WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політична участь громадян України в умовах е-демократизації - Реферат

Політична участь громадян України в умовах е-демократизації - Реферат

сформовану та постійно відтворювану орієнтацію на виконання в політичному процесі ролі пасивних спостерігачів.
Свого часу Б. Бімбер зазначив: "У нас поки що немає жодних підстав заперечувати тезу, сформульовану С. Вербою та Дж. Наєм майже три десятиріччя тому, що у ХХ столітті доступність політичної інформації не мала прямого зв'язку з рівнем участі у політиці. Така жорстка реальність розчаровує тих, хто очікує відродження політичної участі шляхом збільшення доступу до інформації" [37, р. 158]. О. Голобуцький додає, що реалізації ідеї е-демократії в Україні протидіє кілька факторів: низький освітній рівень молоді, яка звертається до Інтернету; низький рівень політичної активності молоді у порівнянні з іншими віковими групами громадян; складний процес адаптації людей похилого віку до соціальних інновацій; надання переваг освіченими громадянами соціальній, а не політичній активності, зокрема - бізнес-активності, яка в Україні з політикою несумісна [4, с. 38].
Отже, перспективи становлення е-демократії та реалізації ідеї е-урядування багато в чому залежать від поширення ідей інформаційного суспільства серед широкого загалу. Саме з такою метою в Україні створено політичну партію "Інформаційна Україна", лідером якої став А. Колодюк, представник фонду "Інформаційне суспільство України", керівник робочої групи зі створення проекту "Національна стратегія розвитку інформаційного суспільства України". Статутні документи декларують "Інформаційну Україну" як політичну партію, "яка діє на принципах добровільності, рівноправності та спільності інтересів її членів та об'єднує у своїх лавах громадян України. Її мета - створення умов для побудови інформаційного, вільного, демократичного, солідарного, економічного, ефективного та екологічно безпечного суспільства на засадах свободи, демократії, соціальної справедливості й солідарності" [32]. Однією з головних цілей партія проголошує залучення народу до свідомого прийняття рішень і вирішення своєї долі, реалізації влади й власності через утвердження та постійне вдосконалення механізмів демократії; запровадження інформаційної демократії та електронного уряду, які оптимізують управління державою, оздоровлять відносини всередині суспільства, зменшать соціальну напругу.
Здавалося б, якщо партія своїм існуванням та акціями прагне унаочнити, що в "Україні існує повноцінне інформаційне суспільство як елітарний клас, який може диктувати свої правила гри тому середовищу, яке сьогодні прийнято вважати політичною елітою. Чисельність цього класу становить сьогодні 7 млн. чоловік", то з метою стимулювання "людей, задіяних у сфері інформаційно-комунікативних технологій, тобто журналістів, фахівців з ІТ, студентів, працівників науки й освіти, користувачів Інтеренет" [26] до використання "Інформаційної України" в якості структури входження до політичної системи, вона повинна пропонувати до використання форми політичної участі громадян, типові для е-демократії. Натомість, за статутом партії, вступ до неї, звітно-виборча процедура та інші аспекти внутрішньопартійного процесу тільки частково ґрунтуються на принципах, пропагованих самою партією, хоча в її програмі записано, що одна з трьох фундаментальних складових інформаційного суспільства - політична - має реалізуватися "через нові методи інформаційної демократії та електронного урядування" [28]. На нашу думку, одним з таких методів є зміна характеру взаємодії між партійною верхівкою і членами партії, наслідком чого було б залучення членів партії до автономних форм політичної участі не тільки у внутрішньопартійному житті, а й у загальнонаціональному політичному процесі.
Безперечно, "Інформаційна Україна" використовує у своїй діяльності певні механізми, що розширюють можливості політичної участі громадян. Однак вони за своєю суттю не відрізняються від механізмів, до яких звертаються сучасні парламентські партії України, зокрема - організація он-лайн форумів, відкритого он-лайн обговорення партійних документів, он-лайн висловлення пропозицій. Проте певним ноу-хау є одна з акцій партії "Кіса, куку!", в якій "Інформаційна Україна" пропонує активно використовувати традиційну мову спілкування у мережі Інтернет для реалізації двох цілей. "Перша - ми розраховуємо на те, що слова "Бабруйск", "Жывотное", "Киса", "Прикольный штрих", "Кг//ам", "Жжечь", "Пишы исчо", "Баян" тощо слугуватимуть знаками впізнавання один для одного в інформаційному суспільстві. …Друга мета - маркірувати існуючу українську політику як суцільне "кісакукукання", тобто зафіксувати, що вона перебуває на тому ж змістовому рівні, що й розмови провінційних підлітків в Інтернет-чаті", - заявив на одній з прес-конференцій Д. Белянський [26]. Вище зазначалося, що 87,7 % користувачів Інтернету зосереджені у восьми досить не провінційних містах України, з них 52,86 % - у Києві, то про яких провінційних підлітків йдеться? З іншого боку - навіщо "впізнаватися" з провінційними підлітками, якщо вони вже доросли до рівня української політики, який, за оцінками "Інформаційної України", доволі низький? Такі заяви, на нашу думку, більше відповідають дискурсивній лексиці політичного хепенінгу, їх непросто співвіднести з програмовими цілями партії.
Водночас план дій партії "Володієш інформацією - володієш світом", винесений на обговорення на партійному сайті, в частині "Впровадження нового типу відносин у системі "громадяни - бізнес - влада", є доволі конструктивним, особливо з огляду на пропозиції розширення спектра форм політичної е-участі громадян. Зокрема, партія ініціює поступове впровадження системи е-голосування на національних і місцевих виборах та підтримує ідею повного впровадження системи "Електронного Уряду" в управління державою [25].
Отже, процеси е-демократизації політичних відносин знову актуалізують проблему оновлення формату політичних партій. В країнах стабільної демократії одним з напрямів такої трансформації є поступове формування нового типу партій - кіберпарій, концептуальну модель яких сформулювала Е. Маргареттс (Лондонська школа публічної політики) [42]. Дослідниця вважає, що кіберпартії є продовженням еволюційного шляху розвитку інституту політичних партій; вони дещо подібні до картельних партій. Основою діяльності кіберпартій є мережеві технології комунікації, що опосередковують взаємодію між організаційними партійними структурами і виборцями. Цей тип політичнихпартій не передбачає інституту формального членства у них, що позначається як на внутрішній структурі партії, так і на принципах її функціонування у політичному просторі. Кіберпартії розширюють можливості участі громадян у реальній політиці, стимулюючи її автономні форми.
Іншими перевагами кіберпартій вважаються: відносно низька капіталоємність, яка розширює можливості доступу партій до потенційних виборців; висока ефективність двостороннього зв'язку між віртуальними членами партії та її лідерами; постійне функціонування внутрішньопартійного дискурсу, який має відкритий характер не тільки для партійного керівництва, а й для всіх, хто підтримує ідеї партії; сприятливі можливості для артикуляції та агрегації інтересів через віртуальні форуми і конференції; кращі можливості для розвитку зв'язків між партіями і її прихильниками (виборцями);
Loading...

 
 

Цікаве