WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Конфліктний вимір етнонаціонального розвитку України (пошукова робота) - Реферат

Конфліктний вимір етнонаціонального розвитку України (пошукова робота) - Реферат

Криму. Процес етнічної ідентифікації на півострові обумовлюють три головні етнічні компоненти, які становлять більшість його населення. Дані останнього перепису засвідчили, що кількість росіян становила 58,3 %, українців - 24,3 %, повернення кримських татар довело їх кількість з 1,9 % (1989 р.) до 12 % [32].
Розподіл населення за національністю в АРК (%)
1989 р. 2001 р.
Кримські татари 1,9 12,0
Вірмени 0,1 0,4
Азербайджанці 0,1 0,2
Молдавани 0,3 0,2
Євреї 0,7 0,2
Греки 0,1 0,1
Відповідно до розташування на етнічній мапі розподіляються й громадсько-політичні сили в Криму, поляризація щодо бачення їх майбутнього становища в українському суспільстві.
З огляду на російськомовну мовну більшість Криму, бікультуральність є тут наочним фактором міжетнічної напруги. Досить навести цифри [33]:
Кількість видань в АРК Російськомовні
240 Видання на книжковому ринку (%)
україномовні двомовні 99
4 57
Ось чому важливим акцентом національних відносин в Криму є врахування змін в етнічному складі в процесі реформування освіти й культури. Це сприятиме пом'якшенню соціальної та етнічної напруги.
Отже, складне плетиво інтересів, що має етнічне забарвлення, пояснюється значною сегментованістю етнічного соціуму Криму. Росіяни болісно реагують на актуалізацію ідентичності українського етносу. Ось чому російський рух в Криму активно демонструє курс на формування громадянської свідомості у напрямку створення нової історичної спільноти - кримського народу. Тобто, для характеристики етнічного обличчя в Криму сепаратисти ввели в обіг штучно створений етнічний суб'єкт. При цьому наполегливо оберігається провідна місія росіян. Українці в Криму є меншістю, а тому гостро потребують правових механізмів захисту своїх інтересів та відповідних організаційних форм.
Провокувати напругу в міжетнічних стосунках в Криму можуть дії представників інших етнічних спільнот. Румуни, кримчаки, караїми бажають іменуватися автохтонним населенням Криму, а тому говорять про "національний дискомфорт". Безумовно, це є наслідком того, що "малі" народи постійно стурбовані збереженням своєї етностатусної та культурної системи. На нашу думку, не слід недооцінювати прихованої конфронтаційності представників вірменської, азербайджанської етнічних громад, яким представники кримськотатарської еліти відмовляють у праві вважати себе корінним народом півострова [34].
Міжетнічна напруга актуалізує архетипи, пов'язані з драматичним минулим свого народу. Під тягарем нових умов та труднощів об'єктивного характеру (економічна криза) трагічні події минулого, такі як депортація народів, можуть ще більш драматизуватися. Вони стають призмою, крізь яку оцінюються сучасні міжетнічні відносини. Історична пам'ять у цьому сенсі зберігає (або поновлює) знання про насилля з боку інших етноспільнот. Архетипічні образи стають активною частиною змісту етнічної ідентичності та перетворюються на руйнівну силу в міжетнічних зв'язках.
З огляду на зазначене, на деструктивний чинник може перетворитися активний процес етнічної ідентифікації кримськотатарського народу в Автономній Республіці Крим. Інтеграція кримських татар в українське суспільство, перш за все, це надбання етносом історичної батьківщини. "Нам не уникнути вирішення питання статусу кримськотатарського народу в Україні, оскільки це цілісний народ, який живе на своїй території, де він сформувався як етнос, і ця територія повністю перебуває у складі держави Україна. За межами України у кримських татар немає ні іншої етнічної території, ні етнічно спорідненої держави", - справедливо підкреслює заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Р. Чубаров [35].
За даними Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму, на 1 квітня 2004 року чисельність репатріантів досягла 265,5 тисячі осіб (з них 243 тисячі кримських татар). Близько 4 тисяч кримських татар ще не оформили українське громадянство [36].
Ідентифікація кримськотатарської спільноти має політичні, соціокультурні та економічні аспекти. Основною засадою цього процесу є право кримськотатарського народу на рівні з усіма громадянами України економічні та соціальні права. Виокремлювати кримськотатарські проблеми за контекст українського суспільства - згубна практика, що може стимулювати активізацію радикальних настроїв як серед татарської еліти, так і основної маси татар. Найгостріше це позначилося на "земельному питанні", оскільки право на землю - найважливіший інтеграційний фактор. На час ухвалення державного рішення про розпаювання земель лише 10 % кримських татар одержали право на земельну власність. Скарги на те, що інтереси татар не враховуються, призвели до посилення соціального напруження в Білогірському, Сакському, Первомайському, Сімферопольському районах АРК. Нині головними причинами акцій протесту татар стали вимоги вирішення земельного питання [37]. Тим часом радикальні лідери кримськотатарського руху використовують труднощі економічної інтеграції татар в суспільство як дієвий засіб політичної активізації сепаратистських настроїв, порушення питань про національно-територіальну державність. Тому найважливіше сьогодні запобігати будь-якої можливості (або спробам!) трансформації питання власності на землю з правової та економічної в політичну, не кажучи в міжнаціональну площину. Розроблена ще за часів СРСР схема розселення за принципом місця походження та репатріації спричиняє певні проблеми в облаштуванні кримських татар. Хоча 2003 року з державного бюджету України було виділено 38,7 % мільйона гривень (удвічі більше, ніж 2002 року [38]), можна стверджувати, що перш за все економічні аспекти інтеграції татар ще довго будуть головними проблемами репатріантів на півострові. Головним змістом цього процесу має стати розподілправ і обов'язків між державою і кримськотатарським народом, політика їх консолідації, співпраці, взаємодовіри.
Серед негативних факторів, що зумовлюють труднощі соціальної адаптації кримськотатарської спільноти - радикальні течії в кримськотатарському русі. Цей фактор підігріває соціальну напругу та конфліктність в регіоні. Подолання негативних факторів можливе за умов:
1) політико-економічні аспекти облаштування татар мають бути співмірні їх розвиткові як громадян України;
2) розуміння тривалості формування соціальної структури кримськотатарської спільноти, адекватної сучасному рівню розвитку України;
3) найважливішим аспектом вирішення питань є забезпечення етнічної, культурної, мовної, релігійної самобутності татар, гарантованої Конституцією України (Ст. 11).
Проте: з 606 загальноосвітніх шкіл в Криму є лише 16 з кримськотатарською мовою навчання. Проблему допоможе вирішити цільова програма підготовки кадрів 2003 року. Згідно з нею 218 направлень до ВНЗ отримали нащадки депортованих [39].
На складність процесу ідентифікації кримських татар впливає релігійний фактор. Іслам є не лише релігійною ідеологією, а й чинником етнокультурної самосвідомості. У поєднанні з підтримкою держави та конфесійною толерантністю населення півострова він сприяє безконфліктному відродженню ісламу в Криму. На сьогодні в АРК держава передала в користування татарам 20
Loading...

 
 

Цікаве