WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політичне лідерство і PR-діяльність - Реферат

Політичне лідерство і PR-діяльність - Реферат

особистісно-психологічному рівні певного образу кандидата. Цей образ створюють його зовнішність, риси його характеру, професійні якості, здатність викликатидовіру до себе. Формується ілюзорний образ кандидата, бажаний для певної частини суспільства.
Не випадково класик політичної реклами Ж. Сегела зазначав: "Голосують за людину, а не за партію" [6]. Тому важливо провести аналіз електоральних переваг, з'ясувати, який тип особистості політичного лідера є найбільш затребуваним на певному етапі розвитку суспільства, і створювати цей тип.
Переважна більшість громадян безпосередньо не контактує з політиками, які визначають долю країни. Але, маючи певну інформацію, користуючись оцінками інших людей, можна з достатнім ступенем достовірності оцінити риси характеру політиків. Людська психіка орієнтується на певні символічні характеристики, іміджі та стереотипи, відбувається не раціональне осмислення виборцями діяльності того чи іншого політичного лідера, а вживлюються у свідомість стійкі значення за допомогою символізації та інсценування. Політичні лідери можуть символізувати те, що реально може не існувати, але чого очікує громадськість. Символічними стають зовнішність, вік, лінії та кольори одягу, поведінка, жести, особливості мови, міміка та інші характеристики. Власне, сам політичний лідер також є символом.
Зарубіжні фахівці практикують перетворення окремих "неблагополучних" характеристик кандидата на позитивні якості: якщо політик надто молодий - підкреслюється його мобільність, динамічність; якщо він більш ніж у зрілому віці - його досвід; якщо політик скромний - акцентується на його обережності тощо.
Проблема розвитку і оптимального використання технологій PR при побудові образу політичного лідера потребує ретельних досліджень. Необхідно вивчати, давати критичну оцінку, відбирати все корисне з досвіду інших країн, де процеси розробки та впровадження PR-технологій мають вже напрацьовані методики і певну історію. У більшості демократичних країн саме технології впливають на ефективність ведення виборчої кампанії, визначають її переможця.
Щодо України, то вона робить лише перші кроки в цьому напрямі. Але в будь-якому випадку слід пам'ятати, що в Україні інші політичні реалії. Механічне перенесення чужого досвіду на наш грунт не забезпечить бажаний ефект. Тому потрібно враховувати і специфіку української багатопартійності, і рівень політичної культури громадян, і стан розвитку громадянського суспільства, і особливості формування політичного лідерства тощо.
Вивчення PR-діяльності у виборчій сфері дозволяє виявити тенденції розвитку електоральної поведінки, ступінь залежності окремих груп інтересів від нелегітимних PR-технологій. Це дасть можливість визначити політико-правові механізми, які могли б сприяти використанню у виборчій кампанії передусім політично і суспільно легітимних технологій PR, виробити рекомендації для вдосконалення законодавчої бази виборчого процесу, розробити національний професійний кодекс PR. Досвід українських виборів засвідчує необхідність законодавчої регламентації питань, що стосуються застосування PR-технологій, створення цивілізованих норм і правил виборчої боротьби, обмеження використання "брудних" технологій, зокрема при формуванні образу політичного лідера.
Висновки
1. При формуванні думки про політичного лідера для більшості виборців одним з головних мотивів є мотив особистої вигоди, особиста практична зацікавленість в діяльності політичного лідера. Тому важливим для ефективної взаємодії з виборцями (як реальними, так і потенційними) є знання ієрархії мотивів людей і акцент на найбільш значущих для них питаннях.
2. При оцінці конкретного політичного лідера країни одним з головних критеріїв для виборців є ефективність діяльності політика у вирішенні економічних проблем. Тому при публічних виступах та взаємодії з громадськістю політичному лідеру необхідно більше уваги приділяти саме цим питанням.
3. За умов, коли є інформація про наявні у населення прототипи політичного лідера, про очікувані ієрархії якостей зразкового лідера, можна вибудувати свою взаємодію з послідовниками, акцентуючи увагу на тих якостях, яким віддають перевагу, і не демонструвати якості, котрі можуть сприйматися негативно. Це може значно підвищити рейтинг політичного лідера.
4. Необхідно пам'ятати, що у громадськості існують дві стратегії сприйняття політичного лідера. Згідно з першою, політичний лідер має бути свого роду надлюдиною, здатною вийти за межі, які визначаються людською природою, за допомогою особливого тренування, видатних здібностей та сили волі. Друга стратегія оцінки передбачає, що підтримкою має заручиться політичний лідер, який сприймається громадськістю як "він один з нас".
Безперечно, важко переоцінити роль лідера в політичному процесі, у виборчій боротьбі. Однак необхідно пам'ятати, що результативність дій за оволодіння мандатом народної довіри, ефективне наближення перемоги, можливе лише у поєднанні особистості політичного лідера, вміло вибудуваного іміджу, професіоналізму та відданості команди ("екології" співпраці) та, безперечно, політичної активності виборців.
Формування морально й інтелектуально розвиненого політичного лідера сьогодні - це високоякісна і цивілізована державна політика завтра. Справді вільною і незалежною Україна може бути за умови становлення і зміцнення в суспільстві стійкої традиції цілеспрямованого формування духовності, правосвідомості та політичної культури особистості політичного лідера. Така традиція засвідчить перехід від авторитарного лідерства (яке передбачає одноосібний спрямовуючий вплив) до демократичного лідерства (яке залучає громадськість до спільного управління суспільними справами), а в більш широкому сенсі - і до формування ефективної PR-діяльності в країні. Ця діяльність сприяла б гармонізації та діалогічності взаємовідносин між політичними лідерами і громадськістю.
Література:
1. Васильева Л. Н. Теория элит (синергетический подход) // ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія: Мат-ли четверт. міжнар. наук.-теорет. конф. - К.,2005. - С. 239.
2. Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика. - К.: Основи, 1998. - С. 173.
3. Вибори-2006: умови, суб'єкти, наслідки: Аналіт. доп. Центру Разумкова // Нац. безпека і оборона. - 2005. - №10. - С. 22.
4. Петрунько О. В. Типології політичних лідерів у свідомості електорату // Вісн. Харк. держ. ун-ту. - 1999. - №439: Сер. Психологія, політологія. - Ч. 4 - 5. - С. 308 - 312.
5. Покальчук О. В. Психологічні помилки політичного лідера // Наук. студії із соціальної та політ. психології. - 2002. - Вип. 6 (9). - С. 208 - 215.
6. Почепцов Г. Г. Имиджелогия: теория и практика. - К.: СП "АДЕФ-Украина", 1998. - С. 40.
7. Технологии управления харизмой // Комп&ньоН. - 2005. - №4 (416). - С. 54.
8. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве