WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Пошук лідерів для сучасної України - Реферат

Пошук лідерів для сучасної України - Реферат

тих, хто свідомо веде паразитичне життя. Прошарок людей в Україні, які свідомо ведуть паразитичний спосіб життя, досить великий. І йдеться вже про жебрацтво, небажання працювати та інші способи паразитичного життя як про соціальний феномен. Стосовно нього має проводитися зовсім інша політика, ніж стосовно соціальних аутсайдерів, які потрапили в незадовільне соціальне становище в результаті невдалої політики трансформації України, не можуть з об'єктивних причин працювати, вести нормальний спосіб життя, хоч і прагнуть цього.
Аналіз загальної ситуації в Україні приводить до висновку, що економічна і політична трансформація значною мірою імітуються, містифікуються. В цьому зацікавлені впливові групи еліти, у владних структурах - клани, частина бюрократії, деякі громадські організації тощо. В ситуації суспільного хаосу значно легше грабувати країну, посилаючись на об'єктивні обставини, маніпулюватигромадською думкою, плекати надії на історичний реванш. Вузько прагматичні цілі цих груп вийшли на перший план. Інтереси ж країни, народу "захищаються" тільки в барвистих промовах, які вже не мають успіху.
Так які ж політичні лідери будуть виховані в цих умовах? Реально: демагоги цинічної орієнтації (говорять одне, а роблять інше) або сучасні "манілови" (переживають за народ, співчувають йому, мріють про щасливе майбутнє країни, але практично не ефективні). Якщо ж глибше оцінити ситуацію, то суспільство своєю політичною пасивністю, погоджуючись з аморальністю діяльності значної кількості бюрократії, продаючи голоси на виборах за гроші, продуктові набори, за пусті обіцянки, отримає те, що заслужило. Пам'ятаймо знамените: "Маємо те, що маємо".
У політичній проекції українське суспільство далеке від класичних моделей. По-перше, воно розколоте на лівий, правий фланги і центр. Іноді ліві виступають як консерватори, а праві - як прогресисти. Змінюючи свою орієнтацію часом вліво, часом вправо, виконуючи прямі замовлення "сильних світу цього", центр не завжди залишається центром. По-друге, декларації лідерів і їхні практичні дії разюче розходяться. По-третє, в масовій свідомості влада дедалі більше оцінюється з недовірою, а її дії зустрічають прихований спротив у різних формах. Тому сама влада дуже часто є джерелом напруженості, яке зростає в міру зростання недовіри до неї та її дій. Це дає підставу зробити висновок про зростання саморуйнівної діяльності владних структур, про цілу серію штучно викликаних бюрократією перманентних криз у взаємовідносинах органів влади в трикутнику "Президент - парламент - уряд" і між населенням та владою. При цьому групи бюрократії, які провокували ці кризи, діяли цинічно, жорстко, відкидаючи інтереси суспільства, держави, маючи на меті вузько прагматичні цілі кланового панування.
Постає питання: наскільки можуть зарадити класичні і неомодерністські соціологічні та політологічні концепції соціальних змін в аналізі української дійсності і у виробленні концепцій змін в різних сферах суспільного життя, в тому числі і в політичній? Безумовно, в пошуках якихось загальних рис можуть допомогти. Але події в Україні розвиваються настільки специфічно, що треба шукати нові критерії оцінки суспільних змін, які б доповнювали вже відомі в соціологічній і політологічній літературі підходи, розробляти оригінальні концепції і програми трансформації України.
Говорити, що в найближчі роки у нас виникнуть нові концепції політичних змін в соціологічній інтерпретації, мабуть, зарано, оскільки влада не дбає про дослідження в цьому напрямі і не фінансує їх. Скоріше, з'являться нові гіпотези щодо шляхів розвитку, нові методики оцінки громадської думки щодо цих шляхів, які будуть розроблені дослідниками-ентузіастами і аматорами. І це вже немало, виходячи з ситуації, в яку потрапили соціологи і політологи. Але в цих гіпотезах, оцінках буде багато прожектів та ідеалізацій через фрагментарність аналізу і роботи "на замовлення" елітних владних і опозиційних груп, зацікавлених в продукуванні нових утопічних проектів під суперпрагматичних або утопічно налаштованих лідерів.
Слід також мати на увазі, що Україна втрачає привабливість як явище політичне, економічне і духовно-культурне. Куди не глянь - сірість, невизначеність. Те, що так красиво починалось, - незалежність, нові політичні інститути, заклики до духовного відродження - трансформувалось у щось непристойне з політичної точки зору: в заклики повернути тоталітарне минуле, в корупцію владних структур, в паплюження демократії, у всезагальну комерціалізацію культури і занепад духу. Така ситуація має не тільки внутрішньополітичний і економічний ефект, але й міжнародний. Падає довіра до України і української владної й опозиційної еліти як здатних до реформ, до позитивних перетворень. Міжнародні організації, фінансово і економічно заможні країни скорочують матеріальну підтримку нашій державі, а це дуже небезпечний симптом. Це свідчить, що падає довіра до владних еліт і політичних лідерів.
В Україні існує багато факторів, які "працюють" на реформи, але ще більше факторів гальмують їх. Є бажання створити повноцінну державу, підвищити життєвий рівень населення, увійти в цивілізований світ, є політичні та економічні кола, які працюють на реалізацію цих бажань. Одночасно маємо й цілий "букет" факторів, які стримують реформи: падіння виробництва і продуктивності праці, безробіття та інфляція, зростання боргів держави і дефіцит бюджету. До цих економічних факторів додаються політичні: низька ефективність усіх гілок влади, недосконала виборча система, корупція і клановість. Окремо стоїть недостатня адаптованість політичної еліти і лідерів до соціальних змін в суспільстві.
Про останнє варто сказати окремо. Політична еліта України умовно розколота на три групи: а) яка сповідує ідеали і цінності минулого "соціалістичного" суспільства; б) яка орієнтується на надію про щасливу долю країни в союзі з Західною і Центральною Європою і цивілізованим світом; в) яка не хоче жити ідеалами і тоталітарними нормами життя недалекого минулого і мало вірить, що Україну чекає з нетерпінням цивілізований світ.
Loading...

 
 

Цікаве