WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політична реклама як комунікативна складова формування парламентської еліти (пошукова робота) - Реферат

Політична реклама як комунікативна складова формування парламентської еліти (пошукова робота) - Реферат


Пошукова робота
Політична реклама як комунікативна складова формування парламентської еліти
В контексті комунікативних особливостей парламентського дискурсу, основних форм його артикуляції в інформаційному просторі суспільства набуває особливої ваги дослідження умов створення, поширення та впливу політичної реклами, яка стає провідним засобом політичної комунікації у період парламентських виборів.
Виборчий процес є потужним засобом політичної структуризації суспільства, важливим показником електоральних настроїв та ефективності усіх складових громадянського суспільства. Досвід реалізації виборчого права на теренах СНД та в країнах Балтії розкрив багато проблем у механізмі народного волевиявлення, активізував пошук оптимальних, як з точки зору історичних, національних традицій, так і з позицій реалій сьогодення, моделей формування вищих органів державної влади. Вдосконалення виборчого законодавства неминуче актуалізує проблему типології соціальних конфліктів, інституалізації суб'єктів громадських ініціатив, класифікації виборчих технологій. І це цілком природно, оскільки "людство не знайшло інших механізмів удосконалення влади, ніж вибори" [1].
Водночас і сам порядок організації та проведення виборів потребує постійного вдосконалення. Практика законотворчої діяльності в частині виборчого законодавства відбиває доволі сталу тенденцію до підвищення дієвості нормативно-правової бази, що регламентує виборчий процес в Україні. Проте для кожної чергової виборчої кампанії каменем спотикання вже традиційно залишається понятійний апарат процедури забезпечення та проведення передвиборчої агітації. До речі, це явище не є нашим ексклюзивним надбанням, вадою, властивою тільки українському правовому дискурсу. Наприклад, російський дослідник С. Лисовський пропонує поширити на політичну рекламу відоме визначення А. Деймана: "Реклама - це оплачуване єдиноспрямовуване та неособисте звернення, яке здійснюється через засоби масової інформації та інші види зв'язку, що агітує на користь товару, марки фірми, підприємства, кандидата, уряду" [2]. Має рацію О. Ольшанський, коли звертає увагу на вразливість цього доволі поширеного визначення [3]. По-перше, "оплачуваність" політичної реклами часто має доволі варіативний характер. По-друге, політична реклама не завжди знеособлена. Досвід політичної боротьби засвідчує ефективність персоніфікованих звернень, причому не лишень від суб'єкта, а й до об'єкта повідомлення. У зв'язку з цим прийнятним для конкретизації поняття "політична реклама" вбачається застосування її визначення як особливого каналу передачі інформації від комунікатора до реципієнта в політичній кампанії [4]. Ця особливість характеризується такими ознаками:
· дискретний характер комунікації;
· контроль керівництва політичної кампанії за процесом створення інформаційного продукту;
· рекламний продукт надходить до реципієнта без перекручень і купюр;
· наявність платної основи для офіційного розміщення політичної реклами у ЗМК.
З позицій політичної психології реклама - це певний спосіб формування окремих видів масової поведінки, що створюється елементами політичної еліти для досягнення своєї мети. З огляду на те, що будь-які рекламні акції, пов'язані з формуванням електоральної поведінки, різняться через конкретно-історичні, психологічні, етнічні та інші особливості, а також залежать від суб'єктно-об'єктних характеристик політичної реклами, передовсім в частині її професіоналізації, природним є розпорошеність родових ознак такої форми політичної комунікації. Саме в такому ракурсі політологи і розглядають політичну рекламу [5]. Вочевидь, цього недостатньо: оцінювати політичну рекламу як форму політичної комунікації можна у випадку надання їй ознак, які дозволять класифікувати її як чітко структурований процес за допомогою єдиного понятійного апарату. Проте поняття "політична реклама" таким поки що не є. Воно перебуває в ракурсі становлення політичної термінології, що сягає своїми коріннями в теорію і практику трансформації конвенційних понять (концептів) в процесі еволюції суспільних відносин. Під конвенційними поняттями (концептами) мають на увазі слова, в основі семантики яких є договір про довербальний контекст їх використання [6]. Отже, ці поняття циркулюють в масовій свідомості в повсякденній практиці в окремих галузях знань і людської діяльності, але можуть бути суперечливими, в усякому разі не тотожними, при переході із однієї терміносистеми до іншої. Така тенденція доволі чітко простежується у співвідношенні понять, що обслуговують розділ "передвиборча агітація" Закону України "Про вибори народних депутатів України".
Структурний аналіз класифікатора "передвиборча агітація" у засобах масової інформації, що, за законом, проводиться у формі публічних дебатів, дискусій, "круглих столів", прес-конференцій, інтерв'ю, виступів, політичної реклами, теленарисів, відеофільмів, інших публікацій та повідомлень, розкриває нездоланну поки що проблему порушення логічних норм поділу понять за принципами єдиної основи та їх взаємовиключення.
Звичайно, що в довербальному використанні круглі столи, прес-конференції, виступи, інтерв'ю тощо виступають як звичні професіоналізми не лише для працівників ЗМІ і не потребують однозначного тлумачення, оскільки їх змістова наближеність до синонімії є природною властивістю масової комунікації. Проте ця обставина помітно загострює проблему тлумачення зазначених категорій в законі, який об'єднує їх як форми передвиборчої агітації. У зв'язку з цим доречно згадати, що в традиційному розумінні політична агітація - поширення певної ідеї, гасла з метою спонукання групи людей до певних дій [7]. У наближеному до такого усвідомлення варіанті може бути інтерпретована і політична пропаганда, що має на меті поширення певної ідеї. Вочевидь, різниця між агітацією і пропагандою полягає не в предметі їх функціонування, а в формах застосування: агітація апелює до емоційною сприйняття, пропаганда прагне до аргументованого переконування. Проте вододіл цих категорій не розмежовує форми їх використання. За своїм функціональним призначенням "круглий стіл" чи дискусія навіть більше кореспондуються з арсеналом методів впливу, що їх використовує така форма комунікації, як пропаганда. Проблемність цих і попередніх понять щодо їх інтерпретації пов'язані з невизначеністю їх статусу в юридичній терміносистемі. Має рацію Т. Губаєва, яка вважає, що загальновживані слова не можна вважати термінами тому, що їх значення в юридичних текстах не є специфічним, а
Loading...

 
 

Цікаве