржових угод тощо. Спочатку явище політичного ризику вивчалось невеликою групою спеціальних наук - деякими розділами математики, статистикою, низкою правничих і економічних дисциплін. Згодом політичний ризик починає досліджуватися значною групою конкретних наук - теоріями ігор, ймовірностей, операцій, катастроф, прийняття рішень, а також імовірнісною і багатозначною логікою, психологією та соціальною психологією, воєнними, економічними, демографічними, медичними, біологічними, правовими й іншими дисциплінами. Безумовно, тут політичний ризик ще дуже слабко диференціювався від інших видів ризику.
Починаючи з 1960-х років, політичний ризик стає предметом міждисциплінарних досліджень, що призводить до їх інституціоналізації, появи широкого кола фахівців - експертів з політичного ризику. Саме вони, на думку деяких західних соціологів, складають новий шар "технократичної еліти" [3, р. XXV]. Висловлюються судження, що нині політична влада повинна здійснюватися, спираючись не стільки на спеціальні знання інженерів, технологів, техніків тощо (як це передбачалося у класичній формі технократії) або на спеціальні знання професіоналів-управляючих (як це передбачається у класичній формі менеджеризму), скільки на спеціальні знання експертів у галузі політичного ризику. Особливу роль серед них мають відігравати соціологи і політологи, "котрі в силу своєї освіти опановують широкий підхід до проблеми, можуть і повинні зв'язати науку та політику найефективнішим чином" [4, р. 220].
На початок 1980-х років дослідження з оцінки політичного ризику стали автономною галуззю наукової діяльності. В англомовних країнах видається близько десяти спеціальних часописів про ризик, наприклад: "Risk", "Risk analysis", "Risk abstracts", "Risk management", "Risk management news", "Risk measurement service" та ін. На думку більшості західних фахівців, поява численних досліджень з політичного ризику пов'язана із соціальною потребою розширення і поглиблення знань про ризик сучасного політичного життя, тобто потреба допомогти суспільству долати небезпеку людського життя через неефективний політичний менеджмент викликала появу й активний розвиток нового дослідницького напряму. Політична ризикологія спрямована на вирішення двох основних груп питань: аналіз ризиконасиченості конкретних політичних технологій ("система аналізу політичного ризику") та здійснення управління цими технологічними новаціями ("система менеджменту політичного ризику"). У США історично вперше почала формуватися "система аналізу", а потім - "система менеджменту" політичного ризику.
"Аналіз ризику, - зазначає американський соціолог Й. Шорт, - означає культурну адаптацію, необхідність якої диктується науковими відкриттями й технологіями, що на них ґрунтуються" [5, р. 2]. Взагалі "аналіз ризику" є галуззю зі слабкою теорією та множиною суперечливих засад. Зрозуміло, що теоретична незрілість цієї галузі знання в певній мірі викликає розрізненість, фрагментарність теорій ризику, широкі дискусії вчених стосовно найважливіших проблем.
І ще одна особливість. Оскільки фахівці з оцінки політичного ризику є представниками різних галузей знання, вони привносять в аналіз політичного ризику своє розуміння предмету дослідження, свою методологічну базу.
Метою цієї роботи є визначення структурних і функціональних властивостей ризику як атрибуту політики. Для реалізації цієї мети використовуються методи системного аналізу: генетичний, структурний, функціональний.
У загальному плані політичний ризик - це ймовірність настання небажаних наслідків можливих політичних та інших рішень, пов'язаних з політичними подіями, які можуть завдати збитків їх учасникам у реалізації відповідних інтересів. Частіш за все про політичний ризик говорять у ситуаціях, коли при прийнятті політичних рішень щодо, наприклад, міжнародного бізнесу, треба враховувати негативний вплив чинників, пов'язаних з нестабільністю внутрішньополітичної обстановки, правлячого режиму або уряду, з політичними безпорядками. Враховування оцінок ризику - одна з обов'язкових умов вибору рішень на професійному рівні.
Можна виокремити такі основні підходи до визначення політичного ризику [2]:
· політичний ризик як узагальнена оцінка всіх некомерційних ризиків, пов'язаних з діяльністю в різних соціально-політичних середовищах (широке розуміння);
· політичний ризик якімовірність фінансових втрат для фірми внаслідок впливу несприятливих політичних факторів у країні розміщення інвестицій (вузьке розуміння);
· політичний ризик як дії національного уряду, що перешкоджають проведенню ділових операцій, змінюють умови угод або проводять конфіскацію власності іноземних компаній (В. Вестон, Б. Сорж);
· політичний ризик як зміни в умовах проведення операцій іноземними компаніями, що виникають у ході політичного процесу (Д. Джодіс);
· політичний ризик як непередбачувані обставини, які виникають у політичному середовищі та приймають форму обмежень у проведенні операцій (С. Кобрін);
· політичний ризик як комплекс внутрідержавних та міжнародних, конфліктних та інтеграційних подій і процесів, котрі можуть (або не можуть) привести до змін в урядовій політиці всередині країни або в інших країнах, що може вилитися в несприятливі умови або ж додаткові можливості для фірми (Г. Райс, І. Махмауд).
Якщо розглядати
Loading...

 
 

Цікаве