WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → „Помаранчева революція” в політичному дискурсі (пошукова робота) - Реферат

„Помаранчева революція” в політичному дискурсі (пошукова робота) - Реферат

зуміла змінити політичний "макіяж".
Здатність старої партійно-комсомольської номенклатури залишатись при владі, змінюючи імідж, - це приклад пострадянської політичної мімікрії. Саме через збереження позицій старої номенклатури в Україні стало можливим формування складного симбіозу сімейної влади та кланової олігархії в період десятилітнього президентства Л. Кучми.
З розпадом СРСР в Україні почав формуватися псевдодемократичний режим. Процеси демократизації почали згортатися, починаючи з середини 1990-х років.
Трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні, не слід розглядати в лінійній площині. На мою думку, тут коректніше було б говорити, принаймні, про два різновекторні процеси. Перший пов'язаний зі змінами політичних інститутів в напрямі демократизації. Другий - з рухом у зворотному напрямі: збереження і розвиток інститутів авторитарного режиму. З цієї точки зору, еволюцію політичного режиму в Україні в 1991 - 2004 роках слід розглядати крізь призму процесів демократизації та олігархізації. Схематично це матиме вигляд зигзагоподібних коливань між умовними полюсами "демократія" та "авторитаризм" (див. схему).
Зі схеми видно, що в міру збільшення політичної конкуренції та зростання політичної участі політичний режим в Україні наближався до демократії. Коли ж ці процеси гальмувалися, то й політичний режим повертався до авторитарних зразків і практик.
Отже, в Україні з 1991 до 2004 року ми були свідками особливого варіанту суспільних трансформацій - формування новітнього пострадянського різновиду авторитаризму, що виріс за фасадом слабко виражених демократичних інститутів. Перехід в пострадянських країнах, що почався 1991 року, не був завершений з точки зору традиційної моделі трансформації. Тому модель переходу має бути доповнена досвідом пострадянських країн. Поряд з двома існуючими критеріями - інституційним зламом та правовою неперервністю, що були наявні в Україні, для збільшення експланаційного потенціалу моделі необхідно додати принаймні ще один. Цей критерій пов'язаний зі зміною еліт. В Україні, як і в інших пострадянських державах, за винятком країн Балтії, зміни еліт не відбулося. Проникнення колишньої радянської номенклатури до владних структур стало фактором, що зумовив формування новітніх пострадянських авторитарних режимів в колишніх радянських республіках.
Схема 1
Тепер повернемося до подій листопада - грудня 2004 року і спробуємо визначити особливості українського варіанту переходу. На мою думку, першою його особливістю є те, що зі зміною влади в Україні розпочався другий, але, краще сказати, новий етап суспільних трансформацій. Його можна визначити як початок демократизації. Перший етап тривав з 1991 по 2004 рік. В цей період в Україні радянський номенклатурний авторитаризм трансформувався в новітній кланово-олігархічний різновид авторитаризму. Другою особливістю є те, що український варіант переходу не відповідає жодному з двох відомих типів. В Україні стара влада була повністю позбавлена легітимності, проте не наважилась ні на застосування сили після початку масових акцій протесту, ні на відмову від здійснення повноважень.
Перший та особливо другий тур виборів відбулися з масовими фальсифікаціями результатів на користь провладного кандидата. Такі дії влади в політичних дослідженнях називають "вкраденими виборами" [26].
В Україні перемога опозиційного кандидата стала можливою завдяки масовій участі громадян у політичному страйку, підтримці західних держав, міжнародних організацій та незалежній позиції Верховної Ради і Верховного Суду. Вирішальним чинником перемоги опозиції слід вважати пряму участь громадян у ненасильницьких акціях протесту. Без співпраці різних верств суспільства та демонстрації громадянської мужності перемога опозиції була б неможливою, навіть якби всі знали, що результати виборів сфальсифіковано.
Література:
1. М. Колодяжний. Чи була революція революцією? // www.pravda.com.ua від 12.01.2005.
2. С. Грабовський. Так, революція // www.pravda.com.ua від 24.01.2005.
3. Т. Возняк. Між двох революцій // "Ї" №34, 2004 р.
4. Ю. Саєнко. Україна: динаміка змін у суспільній свідомості // Універсум. №10 - 12, 2004.
5. T. Kuzio. From Kuchma to Yushchenko. Ukraine's Presidential Election and the Orange Revolution // Problems of Post-Communism, vol. 52, no 2, March - April 2005, p. 15.
6. С. Кульчицький. Визрівання помаранчевої революції // День. - №54 - 56, 58. - 2005.
7. С. Кульчицький. Помаранчева революція: розщеплення "адміністративного ресурсу" // День. - №88. - 20 травня 2005 р.
8. А. Гальчинський. Фази революції // День. -№7. -19 січня 2005 р.
9. А. Гальчинський. Помаранчева революція і нова влада. - Київ, Либідь, 2005. - С. 6 - 11.
10. В. Малинкович. О причинах "Оранжевой революции" в Украине // Оранжевая революция. Украинская версия. М., Европа, 2005.
11. О. Романюк. Посткомуністичні революції // Політичний менеджмент. - №4 (13), 2005 - С. 17.
12. Політологічний енциклопедичний словник. - Київ, Генеза. 1997. -С. 293.
13. Политическая Энциклопедия. Т. 2. - М., 2002. - С. 330.
14. S. Hantington. Revolution and Political Order // Revolutions. Theoretical, Comparative and Historical Studies. ed. By Jack Goldstone. HBS publishers. 1986. p. 39.
15. Дж. Голдстоун. Революції теорії // Енциклопедія політичної думки. - Київ, Дух і Літера. 2000. - С. 326.
16. Б. Акерман. Майбутнє ліберальної революції. // "Ї". - №34.
17. Детальніше про це див. Revolutions. Theoretical, Comparative and Historical Studies. Edited by Jack A. Goldstone. HBJ Publishers, 1986. pp 2 - 17.
18. Ibid, p. 5.
19. J. C. Davies. Toward а Theory of Revolution // American Sociological Review, 1962. №27, pp. 5 - 19. Див. також Davies J. C. The J-Curve of Rising and Declining Satisfactions as a Cause of Some Grate Revolutions and a Contained Rebellion // H. D. Graaham and T. R. Gurr (eds.), Violence in America: Historical and Comparative Perspectives, Vol. I, June 1969, pp. 547 - 575.
20. N. J. Smelser. Theory of Collective Behavior. New York: Free Press, 1963.
21. S. Huntington. Revolution and Political Order // Revolutions: Theoretical, Comparative and Historical Studies. ed. by J. Goldstone. HBJ Publishers. pp. 39 - 47.
22. Revolutions. Theoretical, Comparative and Historical Studies, р. 6.
23. Theda Scocpol, Ellen Kay Trimberger. Revolution: A Structural Analysis // Revolutions. Theoretical, Comparative and Historical Studies. pp. 59 - 65.
24. Див. М. Філп. Політична корупція, демократизація і реформа // Політична корупція перехідної доби. - К., 2004. - С. 51 - 72.
25. Див., напр., The Future is Orange // The Economist, 2005, 1 January, pp. 10 - 11.; М. Мартинович. Уже не "осанна", але ще не "розпни" // Д. Т. №31, 2005. С-3.; Robert K. Christensen, Edward R. Rachimbulov, Charles R. Wise. The Ukrainian Orange Revolution Brought More Than a New President: What Kind of Democracy Will the Institutional Change Bring? // Communist and Post - Communist Studies, 38 (2005), pp. 207 - 230.
26. Див. Thompson Marc R., Philipp Kuntz. Stolen Election: The Case of the Serbian October // Journal of Democracy. Vol. 15. № 4, October 2004. Вони визначають поняття так: "Вибори вважаються вкраденими, коли існуючий режим перешкоджає перемозі опозиції через відверті маніпуляції з підрахунками голосів або через анулювання результатів виборів". Цитується за Muzaffar Suleymanov. The Orange Revolution http:// www. monitor. upeace. org.
27. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве