WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Проблеми становлення сучасної політичної дидактики - Реферат

Проблеми становлення сучасної політичної дидактики - Реферат

"запитально-відповідальну" постановку навчання, його жорстку регламентацію та авторитарний стиль відносин викладача із слухачем. Нормативний характер системи політичної освіти зумовлювався не тільки закритістю тоталітарного суспільства, придушенням і відчуженням особистості заради "вищих" інтересів держави, але й освітньою традицією класичної науки.
В другій половині XX століття завершився перехід більшості фундаментальних наукових дисциплін до вивчення своїх об'єктів як систем, що самоорганізуються і саморозвиваються. Результати цих досліджень обумовили радикальну трансформацію механістичних поглядів на природу і суспільство, збагачення їх такими поняттями, як "нелінійні системи", "дисипативні структури", "флуктуація", "біфуркація", "коеволюція". Змінилися уявлення про роль незворотних процесів, випадковості і хаосу в самоорганізації відкритих систем, до яких належить і суспільство. Ці поняття ключові для пізнання динаміки політичних процесів. Однак нове знання ще незадовільно відображається у вітчизняній політичній освіті, яка в цілому спирається на догми, котрі ще зберігаються на рівні повсякденної свідомості, та на традиційні механістичні уявлення.
Основні характеристики політичного знання: його постійна незавершеність, виключення оцінок, що претендують на істинність узагальнень, принципова відмова від моноцентричних уявлень на користь визнання співіснування різних, що не піддаються зведенню в єдине ціле, наукових ідей, стилів мислення, між якими можливий продуктивний діалог. Зміна уявлень про політичне знання вимагає відмови від нормативної моделі освіти, що уніфікує людську індивідуальність і не лишає місця для пізнавальної ініціативи, на користь відкритої моделі. Відкрита система припускає, що процес навчання не може зводитися до простої передачі знання. Перетворення переданої інформації в знання відбувається через її творче осмислення реципієнтом: співвіднесення з фоновим знанням, особистим досвідом і переживаннями, нормами соціального оточення.
Різноманіття завдань, що постають перед суспільством, вимагає індивідуальної ініціативи, отже й індивідуальної розмаїтості. Людська індивідуальність стає основою системи суспільних зв'язків у відкритому суспільстві, а її вільний розвиток - необхідною умовою його розвитку. Імператив системи освіти для відкритого суспільства - розвиток інтелектуальних здібностей, необхідних для активної творчої участі в життєдіяльності суспільства, включаючи допитливість, схильність до критичного аналізу.
Відкрита модель політичної освіти переносить центр ваги з репродуктивних форм навчання на продуктивні. Відповідно радикально міняються й відносини між тим, хто навчає, і тим, кого навчають. Сучасний навчальний процес передбачає перехід від авторитарного керування і підпорядкування до співробітництва і співтворчості.
Розвиток інтелекту відбувається насамперед через організацію індивідуальної роботи тих, хто навчається. Самостійна праця сприяє виробленню навичок формування власних суджень у процесі аналізу матеріалів і підготовки письмових звітів та усних повідомлень. При зіставленні різних позицій і установок виробляється здатність логічно мислити. Розвиток уміння чітко і доступно викладати та захищати власну позицію, вислуховувати думки опонентів і дискутувати сприяє формуванню відкритої політичної культури.
Істотний елемент освітнього процесу у відкритій моделі - створення сприятливих умов для активного осмислення інформації. Це залучення тих, кого навчають, до дослідницьких проектів, їх участь у публічних дискусіях.
Підбиваючи підсумки, необхідно зробити загальний висновок: політична освіта є одним з найважливіших ендогенних чинників політичного процесу, який впливає на стабільність, ефективність і перспективи подальшого розвитку системи. Цей висновок ґрунтується на тому, що політичний світ в його просторово-динамічних характеристиках і "людина політична" становлять єдиний комплекс, і саме політична освіта покликана удосконалювати і гармонізувати їх взаємодію.
Крім цього, слід відзначити, що проблеми політичної освіти в Україні вимагають подальшого ґрунтовного вивчення. Зокрема особливої уваги потребує питання включення політичних знань в освітні програми, розробки дидактики політосвіти, яка б відповідала перехідному періоду суспільства, сприяла формуванню знань і громадянських навичок, які відповідають змістові сучасних процесів в Україні і світі.
Людина в демократичному суспільстві живе в багатовимірному просторі культури. Її буття визначається тим, якими мовами культури вона володіє. Тут кожен обирає свій шлях.
Завдання системи освіти полягає в тому, щоб надати всім, хто навчається, широкі можливості вибору, навчити кожного вільно рухатися в просторі ідей, у світі образів, поглибити мислення й емоційне сприйняття дійсності, допомогти виробити цілісний погляд на світ, сформуватися повноцінним громадянином.
Демократизація освіти - найважливіша складова процесу демократизації світової спільноти. Вона стосується й управління освітою, й реалізації навчального процесу. Демократизація проникає й у сам зміст освіти, що все більше орієнтується на реалізацію в її системі невід'ємних прав людини.
Держава в демократичному суспільстві не має права нав'язувати тому, хто навчається, будь-які світоглядні цінності. Але вона зобов'язана зробити все, аби вільне самовизначення особистості здійснювалося усвідомлено, на основі фундаментальних знань.
Література:
1. Закон України "Про освіту" // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №21.
2. Закон України "Про загальнусередню освіту" // Голос України. - 1999. - 23 червня. - С. 5 - 7.
3. Закон України "Про професійно-технічну освіту". - Голос України. - 1998. - 10 березня. - С. 6 - 9;
4. Указ Президента України № 1322 "Про Концепцію підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні" // Офіційний Вісник України. - 2000. - № 50.
5. Постанова Кабінету Міністрів України №1697 від 15 вересня 1999 р. "Про затвердження Національної програми патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства" // Офіційний Вісник України. - 1999. - № 37.
6. Див.: Платон. Государство // Платон. - Собр. соч. в 4 т. - Т. 3.- М., 1994.
7. Монтескье. О духе законов. - Ч. 1. - Кн. 4. - О том, что законы воспитания должны быть в соответствии с принципами образа правления. - СПб., 1990.
8. Алмонд Г., Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии // Полис. 1992.- № 4.- С. 122 - 134.
9. Арон Р. Демократия и тоталитаризм. М., 1993.
10. Даль Р. А. Полиархия, плюрализм и пространство. Последствия исторических сдвигов, связанных с изменением пространства // Антология мировой политической мысли. В 5 т. - Т. П. Зарубежная политическая мысль. XX в. / Ред. Т. А. Алексеева и др. М., 1997.
11. Дарендорф Р. После 1989. Мораль, революция и гражданское общество. Размышления о революции в Европе. М., 1998.
12. Лейпхарт А. Демократия в многосоставных обществах: сравнительное исследование. М., 1997.
13. Луман Н. От полицейского государства к правовому государству // Антология мировой политической мысли. В 5 т. - Т. II. - М., 1997.
14. Матц У. Идеологии как детерминанта политики в эпоху модерна // Полис. - 1992. - № 1 - 2;
15. Растоу Д. А. Переходы к демократии: попытка динамической модели // Полис. - 1996. - № 5;
16. Турэн А. Что означает демократия сегодня? // Антология мировой политической мысли. В 5 т. - Т. П. - М., 1997.
17. Про концепцію громадянського виховання дітей і молоді // Постанова президії Академії педагогічних наук України від 19 квітня 2000 р. - Протокол №1-7/4-49.
18. Васютинський В. Про особливості електорального самовизначення громадян України // Українські варіанти. - 1998. -№1. - С. 37 - 41;
19. Вашутін О. Політична соціалізація молоді в сім'ї і становлення політичної психології індивіда // Людина і політика. - 2000. - № 5. - С. 67 - 71.
20. Шахтемірова О. Ціннісні орієнтації та політична свідомість // Нова політика. - 1999. -№4. - С. 24 - 27;
21. Остапенко М. Політична свідомість студентської молоді в сучасній Україні // Нова політика. - 1999. - №4. - С. 28 - 32.
22. Вебер Макс. Наука как призвание и профессия // Вебер М. Избр. произв. - М., 1990. - С. 721
23. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве