WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Проблеми законодавчого врегулювання процесів розвитку Воєнної організації держави - Реферат

Проблеми законодавчого врегулювання процесів розвитку Воєнної організації держави - Реферат

180].
Таке вирішення питання не можна вважати оптимальним. Як показує досвід, швидкоплинність процесів виникнення і трансформації загроз дуже висока, і тому якість організації реагування на них вказаним способом дуже низька, оскільки вимагає надмірних затрат часу і ресурсів. Інший варіант - стихійна відповідь, коли один з компонентів самостійно перебере на себе функції щодо нейтралізації цієї загрози, що само по собі не може бути законним і ефективним.
Інший бік проблеми централізації управління ВОД - нечітке визначення і розмежування функцій між її компонентами. Що, у свою чергу, унеможливлює створення оптимальних силових структур держави.
Проте, як зазначається у працях деяких дослідників [12, с. 215 - 216], вади чинного законодавства, що знижують ефективність формування і функціонування Воєнної організації держави, цим не вичерпуються. Часто окремі положення нормативних актів суперечать одне одному, а понятійно-категорійний апарат, який у них використовується, не витримує жодної критики.
Для прикладу порівняємо визначення поняття "воєнна організація" в різних Законах України.
Закон України "Про основи національної безпеки" трактує Воєнну організацію держави як "сукупність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до законів України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем з боку суспільства і безпосередньо спрямована на захист національних інтересів України від зовнішніх та внутрішніх загроз".
Згідно з Законом України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави", Воєнна організація держави - це "охоплена єдиним керівництвом сукупність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до Конституції і законів України, діяльність яких перебуває під демократичним контролем суспільства і, відповідно до Конституції та законів України, безпосередньо спрямована на вирішення завдань захисту інтересів держави від зовнішніх та внутрішніх загроз".
Звернімо увагу на очевидні принципові невідповідності у цих визначеннях.
Згідно з першим законом, діяльність ВОД спрямована на захист національних інтересів України, а згідно з другим - тільки на захист інтересів держави. Оскільки поняття "інтереси держави" значно вужче, ніж поняття "національні інтереси" і є лише їх складовою, то, звідси, інтереси суспільства, окремої людини вона не захищає.
Іншу невідповідність справедливо відзначив Г. Ситник у монографії "Державне управління національною безпекою України" [12, с. 210 - 212]. Згідно з обома законами, діяльність ВОД спрямована на захист "від зовнішніх і внутрішніх загроз", і оскільки, як випливає із самої назви другого закону, правоохоронні органи не входять до складу ВОД, то це передбачає можливість застосування ЗС України для виконання досить специфічних внутрішніх функцій. Правда, у ст. 9 першого закону, де визначаються повноваження суб'єктів забезпечення національної безпеки, про повноваження ВОД сказано, що вона протидіє зовнішнім загрозам воєнного характеру. Але цим же пунктом визначено також, що ВОД забезпечує "територіальну цілісність" України. А оскільки серед низки загроз національній безпеці у ст. 7 цього закону названо "прояви сепаратизму, намагання автономізації за етнічною ознакою окремих регіонів України", тобто загрози переважно внутрішнього характеру, то можна стверджувати, що внутрішня функція ВОД у контексті застосування ЗС України, так би мовити, "матеріалізується". Слід звернути увагу й на таке. Оскільки правоохоронні органи не входять до складу Воєнної організації України, то на них функції із забезпечення територіальної цілісності в контексті протидії проявам сепаратизму не покладаються.
Отже, однією з основних проблем функціонування та розбудови ВОД України є ціла низка невідповідностей та невирішених питань в законодавстві.
Висновки
Правові основи створення та функціонування Воєнної організації держави було започатковано в перші роки незалежності України. Однак суттєві зміни в геополітичному просторі та в українському суспільстві обумовлюють необхідність постійного вдосконалення як системи безпеки України, так і її суб'єктів, зокрема - ВОД. Це, у свою чергу, вимагає приведення у відповідність нормативно-правової бази в цій сфері.
Залишається законодавчо невирішеною низка ключових питань забезпечення життєдіяльності ВОД. Наприклад, централізація управління нею, чітке розмежування функцій та взаємодії її компонентів. На нашу думку, ця невідповідність має бути усунена шляхом внесення певних змін до Конституції України та законодавчим визначенням порядку, функцій, завдань та узгодженості діяльності складових Воєнної організації України.
Література:
1. Законодавство України з питань військової сфери. Збірник законів та інших нормативно-правових актів. - К.: "Азимут-Україна". - 2003. - 1008 с.
2. Котюк В. О. Теорія права: Навч. посіб. - К.: Вентурі, 1996. - 208 с.; Горбатенко В. П., Цвєтков В. В. Демократія, управління, бюрократія: в контексті модернізації українського суспільства: Моногр. - К.: Ін-т. держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. - 347 с.; Державне управління: філософські, світоглядні та методологічні проблеми: Моногр. / В. М. Князєв, І. Ф. Надольний, М. І. Мельник та ін.; Під заг. ред. В. М. Князєва - К.: Міленіум, 2003. - 320 с.; Ліпкан В. А. Національна безпека України: нормативно-правові аспекти забезпечення: Моногр. - К.: Текст, 2003. - 180 с.; Поляков Л. Воєнна політика України: конструктивна невизначеність // Національна безпека і оборона. - 2004. - №8. С. 13 - 20; Процик П. Й., Кохно В. Д. Військове будівництво в Україні: єдність теорії та практики. // Наука і оборона. - 2002. - № 3. - С. 9 - 14; Ситник Г. П. Державне управління національною безпекою України: Моногр. - К.: Вид-во НАДУ, 2004. - 408 с.; Актуальні проблеми воєнної політології / Мазурик О. В., Папікян А. Л., Смолянюк В. Ф., Требін М. П. та ін.; Під заг. ред. Смолянюка В. Ф. - 1-е видання, - Вінниця: Нова книга, 2002. - 344 с.; Шамрай В. О. Військові формування та військова служба (організаційно-правові та управлінські аспекти): Моногр. - К.: Вид-во "КВІЦ", 1998. - 225 с.
3. Костенко Г. Ф. Теоретичні аспекти стратегії національної безпеки: Навч. посіб. - К.: ЗАТ Вид. дім ДЕМІД, 2002. - 144 с.
4. Котюк В. О. Теорія права: Навч. посіб. - К.: Вентурі,1996. - 208 с.
5. Процик П. Й., Кохно В. Д. Військове будівництво в Україні: єдність теорії та практики // Наука і оборона. - 2002. - № 3. - С. 9 - 14
6. Україна - НАТО: на порозі якісних змін у взаємовідносинах // Наука і оборона. - 2000. - № 3. - С. 3 - 8
7. Закон України "Про основи національної безпеки України" // Відомості Верховної Ради. - 2003. - № 39. - С. 351.
8. Воєнна доктрина України // Національна безпека і оборона. - 2004. - №8. - С. 2 - 7.
9. Закон України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави" // Народна Армія. - 2003. - 16 лип.
10. Стратегічний оборонний бюлетень України на період до 2015 року: (Біла книга України). - К.: Аванпост-прім. - 2004. - 98 с.
11. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве