WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Проблема реституції церковного майна - Реферат

Проблема реституції церковного майна - Реферат

культового майна" (№ 125 від 4 березня 1992 року). Відповідно до цього Указу, Кабінет Міністрів України мав визначити пам'ятки архітектури, які можуть бути передані релігійним організаціям. Органам виконавчої влади та місцевого самоврядування давалася низка доручень, зокрема, щодо передачі у власність чи у безоплатне користування культових будівель, що використовуються не за призначенням; відселення з території Києво-Печерського історико-культурного заповідника усіх організацій і установ, діяльність яких не пов'язана із виконанням його статутних завдань; проведенняінвентаризації культового майна, що зберігається у фондах музеїв та архівах для вирішення питання про можливість його подальшого використання за призначенням; сприяння релігійним організаціям у зведенні культових будівель.
Пізніше Президент України Л. Кучма видав Розпорядження "Про повернення релігійним організаціям культового майна" (№ 53 від 22 червня 1996 року), яким, на виконання статті 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", Кабінетові Міністрів доручалося до 1 грудня 1997 року забезпечити передачу у безоплатне користування або повернення безоплатно у власність релігійних організацій культових будівель і майна, які перебувають у державній власності і використовуються не за призначенням. Після закінчення строку дії прийнятих на президентському рівні нормативно-правових документів, у травні 1998 року вийшло Розпорядження Кабінету Міністрів України "Щодо забезпечення поетапного повернення релігійним організаціям культових будівель, які не використовуються або використовуються не за призначенням" (№ 290). У ньому уряд вимагав від місцевих органів державної виконавчої влади повного переліку культових будівель, які перебувають у державній та комунальній власності і не використовуються або використовуються не за призначенням, з визначенням термінів та умов поетапного повернення їх релігійним організаціям. Зважаючи на численні звернення керівників церков та релігійних організацій щодо повернення церковних пам'яток їх історичним власникам, Кабінет Міністрів України зробив наступний важливий крок у вирішенні цієї проблеми, прийнявши 14 лютого 2002 року Постанову "Про умови передачі культових будівель - визначних пам'яток архітектури релігійним організаціям". Він скасував Постанову Ради Міністрів Української РСР №83 від 5 квітня 1991 року і встановив, що культові будівлі - визначні пам'ятки архітектури можуть передаватися у користування релігійним організаціям. Проте передача може здійснюватися лише за умови переміщення тих закладів, установ і організацій, що займають ці культові будівлі, до інших приміщень.
Прийняттям цих документів українська держава засвідчила, що вона визнає права релігійних організацій на націоналізоване у радянський період майно. Було визначено об'єкти, що підлягають поверненню, а також розроблено порядок їх передачі віруючим. Крім того, релігійні організації одержали можливість в судовому порядку оскаржувати рішення органів державної влади і місцевого самоврядування з реституції. Внаслідок цих заходів релігійним організаціям за роки незалежності України було повернуто 3,6 тисячі храмів і понад 10 тисяч предметів культового та церковного вжитку, а кількість культових будівель і пристосованих приміщень, якими користуються церкви, збільшилася з 9449 до 18634, або на 92,7 %.
І все ж, незважаючи на ухвалення низки важливих нормативно-правових документів та повернення релігійним організаціям значної кількості культових споруд і церковного майна, всі аспекти цієї проблеми врегулювати ще не вдалося. Оскільки більшість проблем, пов'язаних з поверненням культових споруд та відновленням майнових прав релігійних організацій, є правовими, то необхідно й далі вдосконалювати законодавство, а також механізми його реалізації.
Передусім потребує оновлення Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації", приведення у відповідність до нього інших нормативно-правових актів, що стосуються питань власності релігійних організацій.
Розв'язання проблеми реституції культових будівель і майна значною мірою було б успішнішим у разі наукового визначення у чинному законодавстві поняття такої соціальної інституції, як церква, та її суспільного статусу. Вирішення цього питання дало б можливість чітко визначитися щодо суб'єкта правовідносин з державою - церква (як інституція) чи конкретна релігійна організація?
При розгляді питань повернення релігійним організаціям колишніх культових будівель та майна особливої уваги потребують церковні споруди, які є визначними пам'ятками історії та культури загальнонаціонального і світового значення. Із 13,2 тисячі храмів, які нині перебувають у власності чи користуванні релігійних організацій, 3845 (29,2 %) є пам'ятками архітектури. Як відомо, Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" містить положення, яке зобов'язує власників і користувачів культових споруд та іншого майна, що є історичною, художньою або іншою культурною цінністю, дотримуватися встановлених правил їх охорони і використання. Однак на практиці, в основному - за браком коштів, ремонтні та реставраційні роботи культових споруд, які повертаються релігійним організаціям, нерідко виконуються непрофесійно, а це завдає непоправної шкоди національній історико-культурній спадщині. Виходом із такої ситуації могло б стати встановлення спільного права власності - держави і відповідних релігійних організацій, а відтак спільного використання пам'яток та отримання прибутку.
Однією із найскладніших проблем реституції є проблема фінансова. З одного боку, в умовах, коли значна частина населення України потерпає від злиднів, віруючі не в змозі повністю забезпечити коштами ремонт і реставрацію повернутих церковних споруд та розпочинати нове будівництво храмів. З іншого боку, закріплений у Конституції України принцип відокремлення церкви від держави не дає владним структурам можливості фінансувати будівництво нових церковних споруд.
А тим часом вирішення проблеми забезпечення релігійних організацій культовими спорудами має й важливе політичне значення, оскільки сприятиме зниженню конфліктності в релігійному середовищі, яка нерідко спричиняється претензіями кількох релігійних громад на одну і ту ж будівлю. Саме ці обставини свого часу змусили законодавців вносити певні доповнення до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", зокрема, про
Loading...

 
 

Цікаве