WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Поняття геополітичного образу в сучасній російській геополітиці - Реферат

Поняття геополітичного образу в сучасній російській геополітиці - Реферат

регіонів таким чином, щоб вони постали у вигляді поля потенційних образів. "В цьому контексті геополітику слід визначити як моделювання географічних образів ключових у політичному відношенні країн, районів, регіонів та територій; при цьому новостворені образи (знаки, символи, стереотипи) змінюють самі траєкторії політичного сприйняття певних країн та регіонів" [2, с. 64].
Звідси - набуття геополітикою всіх ознак ігрового світу, констатоване багатьма російськими дослідниками (С. Переслєгін, С. Лур'є, Л. Казарян), світу, який розвивається шляхом відокремлення образу від його носія (країни чи регіону) й невпинного "примірювання" популярних чи вигідних образів-масок. Перенесення географічного простору у віртуальне поле сконструйованих геополітикою образів уможливлює його свідоме (з метою одержання певних якостей і ефектів) "розгортання", "згортання" і навіть "викривлення". В цьому сенсі геополітика перетворюється на геополітику образів, змістом якої є цілеспрямоване створення, позиціювання та маніпулювання спеціалізованими географічними образами в ментально-географічному просторі, яке дозволяє не лише інтерпретувати, а й конструювати в останньому важливі політичні, економічні та культурні події, надаючи їм довгостроково діючих бажаних образних конфігурацій.
Поняття геополітичного образу, окрім формулювання методологічних засад геополітики, дозволяє визначити певні закономірності її змістової еволюції. Перша закономірність полягає в постійній в історико-географічному контексті спробі осмислити геополітичну роль Євразії як єдино можливого геополітичного центру світу, локалізованого у відповідних географічних координатах. Євразія в геополітиці, зазначає Д. Замятін, це, звичайно, зовсім інший образ, аніж Євразія в фізичній, економічній чи культурній географії. Друга закономірність пов'язана з образом кордону, який дедалі більше набуває цивілізаційних характеристик, що тягне за собою зростаючу популярність "м'яких" тлумачень поняття географічного простору. Третя закономірність стосується пошуку найзручніших, найекономніших масштабних географічних образів світу, виробленням спеціальних методологічних операцій та процедур своєрідного методологічного піднесення над географічною картою, а також побудови більш операційних у змістовому геополітичному смислі географічних карт.
Створення ефективних геополітичних образів, зазначає Д. Замятін, багато в чому пов'язане з побудовою специфічних мовних стратегій, які дозволяють розширити й поглибити смислові навантаження традиційних геополітичних понять, перевести їх в нові ідеологічні і міфологічні контексти, а також продукувати принципово нові геополітичні інтерпретації. Справа не лише в тому, що розуміння фундаментальних геополітичних образів (Євразія, Європа, хартленд, лімітроф тощо) залежить від різних контекстів, прямо пов'язаних з динамікою певної мови, а й у тому, що використання геополітикою різних мовних стратегій може призводити до різної інтерпретації нею тих чи інших країн та регіонів.
Першою такою стратегією Д. Замятін називає пряме продукування специфічних географічних образів шляхом артикуляції та інтерпретації елементів географічної карти. Остання в цьому випадку і є мовою геополітики, а будь-яка геополітична концепція тут, необхідно передбачаючи карту в якості свого фундаменту та письмового тексту, накладається на картографічні зображення й утворює їх специфічне облямування. Друга мовна стратегія передбачає "відокремлення" мови геополітики від її картографічної основи й полягає у безпосередньому маніпулюванні географічними концептами для створення автономних геополітичних образів, не пов'язаних прямо з інтерпретацією географічної карти. Третя мовна стратегія формує геополітичний образ у специфічному мовному середовищі, де географічні назви і поняття відіграють роль маркерів ідеологічно чи міфологічно насичених геополітичних образів. Так, поняття Європи, Азії, Америки, Китаю в 1920 - 1930 роках в СРСР осмислювалися через ідеологічну практику радянських лідерів і керівництва Комінтерну. Тут же припускається використання різного роду неологізмів та художньо-літературних, зокрема, поетичних, прийомів.
Поєднання всіх мовних стратегій дозволяє, на думку Д. Замятіна, не лише робити продумані кроки в просторі вже існуючих геополітичних образів та створювати нові досить потужні та ефективні, але й одночасно моделювати кілька найдієвіших геополітичних образів країни, подаючи їх в єдиній "зв'язці". Провідна роль у цій "зв'язці" має належати ключовим геополітичним образам або базовим геополітичним образам-архетипам, тобто образам, здатним чинити вирішальний і довготривалий вплив на структурування решти геополітичних образів. Ключові геополітичні образи, підкреслює Д. Замятін, характеризуються найбільш цілеспрямованими геопросторовими уявленнями й найпотужнішими за впливом символами і знаками.
Оскільки у випадку геополітичного образу завжди йдеться про ототожнення певного географічного простору з відповідною політикою, то ефективність останньої багато в чому залежить від узгодженості саме ключових геополітичних образів. "Цілеспрямована геополітика - це, певною мірою, збалансованість зовнішніх і внутрішніх геополітичних образів, які розглядаються в єдиному образно-географічному полі" [2, с. 192]. При цьому один і той же ключовий геополітичний образ може виступати в різних "іпостасях", що, будучи причиною неточностей в політичній ідентичності держави чи якогось політичного союзу, значно утруднює вироблення єдиної цілеспрямованої політичної стратегії. В. Юнгблюд, наприклад, зазначає, що зовнішньополітичне планування США в 1944 - 1945 роках оперувало трьома образами СРСР, які генетично сягали образу Російської імперії. Останній поставав у вигляді різних, більш-менш ідеальних моделей, в межах яких він набував характерних історичних, політичних та морально-етичних особливостей. Перший образ презентував СРСР як звичайну європейську державу, що, нарівні з іншими національними державами та багатонаціональними імперіями, провадила традиційну, освячену багатовіковим досвідом зовнішню політику. Відповідно, робився висновок, що Кремль має відмовитися від деяких ідеологічних настановлень на користь традиційних для Росії цілей, зокрема щодо Східної, Центральної і Південно-Східної Європи. Другий образ змальовував СРСР як агресивну, "напівазійську" державу, націлену на ідеологічну та воєнно-політичну конфронтацію. Третій же образ, поєднуючи риси першого і другого, робив акцент на суперечливості як розпізнавальній рисі Росії - СРСР. "Так, образ царської імперії і образсталінської тоталітарної диктатури або ототожнювалися, або поєднувалися шляхом простого накладання одного на інший. Це призводило не лише до змішування понять, а й до прорахунків у галузі політичної стратегії" [5, с. 77].
Висновок, який можна зробити з аналізу перелічених образів, що фактично окреслювали певні альтернативи світових політичних процесів після Другої світової війни, зазначає В. Юнгблюд, полягає у важливості адекватного відображення новоформованої російської ідентичності за кордоном. Скажімо, руйнування образу ворога не повинно супроводжуватися руйнуванням образу Росії, який, у свою чергу, має створюватися шляхом синтезу власного історичного досвіду та сумісних з ним досягнень інших цивілізацій.
Згідно з Д. Замятіним, специфіка геополітичних образів Росії віддзеркалює дві особливості російського простору: його формування і розвиток є своєрідним
Loading...

 
 

Цікаве