WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Проблеми становлення сучасної політичної дидактики - Реферат

Проблеми становлення сучасної політичної дидактики - Реферат


Реферат на тему:
Проблеми становлення сучасної політичної дидактики
Мета статті - зробити ще крок у вивченні питань потенціалу політичної освіти як чинника сучасного політичного процесу в Україні. Не претендуючи на всеохоплюючий аналіз проблеми, автор ставить завдання проаналізувати найважливіші аспекти розбудови сучасної системи політичної освіти в нашому суспільстві.
Демократичні зміни, що відбулися за час існування молодої української держави, висунули на порядок денний проблему формування відповідної суспільної свідомості. І це природно: чим більше демократизується суспільство, тим гостріше постає потреба в знаннях про людину, історію країни. Тоталітарна система не потребує висококультурної, високоосвіченої людини. Їй потрібен вузький фахівець, який сумлінно виконує конкретне завдання. І не більше.
У демократичному суспільстві кожен громадянин має бути універсально освіченим, що дозволить йому "жити по-людськи", тобто не стати об'єктом маніпуляцій. Демократія несумісна з неуцтвом. Вона відкидає його, а коли виявляється неспроможною впоратися з цим завданням, то неминуче деградує до диктатури. Демократичні свободи тільки тоді дають відчутні плоди і для особистості, і для суспільства, коли спираються на високу компетентність громадян. Відтак демократія без повноцінної освіти неможлива. З іншого ж боку, повноцінна освіта неможлива без демократії.
Незважаючи на огром ухвалених в Україні документів [1 - 5], покликаних спрямувати розвиток освіти і виховання відповідно до сучасних вимог, лишається не до кінця з'ясованим питання про методи розв'язання таких завдань, як формування активного, свідомого громадянина, підготовленого до участі в економічному, культурному і політичному житті. Ключовими лишаються проблеми формування громадянської культури членів суспільства, грунтованої на демократичних цінностях, свідомій участі в політичному житті, умінні користуватися легальними засобами і прийомами виборчого механізму для підтримки політичних сил, націлених на реалізацію об'єктивних інтересів більшості суспільства.
На жаль, сучасний стан нашого розвитку не може не викликати тривоги за долю демократичного ладу в країні. Передусім турбує негативне ставлення значної частини громадян до демократії як однієї з найважливіших людських цінностей. Це обумовлюється сприйняттям нинішніх негараздів як наслідку становлення демократичного ладу. Таке становище свідчить про певні проблеми формування сучасної громадянської культури. Простий аналіз дозволяє твердити, що серед найважливіших засобів формування такої культури безумовно має бути державна система політичної освіти, діяльність багатьох недержавних організацій, фондів, об'єднань, політичних партій, засобів масової інформації тощо. При цьому, на нашу думку, головну роль у цьому відіграють інституції, які організують цілеспрямований процес політичної соціалізації, будучи включеними в систему громадянської політичної та правової освіти населення.
Підтверджує важливість таких аспектів те, що взаємозв'язок політичного розвитку і політичного виховання досліджувався ще з античних часів. Класики філософської думки протягом не одного сторіччя намагалися розкрити механізм взаємодії політичних процесів з типом громадянина, його культурою, які зароджувалися в надрах попереднього державного устрою [6; 7].
Західна політична думка відгукнулась на виклики новітніх часів потужною низкою наукових досліджень [8 - 16], положення яких стали основою вивчення питань формування сучасної громадянської культури. На жаль, проблеми її формування засобами політичної освіти й досі не посіли гідного місця у дослідженнях українських науковців. Та все ж можна спостерігати певне зростання уваги до цієї проблеми. В основному це проявляється в активізації досліджень з формування системи громадянської освіти і механізмів політичної соціалізації молоді [17 - 21]. Тут, у першу чергу, належить звернути увагу на необхідність усвідомлення суб'єктами політичного процесу значущості політичної освіти як своєрідного "компаса" у пізнанні політичного світу та одного з найважливіших чинників стабільності, передбачуваності й керованості нашого суспільства, що продовжує перебувати в перехідному стані. Політична освіта може виступити своєрідним механізмом формування громадянського суспільства та його включення, поряд з державою, у вирішення регіональних і глобальних проблем.
Посередницька роль політичної освіти між процесом пізнання політичного світу і його перетворенням ґрунтується на об'єктивних законах. Адже свідомо змінювати щось у політичному житті можна, лише розуміючи об'єктивний зміст політичного процесу та можливі шляхи і засоби досягнення бажаних змін. Життя доводить, що не досить усвідомлення цих аспектів лише частиною суспільства. Для ненасильницького реформування політичних відносин необхідна свідома діяльність абсолютної більшості громадян, які, незважаючи на труднощі, викликані змінами, спроможні виступити активними учасниками перебудовчих заходів для подолання перешкод на шляху вдосконалення суспільних взаємовідносин.
Загалом йдеться про певний комплекс цінностей, умінь і знань громадян, сформованих системою політичної освіти, які забезпечують їм свідому участь і активну позицію в політичному житті, можливість визначити власні політичні інтереси та зіставити їх з інтересами всього суспільства. Саме такий комплекс політична наука кваліфікує як політичну культуру громадян.
Отже, необхідно усвідомити ключову роль політичної освіти у формуванні сучасної політичної культури громадян, яка виступає своєрідною умовою стабільного просування країни шляхом демократизації. Реальне, а не декларативне прагнення політичних сил демократизувати суспільне життя повинне спиратися на ґрунтовну, всеохоплюючу систему політико-правової освіти, яка не є екзотичним елементом всієї освітянської системи, а, навпаки, органічно належить до неї, є невід'ємною складовою її "тіла" і "духу".
Дехто у зв'язку з цим висловлює занепокоєння (і воно виправдане) щодо небезпеки використання інструментів політичної освіти і виховання, як і в радянські часи, для формуваня "єдиномислія", конформізму, нав'язування якоюсь політичною силою своїх ідеалів. Така небезпека безперечно існує. Але слід звернути увагу на те, що освіта, яка набирає рис ідеологічної обробки, перестає бути освітою і перетворюється на індоктринацію - систему насильницького насаджування безальтернативної доктрини. Тому, коли говоримо про політичну освіту, то маємо на увазі застосування тих форм та інструментів поширення знань, які спираються, в першу чергу, на останні досягнення науки, зокрема політичної. Сам зміст наукових політико-правових знань є надійним запобіжником проти будь-яких намагань використати політико-правову освіту для нав'язування антидемократичних цінностей, корпоративних інтересів. Крім того, система політичної освіти повинна мати відповідні механізми контролю з боку як держави, так і громадськості - вони повинні стати гарантамиоб'єктивності процесу.
Наступна проблема вироблення державної стратегії освіти і виховання громадянина пов'язана з установками та позиціями самих вчителів у політико-освітньому процесі. Свого часу щодо цього М. Вебер зауважив: "Пророкові і демагогу не місце на кафедрі в навчальній аудиторії. Пророку і демагогу сказано: "Йди на вулицю і говори відкрито". Це означає йти туди, де можлива критика" [22, с. 722].
Одночасно слід визначити шляхи, умови досягнення саме такого становища в системі політосвіти. На нашу думку, однією з таких передумов є "клімат навчання". Якщо для нього характерні дискусії з актуальних проблем буття, самоврядні засади організації навчання, зустрічі з політиками, то це стає важливою протидією проявам упередженості викладання. Саме від цього залежать толерантність і конструктивна критика, несприйняття всього, що намагаються нав'язати. Нині, в умовах розмаїтості форм, методів і якості навчання, сама проблема клімату, в якому подаються знання, могла б стати предметом плідного дослідження педагогів, психологів, політологів і соціологів.
Проблеми розбудови системи політичної освіти далеко не вичерпуються ідеологічною заангажованістю викладачів. Ще необхідно звернути увагу й на проблему визначення змістових засад політичної освіти.
Догматизація знання, що розглядалася як сума істин, призначених для засвоєння, у недалекому минулому визначала і формальну
Loading...

 
 

Цікаве