WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Пошук лідерів для сучасної України - Реферат

Пошук лідерів для сучасної України - Реферат


Реферат на тему:
Пошук лідерів для сучасної України
Проблема пошуку або підготовки лідерів для сучасної України є предметом теоретичних і прикладних дискусій і вже постала для країни як гостро актуальна. В статті викладено різні підходи до оцінки проблеми лідерства в Україні, пропонуються шляхи розв'язання практичних завдань.
Сучасна Україна буцімто відвикла від дефіцитів. Якщо є гроші, то все можна купити. Таким чином, ми усе ж зафіксували, що є дефіцит грошей. У якої частини населення - це інше питання. Якщо уважно проаналізувати ситуацію в Україні, то побачимо, що є ще один дефіцит - лідерів. Не начальників, їх в Україні завжди вистачало, а саме лідерів. Наприклад, при проведенні соціологічних опитувань Всеукраїнською соціологічною службою на запитання: "Якщо б вибори Президента України відбулися сьогодні, кого ви бачите Президентом?" більше 90 % опитаних (2400 осіб за репрезентативною вибіркою) розподілило свої симпатії між трьома політиками (хай читач сам здогадається, хто ці політики). Такі показники свідчать, що практично у нас немає лави запасних для гри в "лідера". І це в ситуації, коли усі три неназвані нами політики є давно відомими, а два з них брали участь в попередніх президентських виборах.
Така ситуація склалася в умовах, коли Україна розвивається як демократична і майже соціально-правова держава. Тобто, можна політичним партіям спокійно думати про підготовку кадрів, про вирощування компетентних і популярних політичних лідерів. Тим більше, що тепер Москва не забирає "найталановитіших", як це було під час існування СРСР.
В чому ж проблема? Чому Україна стала бідною на таланти в політичній сфері? Може, є внутрішні і зовнішні фактори, які заважають їх зростанню? Може, наші політичні таланти виїздять за кордон, щоб знайти собі ліпше застосування і розкритися як державні діячі? Але щось не чути, щоб П. Лазаренко, В. Щербань, О. Бакай, Р. Боделан та інші продовжили свої політичні кар'єри за кордоном. Може, український політичний грунт не родючий? А може, це підступи Москви, яка розробила таємну зброю, щоб заважати Україні вирощувати лідерів: чесних, талановитих, компетентних, справедливих?
Можна висунути гіпотезу: все ж таки це український політичний грунт, малородючий і политий солоними людськими сльозами, породжує більше будяків, ніж корисних плодів.
Передумовою сучасних політичних змін в Україні, які фактично можна визначити як докорінну політичну трансформацію, є завершення протистояння двох світів у глобальному масштабі, мирне співіснування великих держав, різке зниження рівня конфронтації в Європі. Це надає середнім і малим країнам додаткові можливості для закріплення суверенітету, для внутрішньої трансформації. Модернізаційна трансформація в Україні відбувається надто повільно, оскільки бракує прагнення до модернізації "знизу", а політична еліта не консолідована. Реформістські ініціативи "згори" не йдуть - немає пропагандистського їх супроводження. Тож маси не мають вірогідної інформації щодо вигод, які на них чекають в результаті реформ. Але зовнішні ознаки трансформації штучно підтримуються.
Усвідомлення переваг сучасних моделей способу життя відбувається спонтанно, більше під впливом західних зразків через ЗМІ, закордонні поїздки тощо, ніж під впливом тих взірців, що насаджуються "новими українцями". Тобто, потужного процесу, який би підштовхував українське суспільство до стандартів сучасних суспільств з більш-менш однаковим набором стандартів життя, не спостерігається.
Політична трансформація розглядається нами як трансформації: політичних інститутів і структур (політична система); політичної свідомості і політичних дій різних верств, еліти, особи (особистість та її діяльність в суспільних структурах); політичної культури суспільства (чи є повноцінні ознаки поєднання українського сучасного суспільства з традиційною і новою національною політичною культурою). Тобто, проблема полягає не тільки в процесах трансформації політичної системи суспільства, але і в тому, чи взаємопов'язані ці процеси, чи вони взаємодоповнюються і наскільки вони різноспрямовані та чому їх розвиток відбувається без визначеної суспільством мети і механізмів?
Проведений нами у ряді праць аналіз показує, що інтерпретація політичної трансформації українського суспільства не вкладається в схему орієнтацій на ідеальний тип лідера суспільства і держави. Традиції старого суспільства, яке орієнтувалося на ідеальний тип, а дало протилежне, і сьогодні в формі неокомунізму і неосоціалізму пострадянського типу далекі від ідеалів сучасного суспільства, не сприяють створенню моделей ідеальних суспільств в "західному" дусі, які б стали популярними. Тому ми дійшли висновку, що варто додатково звернути увагу на сучасні загальноцивілізаційні концепції неомодернізації і неоконвергенції як теоретичну базу історичних процесів у пострадянських країнах. Але при цьому треба розуміти, що і тут, при застосуванні концепції неомодернізації, існують "зовнішні" і "внутрішні" показники трансформації суспільства. Парламентські вибори на багатопартійній основі, референдуми, конституції можуть виступати "зовнішніми" показниками політичної трансформації суспільства, в якому на зміну одній системі тоталітаризму приходить інша. "Внутрішній" показник політичної трансформації - свобода особи, політичних партій, громадських організацій, демократія, правова держава - може не відповідати зовнішнім показникам.
Переусвідомити треба якраз концепцію щодо пострадянських держав. Конвергенція відбулась. Але не через взаємне зближення капіталізму і соціалізму, а через перемогу західних моделей суспільства, які зберегли головні риси капіталізму, позбавились крайнощів завдяки критиці марксизму і досвіду соціалізації держави (вдалої і невдалої). При цьому ми враховували досить популярну на Заході тезу, що в Західній Європі відбувається процес надмірної соціалізації держави. Коли держава за допомогою надмірного податкового пресу обдирає найактивнішу економічну верству і розподіляє відібране не тільки серед тих, хто потребує допомоги, бо не може працювати, але і серед
Loading...

 
 

Цікаве