WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політичне лідерство і його роль в суспільно-політичних перетвореннях - Реферат

Політичне лідерство і його роль в суспільно-політичних перетвореннях - Реферат

зворотного зв'язку. Лише останнім часом він починає складатися.
Будь-яка політична сила, взявши владу, прагне її утримати. Колізія,яка виникає, пов'язана з дилемою наступної лінії поведінки нових керуючих. Більшість населення частіш за все бажає не стільки змін, які є завжди абстрактними, скільки підвищення матеріального добробуту, що є конкретним. Демонструвати швидкі значущі, відчутні зміни на краще, нехай і не досить масштабні - один з варіантів отримання загальної підтримки політичного курсу.
Інша аргументація щодо суспільних очікувань пов'язана з тим, що ми маємо "потерпіти" для того, щоб наші нащадки жили краще. Як відомо, цей аргумент був здатен сприяти зберіганню влади протягом тривалого часу. Однак пропозиція чекати кращих часів не береться до уваги тими, хто має доступ до влади і владних відносин, оскільки люди (чи то депутати різних рівнів, а чи державні чиновники та партійні функціонери) набувають нових можливостей для поліпшення умов свого існування, для збагачення. Змін у цих процесах майже не помічається. Вони відтворюються у різні історичні часи та епохи. Не виняток і наш час.
Викладений матеріал дозволяє дійти наступних висновків. Погляди на політичне лідерство протягом тривалого часу здебільш пов'язуються з ідеями психологічного редукціонізму. Не применшуючи значення психологічних аспектів у з'ясуванні відносин між політичним лідером і групою, групою (командою політиків) і послідовниками, зауважимо, що політичне лідерство як суспільно-політична інституція має й інші суттєві аспекти, які не враховувати неможливо. Особливістю України є те, що інститут політичного лідерства лише починає формуватись. За таких умов важливим є розгляд цього процесу на підставі культурно-історичного підходу.
Однією з головних ознак демократизації суспільно-політичного життя є становлення політичного лідерства як суспільної інституції. Соціальна база завжди містить в собі об'єктивні складові проявів діяльності політичних суб'єктів. Це стосується, насамперед, як вищих інституціональних державних і суспільних утворень та лідерів/керівників держави, діяльності перших осіб опозиційних політичних сил, а також і/або місцевої влади та її представників на рівні регіону, області тощо.
В умовах авторитаризму (тим більше - тоталітаризму) політичне лідерство існує як відношення домінування-підкорення у політичній сфері. Йдеться насамперед про брак таких об'єктивних складових (що утворюють політичне лідерство у суспільному житті у вигляді політичної інституції), як: розподіл гілок влади та визначення їх функцій; багатопартійність; публічна змагальність політиків, циклічність зміни осіб у владних інституціях та багато іншого. Аналіз політичного лідерства в суспільно-політичних перетвореннях потребує не тільки вивчення процесів його формування як важливої суспільно-політичної інституції, але й розгляду існуючих механізмів здійснення лідером своїх владних повноважень через політичне керівництво. Інакше не можна пояснити фактичний прояв дії політичних лідерів.
Слід підкреслити, що нагромаджений досвід, насамперед український, засвідчує наявність суттєвих особливостей (що обумовлюються соціо-культурно-політичною складовою) у становленні, формуванні і розвитку політичного лідерства як інституції громадянського суспільства і подальшому його функціонуванні за умов використання механізмів політичного керівництва, впливу на зміст соціально-політичних перетворень в процесі становлення та розвитку сучасного українського соціуму. Аналіз цих складних і здебільш суперечливих суспільно-політичних процесів потребує поглибленого системного вивчення.
Література:
1. Васютинський В. О. Інеракційна психологія влади. - К., 2005. - 492 с.
2. Мшвениерадзе В. В. Размышления о власти. // Власть: Очерки соврменной политической философии Запада. - М.: Наука, 1989. - С. 7 - 36.
3. Осипова Е. В. Власть: отношение или элемент системы? (Реляционистские и системные концепции в немарксисткой политологии). // Власть: Очерки современной политической психологии Запада. / В. В. Мшвениерадзе, И. И. Кравченко, Е. В. Осипова и др. - М.: Наука, 1989. - С. 65 - 94.
4. Михальченко М. І. Україна як нова історична реальність: запасний гравець Європи. - Дрогобич: ВФ "Відродженя", 2004. - С. 374.
5. Власюк О. С., Крисаченко В. С., Степико М. Т. та ін. Український соціум. // За ред. В. С. Крисаченка. - К.: Знання, 2005. - 792 с.
6. Гордилов В. Влада. Культура. Індивід. // Соціальна психологія. - № 3, 2001. - С. 113 - 125.
7. Репа А. Демократія після коми. // Критика, рік VIII, число 11 (85), листопад 2004. - С. 9.
8. Валлерстайн И. Конец знакомого мира: Социология ХХI века. / Пер. с англ. под ред. В. Л. Иноземцева. - М: Логос, 2003. - С. 116 - 117.
9. Рябчук М. Зона відчуження. Українська олігархія між Сходом і Заходом. - К.: Критика, 2004.
10. Лозицький В. С. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918 - 1991). - К.: Генеза, 2005.
11. Шаповал Ю. І. (ред.). Петро Шелест: "Справжній суд історії ще попереду". Спогади, щоденники, документи, матеріали. - К.: Генеза, 2003. - 808 с.
12. Врублевский В. Владимир Щербицкий: правда и вымыслы. - К., 1993. - С. 32.
13. Литвин В. Украина: политика, политики, власть. - К., 1997. - 335 с.
14. Литвин В. Політична арена України. Дійові особи та виконавці. - К., 1994.
15. Луканов Ю. В. Третій президент. (Політичний портрет Леоніда Кучми). - К.: "Такі справи", 1996. - 154 с.
16. Жулинський М. Г., Сліпушко О. М. Віктор Ющенко: випробування владою. - Харків: Фоліо, 2005. - 415 с. - (Історичне досьє).
17. Шаповал В. Співвідношення "людина - світ" як динамічна єдність свободи та порядку. // Філос. обрії. - № 7, 2002. - С. 83 - 93.
18. Політична історія України. ХХ століття: У 6 т. / Редкол.: І. Ф. Курас (голова) та ін. - К.: Генеза, 2002. - 2003. - Т. 6: Від тоталітаризму до демократії (1945 - 2002) / О. М. Майборода, Ю. І. Шаповал, О. В. Гарань та ін. - 2003. - С. 289.
19. Пролеєв С. Буття та влада: трансцедентальні передумови та історична генеза владарювання. // Філософські студії - 99. - К.: Генеза, 1999. - С. 16 - 21.
20. Балей П. Обезвласнене суспільство. Марксизм: утопія в теорії і терор у практиці. Друге видання.- К.: Смолоскип, 2003. - 730 с.
21. Вебер М. Покликання до політики. // Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика / Пер. з нім. О. Погорілий. - К.: Основи, 1998. - С. 173 - 191.
22. Фреик Н. В. Политическая харизма: версии и проблемы. // Социологические исследования. - № 12, 2003. - С. 3 - 10.
23. Стоун Д. Парадокс політики. Мистецтво ухвалення політичних рішень. - К.: Альтернативи, 2000. - 304 с.
24. Московичи С. Машина, творящая богов. / Пер с фр. - М.: Центр психол. и психотерап., 1998 - 560 с.
25. Жулинський М. Г., Сліпушко О. М. Віктор Ющенко: випробування владою. - Харків: Фоліо, 2005. - С. 5. - (Історичне досьє).
26.www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве