WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Поняття геополітичного образу в сучасній російській геополітиці - Реферат

Поняття геополітичного образу в сучасній російській геополітиці - Реферат

"ментальним продуктом" існуючих в російському суспільстві соціальних груп та їх дискурсів, домінуючим серед яких є імперський дискурс, та його сприйняття у вигляді самостійного і доволі важливого владного ресурсу (якогось "тіньового уряду" чи "сірого кардинала") внаслідок як фізичних розмірів, так і соціокультурного розмаїття і ландшафтної мозаїчності державної території.
Стосовно останнього Д. Замятін зазначає, що інерція сприйняття Росії в якості величезної "неповороткої" держави з неосвоєними досі просторами не є безпідставною. Б. Єрасов також вказує на "трудність" як на основну характеристику російського простору. Змістом цієї "трудності" є взаємна обумовленість захисту внаслідок відсутності суттєвих природних кордонів та експансії "впритул" до таких кордонів, наприклад, в напрямку виходу до максимального числа морів і океанів.
Відповідно, першою особливістю геополітичних образів Росії є їх базування на фундаментальному образі фронтиру, лінії, що рухається в напрямку природних кордонів Російської імперії, а другою - можливість невпинного нарощування за їх допомогою символічного капіталу для провідних сил, що владно об'єднують країну. "Сам образ простору Росії несе в собі надзвичайно сильний політичний "заряд", який може трансформувати домінуючі регіональні і геополітичні уявлення, змінити реальні політико-географічні конфігурації" [3, с. 39].
Своєрідним синтезом цих особливостей можна вважати образ Росії як "Імперії Простору", за допомогою якого російський простір сам по собі сприймається як абсолютний, "тотальний" дискурс влади, в якому владні відносини є відносинами просторовими. Своєрідними проекціями цього образу на проблематику світового розвитку є, по-перше, сприйняття Росії як великої держави безвідносно до конкретної (в тому числі й сучасної) геополітичної і геоекономічної ситуації. Таке сприйняття дозволяє Росії дотримуватися зовнішньополітичної стратегії, зокрема - у спілкуванні з провідними державами сучасності. Стійкість такого сприйняття, на думку Д. Замятіна, можна пояснити його прийнятністю для самих цих держав, оскільки воно дозволяє їм використовувати у стосунках з Росією відносно прості і звичні геополітичні коди. Друга "світова" проекція "Імперії Простору" - це сприйняття Росії в якості фронтирної (і в політичному, і в цивілізаційному смислі) держави. Таке сприйняття актуалізується кризовими ситуаціями, бо відчуття фронтирності полегшує внутрішньополітичне маневрування російських еліт, маючи, однак, своїм зворотним боком утруднення розуміння зовнішньої політики Росії її партнерами.
Якщо перша проекція висуває перед Росією завдання готовності до швидких внутрішніх соціальних і політичних перетворень, то друга - завдання знаходити надійних союзників, близьких їй за своїми соціокультурними настановленнями, які передбачають існування паралельних чи протиставлених одне одному географічних і геополітичних образів, що можуть бути, відповідно, взаємно перекладеними на мову одне одного або ж використаними для досягнення інших, аніж ті, що ними передбачаються, цілей. "Не випадково під час американського вторгнення в Ірак у березні - квітні 2003 року Саддам Хусейн та частина політичної еліти, що його підтримувала, активно використовували образ Сталінграда, намагаючись зобразити Багдад містом, який поховає під своїми руїнами армії завойовників" [4, с. 113 - 114].
Водночас фундаментальний образ фронтиру, засвідчений повторюваністю деяких символів і знаків приєднання та освоєння нових територій (Кавказ, Сибір, Далекий Схід), передбачає знаково символічну конвенцію просторів Північної Америки та Північної Євразії, що може бути доповнена аналогічною "конвенцією" цих просторів зі слабко освоєними частинами решти континентів. І. Ісаєв вважає також, що не лише схожим статусом політичного аутсайдера у сфері світової політики, а й певним відчуттям неосяжності власних життєвих просторів можна значною мірою пояснити політичні симпатії Росії до таких гігантів (у сенсі розміру територій та кількості населення), як Китай та Індія.
Загалом, на думку Д. Замятіна, дослідження геополітичних образів Росії пов'язане з певними складностями, а саме: 1) навіть при серйозних коливаннях розміри території Росії за останні триста років були настільки великими, що створення лише одного - двох геополітичних образів та маніпулювання ними з метою наукового дослідження практично неможливе; 2) врахування переваг та вад геополітичного положення Росії в межах цього періоду не було достатньо адекватним, що призводило до певної "недоношеності" її геополітичних образів, що виникали стихійно чи культивувалися свідомо; 3) більшість геополітичних образів Росії, які й досі перебувають в обігу, переважно спекулювали або на очевидних фізико-географічних особливостях Росії, або ж на її досить поверховій ідеологічній "упаковці". Тому на сьогодні, зазначає вчений, завдання полягає у виробленні кількох найбільш значимих за своїм впливом і практичними наслідками геополітичних образів Росії, презентації їх у межах цілісної образно-геополітичної системи Росії та подальшому опрацюванні можливих "конфігурацій і структур" останньої.
Подібну думку висловлює і Л. Бляхер, згідно з яким специфіка політичних процесів у пострадянській Росії полягає у співіснуванні різних культурно-політичних патернів у межах одного й того ж політичного простору. Кожний з цих патернів має власні механізми побудови та презентації, які, однак, в рамках єдиного політичного дискурсу "замовкають" і виштовхуються у сферу "непойменованого". Встановлення ж особливостей кожного патерна, принципів їх розмежування та поєднання в певний "масштабний смисловий комплекс" лише й може дати цілісне уявлення про сучасну Росію.
Відповідно, з'ясування ключових геополітичних образів Росії (історично сформованих та нині актуалізованих) становить окрему тему фундаментальних геополітичних розвідок в посткомуністичній Росії. Важливість цієї теми зумовлена, на думку Д. Замятіна, тим, що будь-яка ідентичність (в тім числі й геополітична) стверджує себе в низці співіснуючих та дотичних один до одного образів, здатних стати основою цілеспрямованоїдіяльності. "Місце Росії в глобальному (світовому) розвитку визначається не стільки її позиціюванням стосовно зовнішніх політичних акторів, скільки внутрішніми досить стійкими та довготривалими геополітичними образами-архетипами" [4, с. 103]. У цьому сенсі можна стверджувати, що геополітичне мислення пов'язане з неусвідомленими чи несвідомими моделями, які становлять фундамент схожих геополітичних уявлень і поглядів досить різних політиків і вчених. Континентальна ідентичність, важливість якої для Росії обстоюють російські вчені, теж є не чим іншим, як "клубком" заплутаних геополітичних образів, які, на перший погляд, суперечать одне одному.
Література:
1. Ильин М. В. Слова и смыслы. Опыт описания ключевых политических понятий. - М., 1997.
2. Замятин Д. В. Власть пространства и пространство власти. - М., 2004.
3. Замятин Д. В. Политико-географические образы российского пространства // Пространство как фактор политических трансформаций: Сб. научных трудов. - М., 2003.
4. Замятин Д. В. Российские политики мирового развития: образы и их интерпретации // Полис. - 2004. - № 4.
5. Юнгблюд В. Т. "Образы российской империи" и внешнеполитическое планирование в США в 1944 - 1945 гг. // США: Экономика. Политика. Идеология. - 1998. - № 6.
6. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве