WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Десять уроків політичного лідерства для пострадянських керманичів (пошукова робота) - Реферат

Десять уроків політичного лідерства для пострадянських керманичів (пошукова робота) - Реферат

свідомості, як світ ідеальний" [12].
Формуючи цінності для якогось конкретного суспільства, важливо забезпечити їх адекватність. В іншому випадку може виникнути суттєве розходження між ціннісними орієнтаціями представників влади і народу, що загрожує неможливістю укладання так званого соціального контракту між верхами і низами суспільства. Так, на початку 1990-х років на Заході і в середовищі пострадянських еліт (в тому числі й в Україні) виникла ілюзія (і практика) щодо права одних людей нав'язувати ліберальні цінності в якості універсальних там, де слова свобода, права людини, конституціоналізм означають зовсім не те, що на Заході. Як наслідок, форсований ліберальний транзит в Україні разом з елементами свободи оживив архаїчну систему соціальних відносин, що включає протизаконне захоплення землі, "прихватизацію" власності, "човниковий" бізнес, руйнування колективних сільськогосподарських структур без створення необхідної альтернативи, латентні операції з готівкою, корупцію, хабарництво тощо.
Необхідність вдосконалення українського суспільства вимагає від представників влади забезпечення гармонізації системи соціальних цінностей і пріоритетів. Наше суспільство є непередбачуваним, оскільки воно не має середини, коливається між двома крайніми полюсами - елітократією та егалітаризмом. Міцну середину суспільства, яка водночас є середовищем для формуванняі збереження базових цінностей цього суспільства, в ході реформування пострадянським лідерам забезпечити не вдалося. Це трапилося, насамперед, тому, що не було використано достатньо високий стартовий культурний потенціал попереднього суспільства.
Однією з основних цінностей сучасної демократії є взаємозв'язок влади і народу. Що стосується нашої влади, то її легітимність, з точки зору класичного розуміння лідерства, останнім часом не вписувалася ні в харизматичний, ні в традиційний, ні в раціонально-легальний тип. Її скоріш можна оцінити за типологією Д. Хелда, маючи на увазі три характеристики легітимності: згода під загрозою насилля; згода через апатію; певною мірою нормативна згода. Як наслідок, терези схилилися у бік елітократії і виникла загроза нерівноправної структури суспільного багатства. Саме це, власне, й стало однією з причин соціального вибуху кінця 2004 року.
Пострадянським керманичам треба пам'ятати, що демократія не може обмежуватися піклуванням про права особистості, індивідуальні свободи та віртуальну для основної маси населення цінність, якою постала приватна власність. Демократія має трактуватися як механізм вирішення соціальних проблем загальнонаціонального характеру, як гарант соціального захисту, забезпечення базових потреб. Найважливіші її елементи: соціальна справедливість; збалансований розподіл доходів; соціальний розвиток в інтересах мас.
Охарактеризувавши основні уроки здійснення політичного лідерства, звернемо увагу на нормативну вимогу щодо результату діяльності політичного лідера, яку чітко сформулював І. Ільїн: "Політика вимагає відбору кращих людей - далекоглядних, відповідальних, здатних до служіння, талановитих організаторів, досвідчених консолідаторів. Кожна держава покликана до відбору кращих людей. Народ, якому такий відбір не вдається, йде назустріч розбрату й лиху. Тому все те, що ускладнює, фальсифікує або підриває політично-предметний відбір кращих людей, шкодить державі й губить її: будь-яка владолюбна конспірація, всілякі честолюбно-партійні інтриги, продажність, політичне кумівство, будь-яка сімейна протекція, заохочення державно нездатних елементів до голосування, усяке приховування, партійне, племінне й ідейне висунення непридатних елементів... Хто бажає істинного політичного успіху, той мусить проводити усіма силами предметний відбір кращих людей" [13].
Отже, успіх діяльності сучасного політичного лідера пов'язаний з урахуванням позитивного світового досвіду. Зазначений досвід, поряд з негативними явищами, характерними для політичної сфери, засвідчує зразки високого професіоналізму, моральності, відповідальності перед народом. Надзвичайно важливим у здійсненні політичного лідерства є органічне поєднання особистих якостей лідера з визначальними особливостями національного характеру, ментальності суспільства. Звичайно, не слід скидати з рахунку й сучасні технології реалізації політичного лідерства. Однак вони мають бути лише засобами посилення органічних, професійних характеристик лідера. Якщо їх не існує, тоді виникає явище "штучного лідера", який не може й не повинен довго затримуватись на політичному горизонті.
Література:
1. Кузнєцова С. В. Політичне лідерство: сутність та механізм формування в Україні. Автореферат дис. … канд. політ. наук. - К., 2002. - С. 1.
2. Огден, Крис. Маргарет Тэтчер. Женщина у власти. - Пер. с англ. - М.: Изд-во "Новости", 1992. - С. 158.
3. Почепцов Г. Стратегія як мистецтво і особливий вид аналітики // Політичний менеджмент. - 2004. - №2. - С. 15.
4. Петракова Є. Деякі аспекти формування іміджу політичного лідера // Політичний менеджмент. - 2004. - №2. - С. 118.
5. Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В. П. Горбатенко; За ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенка. - 2-е вид., доп. і перероб. - К.: Генеза, 2004. - С. 239.
6. Семиноженко В. Инновационная политика Украины как национальный проект // Ойкумена. Альманах сравнительных исследований политических институтов, социально-экономических систем и цивилизаций. Выпуск 1. - Харьков: Константа, 2003. - С. 19.
7. Ортега-и-Гассет Х. Дегуманизация искусства. - М., 1992. - С. 232 - 233.
8. Нагорна Л. П. Політична мова і мовна політика: діапазон можливостей політичної лінгвістики. - К.: Світогляд, 2005. - С. 71.
9. Там само. - С. 127.
10. Тарле Е. В. Сочинения. - М.: Издательство Академии наук СССР, 1961. - Т. ХІ. - С. 14.
11. Див.: Крымский С. Б., Пилипенко В. Е., Салюк Ю. В. Верификация социальных прогнозов (методологический аспект). - К.: Наукова думка, 1992; Телешун С. О., Баронін А. С. Політична аналітика, прогнозування та політичні консультації. -К., Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2001; Коваленко А. О. Політичний аналіз і прогнозування. - К.: Наук. світ, 2002; Теорія і практика політичного аналізу: Навч. посіб. / За заг. ред. О. Л. Валевського, В. А. Ребкала. - К.: Міленіум, 2003; Горбатенко В. П., Бутовська І. О. Політичне прогнозування: Навч. посібник. - К.: МАУП, 2005; Горбатенко В. П. Політичне прогнозування: Теорія, методологія, практика. - К.: Генеза, 2006.
12. Щербинина Н. Г. Теории политического лидерства. Учебное пособие.-М.: Издательство "Весь мир", 2004. - С. 110.
13. Ильин И. Путь к очевидности. - М., 1993. - С. 358 - 359.
14. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве