WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Проблеми дослідження електорального простору - Реферат

Проблеми дослідження електорального простору - Реферат

Ця демократична норма відповідає міжнародним стандартам. Проте тут маємо парадокс: заборона є, а от механізмів для забезпечення її функціонування немає. Побудова демократичного суспільства, несфальсифіковані вибори можливі лише у громадянському суспільстві.
Український більш ніж десятирічний досвід проведення альтернативних виборів (і це підтверджують соціологічні дослідження) дозволяє виявити певні тенденції у поведінці українського електорату:
· активність виборців України перебуває на рівні більшості європейських країн. Для прикладу, на парламентських виборах 1994 року проголосувало 72,7 % виборців у першому турі та 67 % у другому. Для порівняння: у парламентських виборах у ФРН 1994 року взяли участь 79 % виборців, у парламентських виборах в Іспанії 1996 року - 77,4 %. У країнах, де застосовуються методи примусу до участі в голосуванні (Бельгія, Люксембург, Італія, Австрія, Греція, Нідерланди та ін.), виборча активність перебуває у діапазоні від 80 до 96 % [17];
· при порівнянні поведінки міського і сільського електорату помітною є значно більша підтримка кандидатів від лівих партій сільським, ніж міським населенням;
· різне сприйняття влади міським і сільським населенням. Общинна свідомість і насторожене ставлення до влади сільського населення;
· значний відсоток виборців (від 60 до 80) упевнені у фальсифікації результатів голосування. Результати електоральних опитувань фіксують значну частку так званих "невизначених виборців";
· виборці гостріше сприймають проблеми власного благополуччя, ніж питання ідеологічного протистояння. Значна кількість громадян не ідентифікує себе з якоюсь ідеологічною позицією: близько половини всіх виборців України не мають чітких ідеологічних поглядів [18];
· незважаючи на значні економічні, соціальні, партійно-ідеологічні преференції, уподобання українського електорату залишаються стабільними. Соціологи підкреслюють, що за останні роки "тільки 2 % українських виборців кардинально змінили свої партійно-ідеологічні переваги і стали підтримувати кандидатів іншого політичного напрямку" [5, с. 184].
В результаті проведеного дослідження можна виокремити деякі особливості вивчення українського електорального простору:
· електоральний процес необхідно розглядати як комплексне явище, що охоплює усі верстви суспільства, що трансформується; він істотно відрізняється від електорального процесу, характерного для стабільних типів суспільств зі сталою економікою та досить визначеною соціальною структурою;
· виборча активність людей має глибоко індивідуальний аспект, який потребує вивчення на рівні конкретного індивіда. Це обумовлено розвитком демократичних тенденцій в українському суспільстві та у світі в цілому, зростанням недовіри до політичних інституцій, розвитком ЗМІ;
· масове відсторонення від політики призводить до тяжких соціальних наслідків. Від свідомого вибору й активності громадян залежить урахування в державній політиці інтересів різних груп населення, компетентність та відповідальність правлячих еліт;
· розвиток політичної системи, розбудова громадянського суспільства неможливі без подолання таких явищ, як абсентеїзм, голосування "проти всіх", "спіралі мовчання" тощо.
Проблема вивчення електоральної поведінки за допомогою соціологічних методів є ключовою при регулюванні виборчих процесів. Участь у виборах робить кожного з нас не тільки частиною електорату, але є також наймасовішою формою політичної участі, яка пов'язує між собою народ і владу, а отже важливим є методичне забезпечення при вивченні електорального простору, що слугує основою для розробки відповідних виборчих технологій і сприяє перемозі кандидатів чи партій (блоків) на виборах до парламенту.
Для виборчих технологій важливе значення, як переконує досвід проведення минулих виборів, має відповідне соціологічне забезпечення. А саме, методологічний інструментарій, застосування соціологічних методів - опитувань, рейтингів, "фокус-груп", екзит-полів тощо є необхідним для ефективної побудови виборчої кампанії і здобуття перемоги. Необхідно звернути увагу на такі види методів, як експертні та роллінгові опитування, контент-аналіз тощо, що дасть можливість отримати оперативну, достовірну та повну інформацію.
З точки зору методології, існують певні труднощі при проведенні соціологічних досліджень: не завжди може бути змальовано достовірну ситуацію, оскільки в Україні ще недостатньо вивчені фактори, які впливають на сегментацію електорального простору, не аналізується й не враховується явище, хто ухилився від опитування тощо.
Однак цінним є те, що соціологічні дослідження не лише аналізують або фіксують ситуацію, що склалася, а й слугують підгрунтям для побудови прогнозів розвитку виборчої кампанії, проектування виборчих технологій. Слід зазначити, що побудова прогнозу результатів виборів - справа досить складна і обійтися тут без проведення досліджень і кумуляції інформації про наміри різних груп виборців щодо участі у виборах,мотивах вибору, інформованості про кандидатів, попереднього визначення типу електорального вибору практично неможливо.
Завдяки соціологічним дослідженням є можливість з'ясувати особливості сприйняття пересічними громадянами виборчих заходів, образів кандидатів або політичних партій, рівень реального впливу ЗМІ на суспільство й, зрештою, спрогнозувати попередні підсумки результатів виборів.
Література:
1. Балашова А. Н. Технология избирательной кампании в западной политической науке // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 12: Полит. науки. - 2000. - № 2. - С. 65.
2. Старовойтенко Р. В. Основні чинники формування електорального вибору // Політологічн. вісн. 2002. - № 10. - С. 181.
3. Полторак В., Петров О. Избирательные кампании: научный подход к организации. - К.: "Знания Украины", 2004. - С. 43.
4. Бурдье П. Общественное мнение не существует // Соціологія политики. - М., 1993. - С. 161 - 177.
5. Вишняк О. Електоральна соціологія: історія, теорії, методи. - К.: Ін-т соціології НАНУ, 2000. - 308 с.
6. Морозова Е. Г. Политический рынок и политический маркетинг: концепции, модели, технологии. - М., 1999. - С. 124.
7. Ольшанский Д. В. Массовые настроения переходного времени // Вопр. философии. - 1992. № 4. - С. 3 - 15.
8. Підготовка і проведення виборчих кампаній / Авт.-укладач Наумов В. О. - К.: СП "Інтертехнодрук", 2002. - С. 11.
9. Вибори до Верховної Ради України 2002 року: Інформац.-аналіт. вид. / ЦВК України. - К., 2002. - С. 147.
10. Виборче законодавство: українська практика, міжнародний досвід та шляхи реформування / За заг. ред. Радченка Є. В. - К.: Факт, 2003. - С. 243.
11. Гудина Ю. В. Активность российских избирателей: теоретические модели и практика // Полис. - 2003. - № 1. - С. 112.
12. Ахременко А. С., Мелешкина Е. Ю. Голосование "против всех" как форма политического протеста: проблемы изучения // Полит. наука: совр. сост. Тенденции и перспективы. - М., 2002. - Вып. 1. - С. 24.
13. Ноэль-Нойман Э. Общественное мнение: открытие спирали молчания / Пер. с нем. - М.: Прогресс-Академия, Весь Мир, 1996. - 352 с.
14. Цит за: Ярош О. ЗМІ як дзеркало громадської думки. Проблеми коректної презентації результатів соціологічних опитувань // Контекст. - 2001. - №12. - С. 18
15. Трофімова Н. У влади багато влади. Народ хоче активніше впливати на прийняття політичних рішень // День. - 2003. - №95. - 4 червня. - С. 4.
16. Кучерів І. Перші українські опитування екзіт пол під час виборів Президента // Політ. портрет України. - 2000. - Вип. 22: Вибори-99. - С. 118.
17. Хома Н. Основні тенденції поведінки виборців незалежної України (1991 - 2001 рр.) // Україна в ХХ столітті: уроки, проблеми, перспективи. - К., 2001. - С. 775 - 776.
18. Головаха Є. І., Паніна Н. В. Тенденції розвитку українського суспільства (1994 - 1999 рр.). Соціологічні показники (таблиці, ілюстрації, коментар). - К.: Ін-т соціології НАНУ, 1999. - С. 48.
19. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве