WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політична соціалізація як фактор впливу еліти на електоральну активність молоді - Реферат

Політична соціалізація як фактор впливу еліти на електоральну активність молоді - Реферат

розвиток молодіжного руху в усіх його проявах. Нині молодіжний рух як механізм реалізації процесу політичної соціалізації практично представлений у всіх формах політичної і соціальної організації суспільства.
Емпіричні дані, одержані різними дослідниками, а також результати дослідження автора, свідчать, що політичні орієнтації, сформовані в студентські роки, багато в чому визначають політичну поведінку і мислення особистості на наступних соціалізаційних етапах. Зростання політичної активності молоді, як і всього українського суспільства, пов'язане, на думку Ю. Загороднього, В. Куріло, С. Савченка та автора цих рядків, з кампанією виборів Президента України 2004 року. Перебіг і напруженість виборчої кампанії не могли не відбитись на стані молодіжного руху в цілому. За оцінками фахівців, студентський рух вступив у період нового розвитку, провідним вектором якого є об'єднання навколо основних кандидатів на пост Президента України. Особливо рельєфно таку позиційність простежуємо на прикладі припартійних організацій і молодіжних філій політичних партій. Решта студентських і молодіжних організацій країни фактично оформилась у дві передвиборчі коаліції: "Молодь обирає Януковича" та "Наша Україна". В ході виборів Президента організований молодіжний рух природно поділився на три класичні політичні напрями: праві і правоцентристські молодіжні організації об'єдналися в коаліцію молодіжних організацій "Наша Україна"; центристські, лівоцентристські та більшість неполітичних молодіжних організацій увійшли до коаліції "Молодь обирає Януковича"; окремі ліві молодіжні організації, а саме Ленінська комуністична спілка молоді України і Спілка молодих соціалістів підтримали, відповідно, П. Симоненка та О. Мороза.
Варто мати на увазі, що, з одного боку, молодіжні організації є своєрідним посередником між державними органами і молоддю, а з іншого - серед усіх основних інститутів соціалізації юнаків і дівчат саме їм молоді люди виявляють досить високу довіру. Про це, зокрема, свідчать соціологічні дослідження. Так, у травні 2000 року громадським молодіжним об'єднанням повністю довіряли та скоріше довіряли, ніж ні 28 % респондентів віком 14 - 28 років, а влітку 2004 року - вже до 40 % [8, с. 21 - 27].
Спираючись на матеріали щорічної доповіді Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні, можемо стверджувати, що процес становлення структур громадських молодіжних об'єднань поглиблюється й на регіональному рівні. Нині в регіонах діє понад 4,5 тисячі молодіжних і дитячих об'єднань, що втричі більше, ніж 1998 року. Така тенденція відповідає й загальносвітовій. Наприклад, у Данії - 86 %, в Німеччині, Великій Британії, Бельгії - 60 % членів молодіжних організацій працюють саме в таких структурах [13, с. 109 - 125].
На підставі аналізу соціологічних опитувань можна зробити висновок про те, що впродовж 1990-х років відбувалися цікаві процеси в інституалізації та політизації молодіжного руху України. На початку 1990-х років жодна з молодіжних організацій у своїх програмових документах не заявляла, що в її роботі головним є вирішення політичних проблем. І саме цим молодіжний рух України відрізнявся від аналогів у країнах-сусідах. Проте ряд політичних утворень усе ж приділяв значну увагу політизації молодіжних організацій. Прикладом можуть бути хоча б ті акції протесту, що проводили студентські організації у формі масового голодування у 1990 та 1992 роках, акції протесту на майдані у 2004 році. Все виразніше спостерігається тенденція до створення припартійних молодіжних організацій. Остання виборча кампанія підтверджує цю теоретичну посилку нашого дослідження.
Підбиваючи підсумки, маємо підкреслити, що в політичній соціалізації молоді спостерігаються такі тенденції: поширення політичного нігілізму; фрагментарність, еклектичний характер входження в політику; поліцентризм політичних орієнтацій молоді; збільшення впливу ЗМІ на політичні уподобання молоді; інституціалізація та політизація молодіжного руху; перехід від колективістських, громадських форм соціального життя до індивідуального; від авторитарності до демократизації; від конфронтаційності до компромісу; від міфологічного ставлення до раціоналізму; із збільшенням освітнього рівня зростає цінність політики, політична інформованість, компетентність молодого покоління.
Відтак, перш за все, вбачаємо за необхідне приділити увагу здійсненню наукових досліджень із зазначеної проблематики та вивчення досвіду інших країн.
По-друге, першочерговим є подолання проблеми відчуження населення та, відповідно, підвищення рівня політичної активності молодих людей. Для цього необхідно, на нашу думку, створити систему демократичної політичної освіти, пропаганди національної та соціальної толерантності, утвердження свободи як абсолютної цінності.
По-третє, одним з ефективних заходів, на нашу думку, є політичне виховання населення. Тобто систематичний цілеспрямований вплив на свідомість, волю та поведінку людей з метою підготовки громадянина до суспільного життя, формування норм поведінки, які б відповідали панівним у суспільстві ідеям і загальнонаціональним інтересам.
Література:
1. Бебик В. М. Політична культура сучасної молоді / В. М. Бебик, М. Ф. Головатий, В. А. Ребкало. - К.: А.Л.Д., 1996. - С. 41 - 65.
2. Виховання національно свідомого, патріотично зорієнтованого молодого покоління, створення умов для його розвитку як чинник забезпечення національних інтересів України:аналітично-інформаційні матеріали. - К.: Державний ін-т проблем сім'ї та молоді, 2003. - С. 83 -135.
3. Волинський А. Стадії політичного процесу // Політичний менеджмент. - 2004. - №1 (4). - С. 41 - 52.
4. Говоруха С. Теоретико-методологічні засади вивчення феномену політичної культури: у пошуках холістичного підходу // Людина і політика. - 2003. - №4 (28). - С. 135.
5. Головаха Е., Пухляк В. Политическая социализация в посткоммунистической Украине // Политическая мысль. - 2002. - №2. - С. 29 - 32.
6. Гриценко О. Політична комунікація. Скільки конструктивного, а скільки деструктивного? // Віче. - №9 (138). - 2003. - С. 76 - 79.
7. За даними Інтернет-ресурсу www. isps. By/am/htm.
8. Загородній Ю. І., Куріло В. С., Савченко С. В. Політична соціалізація студентської молоді в Україні: досвід, тенденції, проблеми. - К.: Генеза, 2004. - С. 21 - 27.
9. Затонский В. А. Сильное государство и активная личность: актуальные проблемы взаимодействия // Вестник Московского университета. Сер. 12. Политические науки. - 2004. - №1. - С. 70 - 88.
10. Клочко М., Ордешук П. Временные предпочтения: отбор или социализация (исследование украинских студентов) // Социология: теория, методы, маркетинг. - 2005. - №1. - С. 136 - 154.
11. Конституція України - К.: Харків. - 1998. - Ст. 15. - С. 6.
12. Лапкин В. В., Пантин В. И. Освоение институтов и ценностей демократии украинским и российским массовым сознанием // Полис. - 2005. - №1. - С. 50 - 62.
13. Нове покоління незалежної України (1991 - 2002 роки). Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні. - К. - 2002. - С. 109 - 125.
14. Пащенко В. Моделі нормативного обґрунтування "громадянськості" // Політичний менеджмент. - 2004. - №3.- С. 58 - 70.
15. Політологічний енциклопедичний словник /Упорядник В. П. Горбатенко. - 2-е вид., доп., і перероб. - К.: Генеза. - 2004. - С. 618 - 632.
16. Результаты экспресс-опроса студентов ВНУ им. В. Даля (9 - 10 декабря 2003 года).
17. Шестопал Е. Б. Политическая психология: Учебник для вузов / Е. Б. Шестопал. - М.: ИНФРА. - М, 2002. - 448 с.
18. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве