WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Пояснювальна записка до проекту Закону України „Про Основи державної етнонаціональної політики” (пошукова робота) - Реферат

Пояснювальна записка до проекту Закону України „Про Основи державної етнонаціональної політики” (пошукова робота) - Реферат

посиляться відцентрові, дезінтеграційні щодо українського народу та Української держави тенденції, бо актуалізуєтьсязмагальність етнічних спільнот за особливі групові статуси. Це спричинить загострення етнічних протиріч, інші похідні негативні наслідки.
Парламенти 10 країн, які ратифікували Конвенцію МОП (Болівія, Гватемала, Гондурас, Данія, Колумбія, Коста-Ріка, Мексика, Норвегія, Парагвай, Перу) зобов'язалися застосовувати її положення до етносів, які затримались у своєму розвитку порівняно з більшістю населення. Подібним чином вирішують проблему всі 17 (станом на початок 2003 року) країн - учасників конвенції.
В Україні, як відомо, немає подібних до згаданих країн відмінностей в рівнях розвитку етнічних груп населення. У пропонованій проектом редакції дефініція "корінних народів України" уможливлює відповідну самоідентифікацію громадян з-поміж чотирьох автохтонних національно самобутніх груп населення України - українців за національністю, кримських татар, караїмів та кримчаків. Однак ідеологія і концепція проекту виходять з визнання безальтернативної рівності прав громадян, базуються на пріоритетності прав особи і громадянина при забезпеченні як індивідуальних, так і групових прав і свобод. Тому індивідуальна і групова самоідентифікація осіб, котрі належать до вищеназваних груп населення України як її корінних народів, не тягне за собою жодних для них привілеїв або виняткових прав - ні індивідуальних, ні групових, а також виключає перспективу ухвалення законів про особливий статус якоїсь етнічної спільноти чи спільнот.
Стосовно кримських татар та деяких інших національно самобутніх груп населення, щодо яких радянським режимом було вчинено злочини депортації і порушення прав, то їх рівноправ'я з іншими громадянами України має забезпечуватися на засадах відновлення прав депортованих, які повертаються в місця свого проживання на території України і набувають громадянства України. Саме тому до проекту включено терміни "депортація", "депортовані за національною ознакою особи". Частина третя пункту 3.4.5 статті 3 проекту, на нашу думку, може слугувати компромісною правовою формулою легалізації Курултаю та Меджлісу кримськотатарського народу, а також представницьких органів громадян України інших національностей з-поміж осіб, раніше депортованих за національною ознакою.
Надано також змістової визначеності узвичаєним, але недостатньо в правовому аспекті поясненим термінам "національно-культурна автономія в Україні" та "національно-культурні і мовні потреби українців, які проживають за межами держави".
Формулювання мети і принципів державної етнонаціональної політики в Україні базуються на положеннях Конституції України, чинних законів і ратифікованих парламентом документів міжнародного права.
Базовим є визнання індивідуальних і групових прав громадян України в сфері етнонаціональних відносин. Однак щодо умов забезпечення цих прав - пріоритет надано правам особи. Саме особа визначає, належати їй до якоїсь групи чи не належати. Реалізовувати й захищати свої права в етнонаціональній сфері індивідуально чи разом з іншими, в групі - в цьому питанні пріоритетним є право самої особи. Держава ж гарантує громадянинові можливість реалізації цього права в межах законодавства.
Відповідні принципи акцентовані в статті 2 проекту. Завдання цієї статті - визначати концептуальні засади й пріоритети роботи української законодавчої, виконавчої та судової влади у сфері етнонаціональних відносин.
Виокремлення в статтях 2 і 3 проекту спеціальних гарантій щодо прав корінних народів і національних меншин України, а також осіб, депортованих за національною ознакою, є виокремленням саме гарантій рівноправності, а не встановленням якихось особливих прав. Такі гарантії необхідні для забезпечення громадянам України, які представляють український народ, українську націю, всі національно самобутні групи населення України - її корінні народи і національні меншини, права на захист традиційного національно-культурного середовища від уніфікації, денаціоналіції та деформації як висліду об'єктивних асиміляційних, глобалізаційних і міграційних процесів. Подібним чином інституціалізовано гарантії прав і обов'язки держави, зокрема, в частині розвитку та функціонування державної мови тощо.
Стаття 4 проекту визначає механізми реалізації державою мети, принципів та завдань її етнонаціональної політики.
Наслідки набуття чинності акту
Ухвалення Закону в пропонованій або наближеній до пропонованої редакції проекту сприятиме оптимізації державної етнонаціональної політики та приведенню її нормативно-правової бази, принципів і змісту до тих євроатлантичних політико-правових стандартів, які відповідають станові та тенденціям розвитку етнонаціональних відносин в Україні, узгоджуються з конституційно визначеними цілями і завданнями регулювання цих відносин Українською державою.
Організаційний та фінансовий аспекти
Набуття Законом чинності не передбачає утворення нових адміністративних органів та спеціальних витрат з державного бюджету, вимагатиме оптимізації структури і повноважень окремих підрозділів системи державного управління та місцевого самоврядування, а також деяких змін в структурі витрат державного і місцевих бюджетів.
Література:
1. Див.: Котигоренко В. Етнічні протиріччя і конфлікти в сучасній Україні: політологічний концепт. - К.: Світогляд, 2004. - 722 с.
2. Майборода О. М. Ідентифікація "корінного народу" як суб'єкта етнополітичної сфери у світлі норм міжнародного права та етнополітичної практики зарубіжних країн // Вісник Держкомнацміграції України. - 2002. - №4. - С. 91- 97; Беліцер Н. Проблема забезпечення прав корінних народів: міжнародний досвід і Україна // Правова допомога раніше депортованим громадянам: теоретичні та практичні аспекти як шлях до законодавчих змін. - К., 2004. - С. 122 - 132 та ін.
3. Бюлетень Центру плюралізму Інституту демократії ім. Пилипа Орлика. - К. - 1996. - Вип. 4. - С. 2- 3.
4. У викладі однією з робочих мов ООН - російською - назви документів подано так (офіційного україномовного перекладу поки що не існує): Конвенция 107. Конвенция о защите и интеграции коренного и другого населения, ведущего племенной и полуплеменной образ жизни, в независимых странах // http: //www.ilo/ru/standards/conv/conv107.htm; Конвенция 169. Конвенция о коренных народах и народах, ведущих племенной образ жизни в независимых странах // www.ilo/ru/standards/conv/conv169.htm.
5. Див.: Панчук М., Котигоренко В. Національні аспекти десталінізації режиму // Початок десталінізації в Україні (до 40-річчя доповіді М. Хрущова на ХХ з'їзді КПРС). Матеріали "круглого столу" в Інституті історії НАН України (26 лютого 1996 року). - К., 1997. - С. 172-184.
6. Закон України "Про статус корінних (автохтонних) народів України". Проект / Державний Комітет України у справах національностей та міграції // Архів автора.
7. Проект декларации
8. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве