WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політичний лідер у вимірі його психологічних якостей - Реферат

Політичний лідер у вимірі його психологічних якостей - Реферат


Реферат на тему:
Політичний лідер у вимірі його психологічних якостей
Радикальні перетворення в політичній, економічній та соціальній сферах українського суспільства зумовлюють підвищення інтересу до політичних діячів, партій, рухів як важливих чинників сучасного суспільно-політичного життя. У цьому контексті особливої ваги набувають ті політичні лідери, які спроможні не лише оцінити природу і характер сучасної кризової ситуації, а й віднайти ефективну соціально прийнятну стратегію її подолання, переконати людей у доцільності й необхідності її реалізації, взяти на себе відповідальність за цей процес.
Вивчення проблем політичного лідерства має давню традицію. Найважливіші їх аспекти досить грунтовно висвітлені в працях істориків, політиків, політологів, соціологів, психологів.
Одним із засновників політико-психологічного підходу до вивчення проблеми лідерства вважається Г. Лассуел, представник чиказької психологічної школи політики. Основна увага у дослідженнях послідовників вченого зверталася на вивчення особливостей відносин лідера з оточенням.
Т. Адорно, Г. Маркузе, Е. Фромм (франкфуртська школа) у своїй концепції лідерства виходили з розгляду цього феномена, зокрема, у зв'язку з настроями широких мас у тих країнах, де існували тоталітарні режими.
Російські політологи (Г. Ашин, Ф. Бурлацький, М. Ільїн та інші) розробили соціально-психологічну типологію лідерства, в якій пропонуються такі ознаки для його класифікації: історизм - тип лідерства залежить від характеру епохи; масштабність - лідери загальнонаціональні, регіональні, певного класу, групи; класовість - інтереси якого класу, соціальної групи захищає лідер; ставлення до існуючого ладу, організації - "функціональний", "стабілізуючий", "дисфункціональний"; здатність до лідерства - перетворення на лідера завдяки власним якостям або внаслідок обставин; ініціативність - здатність продовжувати розпочату справу.
Соціальний психолог Б. Паригін пропонує вибудовувати типологію лідерства, виходячи з таких складових: зміст, стиль, характер діяльності лідера [9]. За змістом діяльності виокремлюються: лідер-виконавець; лідер-натхненник; лідер, який одночасно є і натхненником, і виконавцем. За стилем керівництва: авторитарний лідер; демократичний лідер; такий, що поєднує авторитаризм з демократизмом. За характером діяльності: універсальний лідер; ситуаційий лідер.
В останні десятиліття проблема політичного лідерства стала предметом наукових зацікавлень і вітчизняних психологів. І хоча систематичне вивчення різних характеристик політичного лідерства на національному грунті має коротку історію, сьогодні цілком правомірно говорити про наявність суттєвих напрацювань з цієї тематики.
Звернення до психологічних досліджень, в яких розглядаються різні аспекти вивчення означеної проблеми, засвідчує, що провідними напрямами тут виступають: визначення основних критеріїв, що застосовуються в сучасній психології для оцінки політичних лідерів; вивчення власне політичних лідерів; узагальнення наукових даних щодо типових гендерно-психологічних відмінностей чоловіків і жінок - політичних лідерів; вивчення того, якими політичні лідери постають у масовій свідомості.
Щодо критеріїв, то основними серед тих, якими оперує сучасна психологія при оцінці політичних лідерів, є: ступінь домінування, спрямованість, психодинамічні характеристики, інтелектуально-когнітивні, емотивні, морально-вольові, комунікативні характеристики.
Науковці прагнуть створити певний сукупний ідеал політичного лідера за наявними в суспільстві пріоритетами, співвіднесення якого з реальним образом дозволяє виявити "слабкі місця" того чи іншого політичного діяча й програмувати його поступ до політичного Олімпу, створювати відповідну політичну рекламу.
Так, М. Головатий пропонує розглядати статус політичного лідера за такими ознаками: функціонально-рольовою (йдеться про певний статус, що його здобув будь-який член групи, колективу); професійною (у цьому випадку має значення місце лідера серед інших у професійній ієрархії стосовно конкретної предметної сфери діяльності); морально-етичною (такий статус пов'язаний з характером оцінки певною спільнотою особистісних морально-етичних якостей лідера); самооцінною (цей статус досить своєрідний, оскільки оцінка оточенням лідера часто не збігається з його самооцінкою або навіть принципово відрізняється від неї) [6].
При визначенні типу політичного лідера М. Головатий пропонує користуватися такими критеріями: прагнення до влади; джерела керівництва; функції в політичній системі; політична активність.
За критерієм прагнення до влади розрізняють авторитарний і демократичний тип лідерів, різниця між якими полягає в методах реалізації влади, в інтелекті лідера, його політичній культурі, меті та ідеалах, яких він прагне досягти. У першому випадку в основу діяльності покладається примус, тоді як у другому - переконування.
Згідно з критерієм джерела керівництва вирізняють два типи лідерів. Ті, що належать до першого, характеризуються впевненістю у своїй компетентності, таланті, обдарованості. Ці лідери керуються суто внутрішніми чинниками - надання собі ролі доленосця, переконаність у власній геніальності. До другого типу належать лідери, чия діяльність переважно зумовлена зовнішніми чинниками, на які вони перекладають як свої успіхи, так і поразки (сприятливі/несприятливі обставини, події, підтримка послідовників чи підступність супротивників тощо).
Третій критерій (функції у політичній системі, які виконує той чи інший лідер) грунтується на ідеях Г. Лассуела, який запропонував виокремлювати такі їх типи: адміністратор, агітатор, теоретик. Однак, як стверджує М. Головатий, це не означає, що в житті існують такі лідери в чистому вигляді. Ця типологія дає можливість визначати домінуючі в того чи іншого політичного лідера ознаки. Так, адміністраторові властива ієрархічність у стосунках, надання переваги прийняттю компромісних політичних рішень. Агітатору притаманні харизматичні якості, завдяки яким він привертає на свій бік значну кількість прихильників. Водночас лідер такого типу доволі часто може вдаватися до так званих закулісних методів політичної боротьби. Теоретик відзначається тим, що надає підвищену увагу розробці стратегії політичної діяльності, практичне втілення якої покладає на помічників і підлеглих.
Характер політичної активності дозволяє виокремити лідерів-правоносіїв і пробивних лідерів. Перші активні, готові багато зробити заради перебування у центрі політичних подій. Другий з означених типів, роблячи вагомий внесок у політичну діяльність, залишається незадоволеним своєю роботою. Його активність спрямовується на те, щоб розчистити собі дорогу до вищих щаблів влади і має характер
Loading...

 
 

Цікаве