WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політична реклама як комунікативна складова формування парламентської еліти (пошукова робота) - Реферат

Політична реклама як комунікативна складова формування парламентської еліти (пошукова робота) - Реферат

з'ясування сутності окремих понять, що віддзеркалювали механізм проведення виборів, не вдалося. За свідченнями працівників ЦВК України, організатори виборчого процесу наштовхувалися на три основні проблеми: неможливість належно організувати ведення передвиборчої агітації на підставі чинного виборчого законодавства, що породжувало необхідність оперативного вжиття під час виборів низки організаційних та методично-роз'яснювальних заходів, спрямованих на нейтралізацію вад недосконалого виборчого законодавства; численні порушення виборчого законодавства в частині ведення передвиборчої агітації за умов неможливості у більшості випадків притягнути винних до відповідальності, що зумовлювало нагальну потребу розробити конкретні пропозиції для вдосконалення виборчого законодавства; нечіткість статусу ЗМІ під час передвиборчої агітації та інформаційної діяльності [13].
Природно, перелік зазначених проблем не обмежує колопитань, які мають бути предметом обговорення учасниками виборчого процесу.
Тому вбачається важливим вчасно розмежувати концепти, котрі фігурують в масовій комунікації і є понятійною основою для їх подальшої трансформації, термінологічного упорядкування, з одного боку, та усталеними термінами, що складають зміст правового поля, з іншого. Прагнення поєднати на одній текстологічній площині категорії різних сфер застосування неминуче призведе до конфлікту несумісності.
У зв'язку з цим постає питання: чи варто моделювати такі конфлікти на рівні політичної комунікації? Вочевидь, найоптимальнішим варіантом його унеможливлення стане комплексна робота з удосконалення практичних аспектів законодавчої техніки, зокрема - упорядкування понятійного апарату з огляду на те, що процес створення нормативно-правових актів має будуватися на засадах науковості. Саме тому важливо взяти за основу моделювання різних форматів політичної реклами здобутки фахівців у галузі комунікативних технологій, які матеріалізуються переважно на вербальному рівні. Йдеться про класифікаційні пропозиції у галузі тлумачення функціональних складових рекламних повідомлень в частині їх ефективності формування електоральної поведінки. За версією О. Вознесенської, кожний політичний текст належить розглядати в чотирьох площинах:
· інформаційній (або змістово-тематичній) - сукупність інформацій, тем, розглянутих у тексті;
· оціночній - наявність оцінок явищ, процесів, суб'єктів соціально-політичної реальності (позитивна чи негативна позиція автора тексту);
· емоційній - "пристрасність" авторів тексту: наявність емоційно забарвлених слів і висловлювань, звернення до почуттів респондентів;
· спонукальній - наявність закликів до конкретних дій [14].
Суперечливість цих складових, можливо, впадатиме в око в разі їх штучного, формалізованого відокремлення. Вочевидь, така типологія текстів політичної реклами передбачатиме їх комбінаторність в конкретному сюжеті, себто йдеться не про самостійне функціонування тексту в конкретній площині як відокремленого продукту політичної комунікації, а про визначення питомої ваги кожного у консолідованому рекламному носієві. В період виборчих перегонів актуалізується пошук нових форматів як щодо співвідношення зазначених функціональних особливостей тексту, так і форм їх артикуляції. За спостереженнями фахівців, саме під час парламентських виборів урізноманітнюється жанрове представництво політичної реклами, яке призводить до коливання електоральних симпатій [15]. При цьому, характерною рисою політичної реклами, суб'єктом якої виступають кандидати в народні депутати, є професіоналізація виготовлення рекламного продукту, яка зрештою призводить до знеособлення чи стандартизації фреймів. Через це політична реклама перетворюється на систему усталених функціональних методик. За влучним спостереженням Л. Кочубей, фактично на вибір людей впливають не так психотехніки, як загальноприйнята думка про їх всесилля. Політики "зомбують" виборців, змушують їх діяти на свою користь, і в результаті замість можливості самостійно й свідомо визначатися зі своїм вибором громадяни отримують порцію жорстких наказів підсвідомості. "І задоволений електорат крокує щільними рядами до виборчих урн, в спокійній впевненості проставляючи хрестик напроти імені "того самого" кандидата" [16].
Водночас, аналізуючи літературу з питань застосування різноманітних форм політичного шаманства каналами масової комунікації, можна зробити висновок про значну міфологізацію можливостей так званих політтехнологів щодо їх впливу на електоральну поведінку. Підстави для такого припущення дає вивчення сумнозвісного досвіду фальсифікації результатів виборчого процесу. Тож постає питання: навіщо вдаватися до ризикованих форм використання адміністративного ресурсу, підкупу, погроз, шантажу, махінацій з відкріпними талонами, фальшованими бюлетенями, підрахунками голосів, протоколами виборчих дільниць тощо, якщо перемогу на виборах забезпечуватиме гіпнотична хода втаємничених рекламних технологій? І чи існують ті наукові технології взагалі в реальному світі? Безумовно, що так. Проте пріоритетом їх спрямування фактично не були і, виходячи із світового досвіду моделювання політичної реклами, не стануть електоральні прошарки громадянського суспільства. Натомість перманентне збільшення публічних політиків, які прагнуть набути статусу народних обранців, окреслює коло інтересів закамуфльованих під авторитетних іміджмейкерів спритних заробітчан в царині політичної реклами. Про стійку тенденцію до зростання претендентів на депутатський мандат свідчить порівняльний аналіз виборчих перегонів до Верховної Ради України ІІІ і ІV скликань [17], а також результати парламентських виборів 2006 року.
Персональний склад учасників виборчого процесу віддзеркалює окреслення дійсних об'єктів політичної реклами, якими є представники елітарного середовища українського суспільства. Саме на них в першу чергу спрямовується арсенал маніпулятивних прийомів політтехнологів. Їх завдання - переконати претендента в ефективності PR-технологій і одержати відповідне замовлення. Отже, йдеться про виокремлення провідного фігуранта маніпуляцій у коло сприятливих для опанування його ресурсами умов.
За спостереженнями дослідників політичного PR, "для досягнення успіху маніпуляція має залишатися непомітною. Успіх маніпуляцій гарантований тоді, коли маніпульований вірить, що все, що відбувається, природне й неминуче. Стисло кажучи, для маніпуляцій потрібна сфальшована дійсність, в якій маніпуляція не буде відчуватися" [18]. На думку Г. Пушкарьової, існують три
Loading...

 
 

Цікаве