WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політична реклама як комунікативна складова формування парламентської еліти (пошукова робота) - Реферат

Політична реклама як комунікативна складова формування парламентської еліти (пошукова робота) - Реферат

залишається загальнолітературним, і припускає можливість використання нетермінологічних слів, які на практиці необхідно застосувати у звичайному смислі, якщо законодавець не зробив будь-яких обмежень [8].
Конкретизація цієї тези на складові передвиборної агітації, зокрема такої її форми, як політична реклама, спонукає до думки про наявність обмеження в нашому конкретному випадку. Адже в інший спосіб важко пояснити вживання словосполучення "політична реклама"у переліку форм передвиборчої агітації як цілком окреме поняття поруч з виступами, дискусією, інтерв'ю, що мають сприйматися як рівнозначні та незалежні одна від одної дефініції. Постає питання: якщо, скажімо, виступ за таким принципом у пресі не може бути політичною рекламою, то з яким об'єктом, явищем, процесом її можна ідентифікувати? Чи взагалі правомірно класифікувати політичну рекламу як форму передвиборчої агітації?
Вочевидь, поміж порушень, що перебувають в межах компетенції законів формальної логіки, відбулося звуження сфери дії політичної реклами, не враховано її типологічні особливості, сфери впливу, жанри матеріалізації та, що особливо важливо, цільовий зв'язок із PR-інформацією. Щоправда, і фахова література не досить чітко висвітлює питання співвідношення PR-інформації і текстів політичної реклами, що пояснюється наступними чинниками. По-перше, в науці чітка демаркація понять "зв'язки з громадськістю" і "політична реклама" до останнього часу не виконана. Свідченням цього є численні спроби дати дефініцію цим формам політичної комунікації. По-друге, безпосередні суб'єкти цієї діяльності самі чітко не розмежовують свою продукцію на PR і рекламу. Власне, на нашу думку, вони і не повинні цього робити. Це проблема фахівців, що досліджують питання класифікацій і типологій процесів масової комунікації та мають концептуально визначитися із змістовими ознаками основних складових політичної комунікації. Має рацію М. Рибачук, який порушив питання про правове розмежування понять "інформація", "передвиборча агітація", "політична реклама", пояснюючи таку необхідність особливостями професії журналіста: "...у прикладній журналістиці не існує чітких критеріїв розмежування інформації та агітації. Лише право, закон має вплив на спрямування думок журналіста у передачі інформації. Журналісти, передаючи інформацію про виборчий процес, роз'яснюючи відомості про нього по радіо, телебаченню чи в пресі, мають в усьому утверджувати закон" [9].
Отже, коло замкнулося. Обмежувальний вплив закону на процеси нормотворчої діяльності полягає не лише в повноваженнях парламенту як єдиного законодавчого органу державної влади, а й в особливостях, передовсім змістовно-функціональних, предмета дослідження. Звичайно, найоптимальнішим виходом із ситуації вбачається поставити всі крапки над "і" безпосередньо в законі, що визначає механізм виборчого процесу. До речі, завдяки саме законодавцеві правова наука, усі сфери політичного, економічного, соціального життя забезпечується усталеними поняттями і термінами [10].
Як зазначає А. Красницька, "у законодавстві немає термінів, які позначають надмірно абстрактні поняття чи поняття лише наукового мислення". На її думку, якщо у загальній мові властивості, багатозначності, синонімії розглядаються як безперечно позитивні ознаки, то в термінологічних системах вони оцінюються як вади. Варіативність свідчить про недостатню упорядкованість правничої термінології [11]. Важко не погодитися з таким твердженням на прикладі тлумачення поняття "політична реклама". Моніторинг вживання цього словосполучення у структурі політичного дискурсу дає стільки класифікаційних основ, що перспектива формування спільного знаменника, єдиної родової ознаки, котра поглинатиме своїм змістом видові, видається доволі віддаленою. Не залишає сумнівів щодо цього одна з типових у цьому плані схема визначень текстів політичної реклами за Т. Мельником:
"а) тексти, розраховані на одночасний вплив і на конкретні соціальні інститути або конкретних осіб, і на свідомість масової аудиторії;
б) тексти, метою яких є вплив на свідомість масової аудиторії, принципово розраховані на негайний відгук будь-якої особи, чи соціального інституту;
в) тексти, розраховані на негайну реакцію, що вимагає втручання в реальну дійсність, і не розраховані на вплив на свідомість масової аудиторії;
г) тексти нейтральні, інформаційні, що не розраховані на негайну реакцію" [12].
Вочевидь, поміж інших питань стосовно відокремлення найхарактерніших ознак політичної комунікації у спільному контексті впадає в око звуження жанрової характеристики цього явища на рівні текстової інформації. Проте вона не може бути тотожною текстам, що визначені законом як форма передвиборчої агітації. Ситуація ускладнюється тим, що політичну рекламу важко буде ідентифікувати як самостійний масив і матеріальний носій передвиборчої агітації, якщо розтлумачити ст. 71 "Обмеження щодо ведення передвиборчої агітації" шляхом відокремлення понять: "З часу припинення передвиборчої агітації забороняються проведення агітаційних заходів, розповсюдження передвиборчих агітаційних матеріалів у засобах масової інформації, демонстрація агітаційних фільмів чи кліпів, розповсюдження виборчих листівок, плакатів, інших друкованих агітаційних матеріалів чи друкованих видань, в яких розміщено матеріали передвиборчої агітації, публічні заклики голосувати за чи проти партій (блоків) - суб'єктів виборчого процесу".
Більш того, зміст процитованого пункту зазначеної статті по суті позбавляє політичну рекламу статусу форми агітації, що був визначений ст. 66 "Форми і засоби передвиборчої агітації". Таким чином, ми повертаємося до проблеми концептів політичного дискурсу в частині їх імплементації в терміносистему виборчого законодавства і пересвідчуємося у злободенності захисту такої системи від багатозначності категорій суспільно-політичного буття. Безперечно, законодавець мав рацію, коли утримався від визначення поняття "політична реклама", оскільки й досі фахівці з політичного менеджменту не дійшли спільної думки щодо цього, окресливши його лише як форму політичної комунікації. Проте виникає питання про доцільність використання такого словосполучення в тексті закону. Виборчі перегони неминуче актуалізують проблему конфліктів інтерпретацій положень відповідного законодавства. І в цій ситуації залишається тільки сподіватися, що політична реклама не стане ахіллесовою п'ятою санкціонованого законом потужного інформаційного ресурсу народного волевиявлення. Щоправда, в минулі виборчі кампанії уникнути
Loading...

 
 

Цікаве