WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Десять уроків політичного лідерства для пострадянських керманичів (пошукова робота) - Реферат

Десять уроків політичного лідерства для пострадянських керманичів (пошукова робота) - Реферат

[9].
Урок восьмий: ніколи не слід ображатися на критику, варто конкретними справами розвінчувати спроби дискредитації діяльності лідера. На шляху будь-якого політичного лідера неодмінно зустрічаються не лише доброзичливі люди, а й ті, хто намагається чутками, наклепами, розповсюдженням анекдотів тощо дискредитувати його особу і практичну діяльність. Наведемо розповідь давньогрецького історика Плутарха: якось у спартанця Феаріда, що гострив свій меч, запитали, чи достатньо він гострий. "Гостріший за лихослів'я", - відповів мудрий спартанець.
У масовій свідомості лідер постає в якості своєрідного зразка життєвої стійкості. Враховуючи соціальну природу такого розуміння лідерства, політичний керманич мусить не звертати уваги на дрібниці й у переважній більшості випадків не реагувати на провокативні випади. Слід не забувати, що діяльність лідера неодмінно супроводжується моральними оцінками з боку населення, які відображають той чи інший рівень неформальної підтримки його панівного становища. Наявність поряд з інституціональним морально-етичного зв'язку лідера з населенням надаєорганізації влади додаткові ресурси для вирішення конкретних політичних завдань. Політичний лідер покликаний втілювати персональну й політичну відповідальність за гарантії прав і свобод населення, за сукупну діяльність правлячого режиму. Виходячи з цього, лідер зобов'язаний з повагою ставитись до традицій і звичаїв народу, до рівня розуміння ним політичних реалій і, зрештою, бути терпимим до його несправедливих критичних характеристик, помилок і недоліків.
Урок дев'ятий: нездатність лідера прогнозувати події в політиці означає нездатність проводити реформи. В цьому відношенні досить небезпечною пасткою для політичного лідера є ілюзії і стереотипи мислення, детерміновані поточною політичною практикою. У таку пастку потрапив навіть відомий прусський державний діяч і дипломат О. Бісмарк. З цього приводу Є. Тарле у праці "Талейран" писав: "Бісмарк, наприклад, довго думав (і говорив), що франко-російський союз абсолютно неможливий, тому що цар і "Марсельєза" непримиримі, і коли Олександр ІІІ вислухав на кронштадтському рейді 1891 року "Марсельєзу" стоячи і з непокритою головою, то Бісмарк тоді тільки, вже у відставці, зрозумів свою фатальну помилку, і його жодною мірою не втішило мудроване роз'яснення цього інциденту, яке надійшло від російської сторони, - що цар мав на увазі не слова, а лише захоплюючий музичний мотив французького революційного гімну. Талейран ніколи не припустився б такої помилки: він лише врахував би можливий факт розриву російсько-німецького пакту і навів би довідки вчасно і з точністю про потреби російського казначейства і про золотий запас французького банку і вже років за два до Кронштадта безпомилково передбачив би, що цар без коливань відчує і схвалить прекрасну музику "Марсельєзи" [10].
Започаткувавши процес державотворення і широкомасштабного реформування суспільства, пострадянські лідери, а слідом за ними й усе суспільство, надто захопилися повсякденними проблемами й забули істину: без турбот про день грядущий немає й самого завтрашнього дня. Ще на початку 1990-х років українські вчені С. Кримський, В. Пилипенко і Ю. Салюк висловлювали думку, що нам потрібен інститут, який би здійснював стратегічне прогнозування для державних і урядових органів. До думки вчених тоді не прислухались, оскільки й сьогодні практика соціально-політичного прогнозування найчастіше обмежується епізодичними інтуїтивними прогнозами. Як наслідок, вітчизняні керманичі постійно помиляються на рівні законотворчої практики і вибору векторів подальшого розвитку.
За сучасних умов нездатність прогнозувати розвиток подій, політичної ситуації означає нездатність проводити реформи. Розуміння цього поступово приходить до представників вітчизняних владних інституцій, про що свідчить, зокрема, прийняття 2000 року Закону України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку". Водночас очевидною є необхідність розширення нормативно-правової бази соціального прогнозування та її адекватного застосування. Прогнозування має стати невід'ємним елементом внутрішньої і зовнішньої політики держави. Особливо це стосується механізму прийняття і постійного відстеження результатів політичних рішень.
Нерозвиненість прогнозування в нашій країні є наслідком недостатньої уваги державних органів до проблеми розвитку аналітичної діяльності у політико-правовій сфері. А нехтування можливостями політичного аналізу зумовлює неефективну політику. Аналіз, як засвідчує світова практика, стимулює демократизацію політики, оскільки дозволяє викривати латентні загрози для держави та її інститутів і вчасно приймати необхідні державно-політичні рішення. На жаль, в сучасних умовах в Україні зберігається тенденція до спроб обмеження політичного аналізу рамками потреб правлячої еліти.
Важливим напрямом розвитку прогнозування в нашій країні є цілеспрямоване створення його суб'єктів, зорієнтованих на передбачення політичних тенденцій і перспектив. Існуючі центри та інститути ще недостатньо впливають на вироблення стратегії і тактики внутрішньополітичного і зовнішньополітичного розвитку України. Так, створена 2003 року Тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради з питань майбутнього не виконала функції з координації зусиль існуючих у державі структур з дослідження перспектив розвитку країни. Щоправда, вже створено відділ з прогнозування в Інституті стратегічних досліджень, відповідна кафедра в Національній академії державного управління при Президентові України. Предмет політичного аналізу і прогнозування почали викладати на політологічних відділеннях деяких університетів. Вже з'явилися перші вітчизняні дослідження і навчальні посібники з політичного прогнозування [11]. Такі зусилля дозволяють сподіватися на поступовий перехід нашої держави й усього суспільства від стихійного розвитку до глибоко усвідомленого соціального поступу.
Урок десятий: основою сучасної філософії лідерства є врахування у політичній діяльності системи ціннісних орієнтацій населення країни, певного регіону. Роль лідерів у процесі формування ціннісних орієнтацій досить значна, оскільки вони, внаслідок можливостей впливу на маси, можуть проектувати власні цінності на цінності тих, хто їм довіряє або орієнтується на них. Н. Щербиніна зазначає: "Магія цінностей пов'язана з магією феномена лідерства. Саме лідер здатен оцінювати ситуацію (вгадувати емоції мас) і формулювати оцінку у вигляді політичної загальної цінності-цілі. Емоційний зв'язок з лідером і є тим середовищем, в якому відбуваються індивідуальні "прозріння". Реальний світ політики в ціннісному вимірі людської свідомості постає як акт власної творчості тієї ж
Loading...

 
 

Цікаве