WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Проблематика переходу до інформаційного суспільства - Реферат

Проблематика переходу до інформаційного суспільства - Реферат

у країнах з високим розвитком інформаційної інфраструктури (йдеться, насамперед, про громадські пункти доступу до сучасних інформаційних і освітніх ресурсів) загалом вищий відсоток, скажімо, Інтернет-користувачів, віковий ценз яких коливається в діапазоні від 50 до 60 років. Все ж основна проблема переходу до практичного використання сучасних ІКТ для цих людей полягає у низці причин, серед яких: зміна ментальності, зокрема - сприйняття речей та процесів реального світу; злам соціально-культурних стереотипів, якими керується більшість представників їхнього покоління; використання шаблонів відносно того, що нові інформаційні процеси - це винятково прерогатива молоді, або ж того, що ІКТ є потенційно шкідливими для здоров'я; острах, що опанувати комп'ютерною грамотністю виявиться не до снаги. Не менше проблем існує і у представників покоління в межах 20 - 50 років (можна сказати, тієї прогресивної частини людства, що по-різному, але все ж використовує альтернативи інформаційного суспільства). В цьому контексті нагадаємо, що нині лише 10 % людства користується глобальною мережею Інтернет (мусимо зауважити, що справжніх "електронних громадян" ще менше). Отож проблеми відносно молодих "громадян інформаційного суспільства" полягають ось у чому: використання ІКТ здебільш у якості індустрії розваг, а не освітнього чи ділового ресурсу; недоступність інформаційно-комунікаційних послуг через їх високу вартість у багатьох країнах; незнання (переважно через небажання дізнатися про сучасні інформаційні можливості: голосування електронним шляхом; заповнення офіційних документів та їх реєстрація в режимі он-лайн; купівля та продаж товарів чи надання послуг через мережу Інтернет; отримання освіти, консультацій, діагностики лікування, юридичних послуг в електронному форматі тощо внаслідок особистих упереджень та стереотипів);
3) готовність людей розумової та фізичної праці (ресурсний критерій); у цьому контексті все залежить від середовища, в якому відбувається повсякденна діяльність людини. Якщо особа використовує знаряддя і ресурси, властиві індустріальному чи аграрному суспільству, а вони не є інформатизованими (удосконаленими за допомогою сучасних ІКТ), то, відповідно, не виникає й підстав говорити, що така людина належать до інформаційного суспільства (а таких на сьогодні переважна більшість). Якщо ж праця, освіта чи інша діяльність людини пов'язана з ментальними чи творчими процесами, то в переважній більшості випадків така особа "автоматично" починає використовувати вигоди ІКТ. На простішому рівні - це налагодження комунікацій через такі медіазасоби, як електронна пошта, он-лайн зв'язок, використання Інтернету для пошуку інформації та її опрацювання, участь у віртуальних конференціях і форумах. На досконалішому рівні - це телеробота, дистанційне навчання, участь у мережових дослідницьких проектах;
4) готовність жителів великих та малих міст, а також сільської місцевості (географічний критерій); географічне розмежування є одним з критичних факторів, що впливають на показник електронної готовності у тому чи іншому регіоні світу. Справа в тому, що технічно не завжди легко, вигідно чи дешево підключити (інформатизувати) сільський регіон. Отож жителі таких регіонів потенційно обмежені у використанні сучасних ІКТ. Проте міжнародна практика вирішує це питання завдяки реалізації (в основному) короткотривалих цільових грантових програм, що одержали назву "успішних прикладів втілення інформаційно-комунікаційних проектів" (англ. success stories). Оскільки сфера надання послуг та множина інформаційних потоків сконцентрована у містах (часто лише в мегаполісах чи столицях), то, відповідно, вони й географічно є найбільшими регіонами розвитку інформаційного суспільства;
5) готовність забезпечених громадян та людей із низьким рівнем доходів (соціально-економічний критерій); у цьому випадку традиційно побутує думка, що основна перешкода використання пересічними громадянами ІКТ полягає в неможливості придбати персональний комп'ютер, підключитися до Інтернету тощо. Це не зовсім так, оскільки справжня біда інформаційного суспільства полягає в тому, що більшість живе ще за канонами індустріального чи навіть аграрного ладу і не думає про зміни. Природно, за таких умов людина відкладає якісь кошти для купівлі засобів, що зазвичай використовуються при цих устроях. Стереотипною є думка, що людина ніби заощаджує кошти на сучасних ресурсах, проте жодним чином не економить свого основного ресурсу - часу, що невпинно спливає, а, власне, лише завдяки ІКТ його можна бодай частково заощаджувати.
Розпочинаючи розгляд наступної проблеми - електронного залучення громадян, зазначимо, що з цим процесом пов'язані перші кроки, які слід зробити кожній країні, аби бути по-справжньому інформаційною. Для кращого розуміння наведемо статистику Індексу інформаційного суспільства (міжнародний авторитетний рейтинг). Відповідно до нього, лише 55 країн світу можна вважати такими, в яких інформаційне суспільство розвивається, хоча й на різних щаблях. (До речі, України у списку за даними 2003 року серед цих країн немає).
Основні характеристики інформаційного суспільства показують, якими будуть результати використання електронного залучення як сучасного трансформаційного інструменту. Отож для населення інформаційне суспільство забезпечує право вибору. Наприклад, для когось виявиться достатнім користуватися електронною поштою, і така особа в принципі вважатиметься тим/тією, хто хоча б у такий спосіб використовує можливості інформаційного суспільства. А хтось бажатиме максимального використання переваг такого суспільства для отримання нових можливостей. Тобто, рівні попиту на інформаційне суспільство відрізнятимуться. Відрізнятимуться вони також і внаслідок впливу множини соціально-економічних, психологічних та побутових факторів (які підтверджують наші висновки щодо критеріїв електронної готовності). За умов надання громадянам нових можливостей попит зростатиме, а відтак можна буде вважати, що на практиці відбувається реалізація одного з наважливіших пріоритетів сучасності, а саме - навчання протягом усього життя.
Набагато серйозніша проблема полягає у забезпеченні пропозиції, що є прямим завданням елітної групи. Власне, це залежатиме від міри прояву політичної волі, мотиваційних чи стимулюючих чинників. Чим меншою буде пропозиція, тим недосконалішим буде й розвиток попиту, що і є показником розвитку інформаційного суспільства. Якщо інформаційне суспільство не стане пріоритетом політичної волі еліти (правлячої верхівки), то й решта населення не зможе (не одержить права) скористатися новими можливостями, які передбачає життєдіяльність в інформаційну добу, авідтак залишатиметься в умовах індустріального чи аграрного ладу.
Проте реалізація інформаційного суспільства на практиці - імператив лише для елітарної групи, залежно від акцентів діяльності якої і будуть сформовані нові правила життя та діяльності всього населення, своєрідні норми інформаційного ладу. В протилежному випадку й надалі говоритимемо лише про теоретичне інформаційне суспільство, занепад всього індустріального (здебільш - державного), а також про посилення глобального цифрового розподілу.
Важливо зауважити, що це суспільство не рівних громадян, на відміну від, скажімо, соціалізму, а суспільство рівних можливостей. Звичайно, як і в кожній
Loading...

 
 

Цікаве