WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політичні пріоритети трансформування держави - Реферат

Політичні пріоритети трансформування держави - Реферат

носії яких соціальних відносин виступають суб'єктами цієї діяльності. Саме тому політичні цінності - влада, свобода, права людини, справедливість, солідарність, консолідація названі в партійній термінології основними цінностями. Вони складають ідеологічний базис політичних програм багатьох провідних партій світу, в тому числі і в Україні. І нині настав час перевести їх з мови абстрактних понять на дії і досягнення реальної соціально-політичної практики. Їхня основна функціональна роль - бути єдиною консолідуючою, соборною основоюукраїнського суспільства, щоб перетворити його на чесну, солідарну, заможну націю.
Не випадково сучасні реалістичні, прогресивні політики в основу ціннісної концепції ставлять свободу і виступають проти її нівелювання до якихось інших цінностей. Вона має помітну перевагу в ціннісній системі і взагалі є вищим політичним пріоритетом і соціальною цінністю. Свобода є вічним, загальним, що виростає з людської сутності, природним правом, властивим усім людям. "Свобода є джерелом людської гідності" [7]. Людина усвідомлює свою свободу в тому випадку, коли вона її має. Суттєве обмеження свободи особи і суспільства у минулому викликало потребу опрацювання, виокремлення й донесення до кожної людини її змісту і цінностей, впровадження в суспільно-політичну практику як основи трансформаційних процесів вбік демократизації, що в ХХ столітті стало світовою тенденцією. В Конституції України закріплено, що "кожна людина має право на свободу" [8], "кожному гарантується право на свободу думки і слова" [9].
Варто звернути увагу й на те, що, висунувши в якості центрального політичного пріоритету і цінності "свободу", політологи мають різні думки щодо того, у чому власне полягає свобода. Так, Х. Шельски, Г. Люббе, Б. Хенніс вбачають умови свободи, насамперед, у приватній сфері, що не підлягає контролю з боку держави і суспільства, тобто розуміють їх у змісті старої німецької "буржуазної волі" ХIХ століття. Такі дослідники, як Г. Кальтенбруннер, А. Молер вбачають свободу у субісторичному і трансісторичному в людині, що не підлягає історичному перетворенню і не підвладне суспільству. Інколи абсолютизація "свободи" як головної цінності набувала небезпечних рис, коли, наприклад, стверджувалося, що "свобода" важливіша, ніж світ.
В реалізації аналізованих пріоритетів і цінностей у всій суспільній і особистісній життєдіяльності державна влада є вирішальним інститутом як механізм встановлення соціального порядку. Вона дієва лише за умови, коли включає в себе дві обов'язкові конституєнти. З одного боку, це - нормативний символ, який представляє собою мрії та уявлення суспільства про те, як в її межах повинен розумітися і реалізовуватися порядок. З іншого - особистості, що реалізують владні норми. Люди, які реалізують владу, включають в себе не тільки виконавців, але й тих, хто утверджує, підтримує і оберігає соціальний і політичний порядок, оскільки реалізація влади, в широкому розумінні, включає в себе закони та їх виконання, а також адміністрування. Ефективне функціонування влади залежить від наявності обох конституєнтів. Ніяка норма не може вважатися владною, якщо вона не може бути впроваджена в життя, а реалізація завжди викликає створення владного інституту, який її реалізує.
Самим життям і специфікою суб'єктів регуляції влади породжується різноманіття опосередкованих форм впливу на владу. Серед них найзначніша роль належить політичним інститутам як формі впорядкування участі людей у вирішенні соціально-конфліктних проблем, у розподілі влади, впливі на владу, в регулюванні влади.
Але у політичній практиці, а потім і в цілій низці політологічних досліджень 1990-х років було доведено, що політичні інститути впливають не тільки на розподіл і вироблення політичних рішень, але й на формування політичних інтересів різних соціальних груп. Регулюючи порядок дій, вони впливають на хід усього політичного процесу. Ці висновки знову активізували увагу до аналізу всього, що пов'язано з соціальними інститутами. Адже ще у суспільній думці Стародавнього світу і Нового часу не тільки досліджувалися, але й "проектувалися" інститути, спроможні вирішувати ті чи інші проблеми суспільства, у тому числі інститути і механізми регулювання влади.
Щоб уникнути науково-методологічних розбіжностей, підкреслимо, що категорія "політичний інститут" інтерпретується в політичній науці в широкому і вузькому значенні. У широкому значенні "інститут" - це будь-які нормативно організовані політичні відносини. Норма при цьому розуміється як сукупність стійких, певним чином упорядкованих і організованих відносин. У цьому розумінні політичним інститутом будуть, приміром, звичаї і традиції, що встановилися у відносинах суспільства і влади. У вузькому розумінні політичний інститут - це строго визначена форма діяльності, це чітко визначені, організовані і формалізовані суб'єкти політики надіндивідуального рівня, пов'язані з боротьбою за владу, її здійсненням, розподілом і впливом на неї. Йдеться про державу та її структури, партії і суспільні (соціальні) організації, об'єднання і клуби, лобістські групи, мітинги, демонстрації, вибори і передвиборчі кампанії.
Саме політичні інститути мають втілювати в життя цінності демократизації, свободи, які є основними факторами, що найефективніше можуть змінити поведінку індивіда в бажаному напрямку. Головне сутнісне розходження в розумінні взаємозв'язку свободи життєдіяльності і влади полягає в тому, що у свободі дій підкреслюється момент невизначеності стосовно імовірності бажаних наслідків для влади, яка припускає вищий ступінь імовірності в досягненні своїх цілей.
Нова влада в сучасних умовах має трансформувати українську державу за такими основними напрямками: 1) трансформування самої держави, тобто основних її інститутів і функцій у демократичні, моральні, правові інститути і функції; 2) трансформування форм участі і політичної активності у легітимні, чесні, висококультурні форми; 3) трансформування громадянськості у правову, солідарну, цивілізовану громадянськість.
Цінності влади і свободи життєдіяльності людей розрізняються в усіх трьох аспектах, але, перш за все, в аспекті політичної активності та соціальної діяльності людей. Влада породжує ту чи іншу симетрію або асиметричність у людських відносинах. А свободу дій завжди можна розглядати як тенденцію до встановлення симетричності у відносинах взаємодіючих сторін і подолання таких анахронічних засобів змагання за владу, як фальшування, умовляння, підкуп тощо.
У попередні роки влада в Україні намагалася використовувати для подолання будь-якого опору наявні в її розпорядженні репресивні механізми, погрози, покарання або заохочення винагородами. На відміну від старої, нова влада свободу дій
Loading...

 
 

Цікаве