WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Конфліктний вимір етнонаціонального розвитку України (пошукова робота) - Реферат

Конфліктний вимір етнонаціонального розвитку України (пошукова робота) - Реферат

допускає рівноправність двох мов. Не можна забувати про реальність мовного чинника у виникненні конфліктних ситуацій в Україні. Ось чому неприпустимо застосувати норми Хартії без врахування специфіки етнополітичного статусу кожного регіону.
Дискусії щодо двомовності набувають різкого ідеологічного забарвлення. На нашу думку, надання російській мові (яка є мовою міжнародного спілкування) статусу другої державної загрожує консервацією української мови.
Загалом росіяни інтегровані в українське суспільство і ототожнюють себе з ним. Крім того, російськомовні та росіяни становлять понад половину населення. Мова є потужним фактором їх ідентифікації. Ця частина багатоетнічного соціуму зберігає відчуття "подвійної ідентичності". Каталізатором напруги може стати політика застосування різних моделей реформування в регіонах - стратегія "локалізованої полікультурності" [26]. Зважаючи на національні особливості та толерантну етнічну взаємодію українського і російського етносів, слід на державному рівні окреслити межі використання російської мови в громадському та державному житті України. Це відразу анулює будь-які спроби та намагання звинуватити Україну в "порушенні мовних прав російської національної меншини", як це зробило 1 лютого 2000 року міністерство закордонних справ Росії [27]. Такі звинувачення підштовхують російську етнічну спільноту до протистояння політиці України. Ось чому насторожує етнополітична ситуація в деяких східних областях, "зорієнтованих" на Росію.
Відтак, головна проблема етнополітичного розвитку "проросійських" областей України - проблема російська. Проблема дестабілізації міжетнічної ситуації - використання "мовної карти" та гасла про "захист співвітчизників". Небезпека виходить з дій російських великодержавників та їх провідників, які звинувачують українську владу в запровадженні насильницької українізації, порушенні прав росіян та актуалізують в Росії проблему "співвітчизників", що перетворюється на інструмент дестабілізації міжетнічної ситуації в Україні.
Варто нагадати, що в Україні плідно працюють товариства "Русь", "Русское собрание", "Київська Русь", недавно створений "Русский клуб". Ці громадські організації є регіональними інститутами, через які представники російської меншини реалізують свою етнічну ідентичність та право на участь росіян в громадському житті країни. Найбільш політизована організація росіян - "Російський рух України" (1999 р.) створена для "вирішення їх проблем", а головне для трансформування російського питання у фактор суспільного життя України. Стабілізація ситуації можлива за умов задоволення національно-культурних прав російського етносу.
Україна є країною автохтонів. Українці - найчисленніший етнос - 77,8 % - є носіями духовної і матеріальної культури. Прикметними ознаками ідентичності українців завжди були дезінтегрованність через тривале перебування в минулому у складі різних держав та культурна толерантність.
Конфліктну ситуацію створює протиріччя між активною етнічною ідентифікацією титульного етносу та громадянською реідентифікацією населення. Дані соціологічних опитувань останніх років та результати Всеукраїнського перепису населення окреслили поступове "вимивання" радянської ідентичності. Збільшується частка людей, які вважають себе українцями. Це підтверджують результати загальнонаціонального моніторингу громадської думки 1994 - 2001 років, проведеного Інститутом соціології НАН України, за якими громадянська самоідентифікація населення України має такий вигляд [28]:
Ідентифікація Кількість у %
Громадяни країни 34,6
Регіональна ідентичність 8,6
Титульний етнос 74,6
Українська мова - рідна 60
Отже, можна говорити, що протягом останніх років простежується тенденція поступового зближення двох типів ідентичностей - "львівської" (західної) до "донецької" (східної).
В умовах політизації титульного етносу Україна має створити механізми правового захисту українців, враховувати інтереси всіх спільнот, створювати умови для міжетнічного діалогу й компромісу - це є запорукою безконфліктного розвитку політичної України та її національної безпеки.
Кризовий стан української етнонації залежить від ступеня власного ставлення до ідентифікації в умовах суспільної трансформації. Інерція розподілу старої ціннісної системи й досі посилює стан психологічної аномії. Українцям притаманне прагнення до наднаціональних стосунків, але водночас і національно забарвлене світосприймання. В умовах політизації титульного етносу, системної національно-політичної кризи суспільства така полярність поведінки призводить до крайнощів [29].
Конфліктність національної ідентифікації українства пов'язана з сегментованістю суспільства. Йдеться про конфронтацію по лінії "Захід - Схід", про напругу, яка виникає на грунті різного розуміння національних цінностей. З одного боку, сильна радянська ідентичність, схильність до інтернаціоналізму, відчуття власної неповноцінності як наслідок імперської ідентичності. З іншого - більша консолідованість еліти, прагнення до національно-культурного відродження. За таких умов використання аргументів "неукраїнськості" може призвести до міжетнічного протистояння. Слід мати на увазі, що на кризовість ідентифікації титульного етносу впливає й сучасна соціальна стратифікація суспільства. Абсолютизація питання: ми "українці", а всі інші "совки" - небезпечний каталізатор націоналістичних міфів, що розхитують човен міжетнічної злагоди. Українцям не відмовлятимуть у праві будувати свою державність, розмовляти рідною мовою. Але ж українські радикали мають усвідомити, що риторика щодо становища української мови, відродження громадянського націоналізму та гасла "Україна для українців" можуть значно посилити напругу в суспільстві.
Антагонізм полягає ще й в тому, що на тлі політизації титульного етносу, реанімації етнічної ідентичності відбувається процес акультурації, характерний для поліетнічних суспільств. Ось чому не можна розкривати конфліктність пострадянськоїідентифікації українського соціуму тільки як протиставлення українського та російського етносоціалного елементів. Доктрина комплексного розвитку багатосегментованого суспільства, рівноправність у задоволенні національно-культурних, освітніх, економічних потреб етносів, наполеглива праця держави у справі підвищення поваги до української мови та її утвердження в громадсько-політичному просторі виключить проблеми національного протистояння, сприятиме самоусвідомленню цілісності українського народу. Саме в цьому сенсі українці мають використовувати потенціал національної ідеї [30].
Щодо етноідентифікаційних аспектів української етнонації, то тут головна тенденція полягає у творенні нового соціокультурного типу української макроідентичності. Ступінь активності, темпи цього процесу залежатимуть від темпів подолання етносоціокультурної біполярності та подолання комплексу етнічної меншовартості [31]. Загалом етнічні спільноти інтегровані в українське суспільство і ототожнюють себе з ним. Головне, щоб креативний потенціал українців не обмежував інтереси інших етнічних субкультур українського суспільства.
Конфліктний потенціал приховується в специфіці етнополітичної ситуації
Loading...

 
 

Цікаве