WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Демократичні перетворення в країні. Діалектичні і соціально-психологічні аспекти (пошукова робота) - Реферат

Демократичні перетворення в країні. Діалектичні і соціально-психологічні аспекти (пошукова робота) - Реферат


Пошукова робота
Демократичні перетворення в країні. Діалектичні і соціально-психологічні аспекти
І
Спочатку - про філософсько-діалектичне осмислення перехідного процесу. Відомо, що суспільство структурується за соціальними інституціями у сферах політики, економіки, культури, освіти, родини й релігії (перелічені поняття є видовими відносно родового "соціальний") [2], і що йдеться про трансформацію цих інституцій. Тобто про трансформацію відповідного законодавчого забезпечення при переході від тоталітарно-комуністичного до радикально-демократичного режиму. Механізм діалектичного розвитку системи будь-якої природи полягає у розв'язанні суперечності між певними протилежностями (у нашому випадку - між правовими настановами тоталітарного і демократичного режимів). Процес розвитку явищ різної природи, зокрема - соціальної, відбувається поступово, з можливими якісними стрибками, з переривами неперервності згідно з законом діалектики єдності і боротьби протилежностей. Цей процес розвитку зображується вузловою лінією відношень мір таких протилежностей, а поступовий або стрибкоподібний хід розвитку зумовлений, відповідно, неантагоністичною або антагоністичною природою пар цих протилежностей [3; 4].
У випадку неантагоністичної природи пари протилежностей розвиток явища відбувається поступово, еволюційно, а у випадку антагоністичної їх природи - стрибкоподібно, революційно. Наприклад, розвиток суспільств з тоталітарним режимом посткомуністичних країн змінювався спочатку в межах цих режимів еволюційно, потім відбувся революційний переворот (стрибок) з заміною тоталітарних режимів на демократичні, і, нарешті, розвиток цих країн увійшов у еволюційне русло демократичних змін за нових режимів. Цей процес відображає гегелівська вузлова лінія відношень мір антагоністично протилежних ідеологій і відповідних їм режимів.
В поняття "режим" вкладається смисл основного закону країни (конституції) й нормативно-правової бази політичного ладу, структурованих за вказаними раніше соціальними інституціями. Розвиток останніх відбувається на основі розв'язання суперечностей антагоністичних і неантагоністичних протилежностей - принципів організації державного ладу й економічних відносин. Під революцією в даному випадку розуміємо заміну конституції тоталітарного режиму на конституцію режиму демократичного, а до і після революції відбувається еволюційний розвиток суспільства в межах однієї, а потім іншої конституції відповідно. Розподілені за соціальними інституціями статті конституцій (і кодекси законів, що їх деталізують) можуть відображати принципи антагоністичні (скажімо, непоєднувані принципи командно-адміністративної і ринкової економіки) або неантагоністичні (скажімо, поєднувані принципи одночасно бюджетного і благодійного фінансування певного заходу).
Антагоністичні принципи відображені переважно в політичній та економічній соціальних інституціях, і це означає, що соціальна революція передбачає зміну політичного й економічного ладу держави при заміні тоталітарного режиму на демократичний або навпаки.
Під час революційних перетворень суспільство розколюється на прихильників однієї чи другої з двох антагоністичних ідеологій, і, в залежності від співвідношення прихильників, перемагає певна політична система. Скажімо, успішний перехід від тоталітарного до демократичного режиму зумовлений переконанням більшості громадян у справедливості й ефективності нової демократичної конституції та всього законодавства. Тому постає проблема оптимальної реалізації революційних перетворень без агресивного протистояння прихильників старого й нового ладу, без громадянської війни, тобто не так, як то було внаслідок жовтневої революції 1917 року в Росії.
Нині подібне революційне реформування політичної й економічної систем дістало назву "шокової терапії", оскільки несумісність принципів дії старої і нової систем потребує якнайшвидшої заміни однієї іншою. (Відомий американський політолог З. Бжезинський, пояснюючи явище "шокової терапії", порівнював революційний перехід у суспільстві з переведенням автомобільного руху з лівостороннього на правосторонній: старі правила дорожнього руху замінюються новими і в найкоротший термін. Психологічно громадяни не встигають адаптуватися до нових правил і переживають стан "шоку". В іншому випадку поступове, "еволюційне" впровадження нових, несумісних із старими, правил, скажімо, переведення спочатку автобусів на правосторонній рух, пізніше - тролейбусів, ще пізніше - вантажівок і так далі, призведе до дезорганізації дорожнього руху, транспортних аварій, що в нашій країні помилково називають "шоковою терапією").
За правилами "шокової терапії" в більшості центрально- і східноєвропейських посткомуністичних країн реформовано, насамперед, політичну й економічну соціальні інституції. Всупереч цим правилам пішли в Україні (відмовились від "шокової терапії" і розтягнули докорінну зміну політико-економічних систем на багато років, причому влада помилково вважає, що завдяки цьому країна стала на еволюційний шлях перетворення планово-тоталітарної на радикально-демократичну систему).
Підкреслимо, що еволюційні й революційні зміни зумовлені неантагоністичністю й антагоністичністю протилежностей, а не швидкістю суспільних перетворень: можливі тривалі революційні "стрибкоподібні" перетворення з паралельним існуванням несумісних положень старого й нового законодавств, як це сталося в Україні (наприклад, щодо проблеми ціноутворення: в радянські часи ціни на нерухомість визначав Держкомцін при Раді Міністрів СРСР, а після переходу до ринкової економіки ціни визначають попит і пропозиція на товари. Державні об'єкти нерухомості і нині приватизуються за безцінь, за радянськими цінами, через бюро технічної інвентаризації (БТІ), а реалізуються за набагато вищими ринковими цінами), і короткочасні, "шокові", як було у Німеччині, або трохи триваліші (Польща, Естонія) з радикальною заміною старого законодавства новим.
При зміні антагоністичних режимів виключається або мінімізується так званий "перехідний" період - період зміни несумісних законодавств: не можуть одночасно існувати правові закони тоталітарного і демократичного режимів, ринкова і неринкова економіка, приватна і загальнонародна власність, ринкове і адміністративне ціноутворення тощо. Звідси випливає висновок, що вибір шляху соціально-політичного перетворення в країні - еволюційний чи революційний - не залежить від волі і бажання людей.
У випадку так званого "еволюційного" перетворення політичної й економічної соціальних інституцій у перехідній стрибкоподібній фазі реформування (що суперечить законам діалектики), внаслідок невизначеності або навмисного спотворення тоталітарного законодавства на користь колишніх розпорядників народної власності, дезорганізується політичне життя, руйнується господарство країни, виникає "тіньова економіка", "прихватизуються" нерухомість і засоби виробництва, процвітають корупція, хабарництво, організована злочинність тощо.
Щоб уникнутитаких явищ, у більшості посткомуністичних країн демократична влада приймала закон про "люстрацію" (очищення), за яким колишні розпорядники загальнонародної власності тимчасово, до десяти років, усувалися від реформістських процесів шляхом заборони їм посідати в бюджетних структурах будь-які керівні пости.
Демократія, як політичний принцип народовладдя, всебічно вивчена правознавством. Її основні риси такі: структура влади у формі стримувань і противаг
Loading...

 
 

Цікаве