WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Поняття „національна ідентичність” і „національна ідея” в українському термінологічному просторі - Реферат

Поняття „національна ідентичність” і „національна ідея” в українському термінологічному просторі - Реферат

Абсолютно необхідно, вважає вона, вивести проблему "української ідеї" з гіпнозу міфологічних та ідеалістичних трактувань, звільнити її від "політичного вертеризму", який є хворобою значної частини політичної і культурної еліти. Актуалізація "української ідеї" зумовлена не так об'єктивною потребою в ній, як загрозливою для України наявністю "ідеї російської". В Росії ще не подолані імперські ілюзії, а відтак не подолана небезпека того, що Україна може виявитися в числі перших жертв "гангренозних імперських амбіцій". Саме тому важливо інтерпретувати українську ідею таким чином, щоб бачити в ній, насамперед, не антипод "російської ідеї", а "комплектуючий сегмент "ідеї європейської" [25].
Як втілення генетично-культурного коду народу і духовна субстанція, покликана оберігати його від знеособлення, національна ідея має акумулювати набутий історичний досвід і водночас відбивати зрозумілу й прийнятну для більшості соціуму перспективу. Без громадянського примирення і пошуків консенсусу вона так і залишиться рожевою мрією. Щоб цього не сталося, слушно зауважує В. Литвин, "українська політика має перестати бути трилером" [26].
Доводиться, на жаль, констатувати, що нинішній кризовий стан суспільної свідомості, обтяжений гострою поляризацією соціуму, амбівалентністю ціннісних орієнтацій, неоднозначною оцінкою радянської спадщини, не створює належних умов для кристалізації національної ідеї на гуманістичних, загальноцивілізаційних принципах. А всілякі спроби вибудовувати її на войовничо-захисних засадах з присмаком ксенофобії позбавлені конструктивного потенціалу, оскільки етап протистояння у боротьбі за самоствердження українською нацією уже пройдений.
В сучасних умовах найбільші шанси на оволодіння масовою свідомістю має ідея залежності добробуту й душевного комфорту кожного громадянина від блага нації й держави, нерозривного зв'язку поколінь, національної злагоди і громадянського миру, спільної відповідальності за майбутнє. Етнічна складова в ній обов'язково має бути присутня - не лише як данина історичній пам'яті, але й як реальний чинник ідентифікації, цементування суспільства навколо його ядра - української етнонації. Але усвідомлення своєї унікальності і самодостатності не повинне перешкоджати ідеям відкритості до загальноцивілізаційних надбань. Реалізація української ідеї можлива лише на перехресті врахування власного історичного досвіду і засвоєння загальносвітових гуманістичних цінностей. Важливі передумови утвердження національної ідеї - морально-духовне оздоровлення суспільства, національне самоврядування, дійова державна підтримка української культури, мови, національних традицій.
Інтегративна спроможність української ідеї, її енергетичний потенціал визначаються темпами формування політичної нації як поліетнічної спільноти громадян, об'єднаної спільними цілями й устремліннями. Будемо сподіватися, що в міру того, як долатимуться кризові явища, вона дедалі більше усвідомлюватиметься як синтез ідей державності, патріотизму й солідарності, консолідації політичної, поліетнічної і полікультурної нації, формування дієздатного громадянського суспільства. Цементуючою основою національної ідеї виступатиме національна гордість, взаємна толерантність незалежно від етнічного походження, протидія регіональному сепаратизму і клановості. Зрештою, колективний розум народу, його здоровий глузд, очевидно, підкаже і формулу єднання, вільну від надмірного захоплення етнічними пріоритетами, від провінційного месіанства та оплакування минулих образ.
Кристалізація національних інтересів, обстоювання економічної та інформаційної безпеки, турбота про здоровий спосіб життя і про довкілля, протидія процесам деінтелектуалізації, забезпечення умов для інтеграції і плідного діалогу різних культур та релігійних конфесій, захист конституційного порядку, громадянського миру і злагоди - саме навколо цих конструктивних завдань можуть концентруватися інтелект і воля нації. Надзвичайно важливо при цьому постійно дбати про те, щоб дискусії навколопонять національної ідентичності й національної ідеї не перетворювалися у двобій ідеологій.
Література:
1. Тишков В. А. Постсоветский национализм и российская антропология // Социс. - 1997. - № 1. - С. 53 - 54; "Нация - это метафора" // Дружба народов. -2000. - № 7. - С. 170 - 182.
2. Мала енциклопедія етнодержавознавства. - К., 1996. - С. 98.
3. Обушний М. І. Етнонаціональна ідентичність - феномен самовизначення українців. - К., 1999.
4. Костенко Н. Культурні ідентичності: перетворення і визнання // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2001. - № 4. - С. 74.
5. Татунц С. А. Этнические меньшинства в процессе коммуникации // Вестник Московского университета. - Сер. 18. - Социология и политология. - 1999. - № 4. - С. 80.
6. Сміт Е. Національна ідентичність. - К., 1994. - С. 24, 149 - 150.
7. Коллар Я. О. литературной взаимосвязи между славянскими племенами и наречиями //Антология чешской и словацкой философии. - М., 1982. - С. 234.
8. Струкевич О. К. Українська "нація до націоналізму": пошуки, критерії ідентичності в Україні-Гетьманщині ХVІІ ст. // Український історичний журнал.-1999.-№ 6.- С. 18.
9. Андерсон Б. Уявлені спільноти. Міркування щодо походження й поширення націоналізму. 2-е перероблене видання. - К., 2001. - С. 98 - 99.
10. Степаненко В. Перспективи громадянської нації // Віче. - 2002. - № 5. - С. 64.
11. Кресіна І. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси. Етнополітичний аналіз. - К., 1998. - С. 238.
12. Майборода О. "Українська національна ідея": інтегративні можливості віртуальності // Національна інтеграція в полікультурному суспільстві: український досвід 1991 - 2000 років. - К., 2002. - С. 349.
13. Шкляр Л. Інтеграційний потенціал національної ідеї в поліетнічному просторі України // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. - Вип. 12. - К., 2000. - С. 60 - 62.
14. Кафарський В. Нація і держава: культура, ідеологія, духовність. - Івано-Франківськ, 1999.
15. Гриньов В. Нова Україна, якою я її бачу. - К., 1995. - С. 15 - 65.
16. Безклубенко С. Національна ідея, державна доктрина, національний дух: до визначення понять // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. - Вип. 6. - К., 1998. - С. 21 - 26.
17. Демчук П. Творчий дух національної ідеї // Віче. - 2002. - № 9. - С. 68 - 69.
18. Курас І., Солдатенко В., Бевз Т. Історичні підстави української ідеї // Етнополітологія в Україні. Становлення. Що далі?. - К., 2002. - С. 142.
19. Грушевський М. На порозі століття // Твори у 50-ти тт. - Т. 1. - Львів, 2002. - С. 215.
20. Чубинский М. П. Украинская национальная идея и ея правовые постулаты // Грушевський М. С., Чубинський М. П. Українське питання. - К., 1992. - С. 9.
21. Українська суспільно-політична думка в ХХ столітті. - Т. 1. - Б. м., 1983. - С. 70.
22. Яворський В. Про Україну без звинувачень // Ї (Львів). - 2002. - № 26. - С. 86 - 96.
23. Толочко П. Від Русі до України. - К., 1994. - С. 354.
24. Wolczuk K. History, Europe and the national idea: the "official" narrative of national identity in Ukraine // Nationalities Papers. - Vol.28. - № 4. - 2000. - P. 688.
25. Пахльовська О. Україна і Європа в 2001-му: десятиліття втрачених можливостей // Сучасність. - 2001. - № 7 - 8. - С. 78 - 85.
26. Литвин В. На шляху державного самоствердження України // Віче. - 2002. - № 9. - С. 10.
27. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве