WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політичні зміни і політична стабільність - Реферат

Політичні зміни і політична стабільність - Реферат

політичного порядку. Мета цих рухів полягає у зміні соціальних, економічних, політичних умов життя, які, на думку їх учасників, є несправедливими.
Соціально-психологічні причини виникнення акцій протесту, соціально-політичних рухів, політичних змін є одними із основних. Соціально-політичний рух в Україні (коаліція "Сила народу") характеризується соціальною гетерогенністю - в ньому брали участь представники різних соціальних груп (середній клас, інтелігенція, студентство і т. д.).
Російський вчений В. Ачкасов погоджується з тими дослідниками, які вважають, що найважче простежити процес модернізації соціальних відносин, суспільної свідомості, змін їх "якості" [21]. На його думку, російське суспільство демонструє надзвичайну сталість якості і традиційної свідомості навіть в умовах найрадикальніших змін. "Наздоганяюча" модернізація створює в Росії лише "острови сучасності" в переважно традиційному суспільстві. Вони можуть бути навіть локалізовані географічно [22].
Ситуація в Україні в дечому подібна, а в дечому зовсім інша, ніж нинішня ситуація в Росії. Донедавна було дуже багато спільного в темпах, характері змін. Це й не дивно, адже Росія і Україна тривалий час належали до однієї держави, культура більшості населення обох країн формувалась під впливом православної віри, тоталітаризм формував один і той же тип людини - залежної від держави, пасивної, покірної. Але нині виявилась суттєва різниця між українським іросійським народом. У першу чергу - в політичній культурі. Українське суспільство сьогодні більш політизоване, ніж російське.
Політичні події кінця 2004 року ознаменували новий етап демократизації українського суспільства. Його можна назвати "продовженим" демократичним транзитом. Ні в роки перебудови, ні в перші роки становлення незалежної держави політична активність громадян України не була такою високою. Донедавна вважалось, що більшість українських громадян пасивна, не здатна контролювати владу, захищати свої права. Справді, соціологічні дослідження, що проводились протягом кількох останніх років, засвідчували, що домінуючою в Україні є підданська політична культура. Більшість громадян, хоч і цікавилась політикою, але не готова були взяти активну участь у політичному житті. Тому зрозуміло, чому настільки висока політична активність громадян під час президентських виборів стала несподіваною не тільки для влади, але й для частини вчених.
Слід визнати, що хоча українські вчені й передбачали можливість масових соціальних виступів, але вони не змогли спрогнозувати такого швидкого формування руху протесту, як і не змогли спрогнозувати, що президентські вибори можуть привести до появи явищ, небезпечних для соборності держави. Російський вчений В. Сергеєв пише, що за певних обставин в суспільстві відбуваються раптові трансформації, які змінюють найважливіші параметри соціальних структур. Нині, на його думку, ще не створено моделі, які б дозволяли описувати подібні процеси достовірно. В. Сергеєв вважає, що функціональні моделі (революцій різного роду) не спроможні "схопити" природу стрибкоподібної зміни масової свідомості [23]. Справді, важко пояснити виникнення масових акцій протесту в Україні - країні, яка вважалась однією з найконсервативніших і найстабільніших пострадянських країн.
Стрибкоподібна зміна масової свідомості в Україні проявилась, у першу чергу, в тому, що було зруйновано низку дуже стійких стереотипів, які сформувались при тоталітаризмі і передавались від покоління до покоління: "Від нас нічого не залежить", "Ми нічого не зможемо змінити", "Як вирішить влада, так і буде". Якщо на початку 1990-х років перетворення в суспільстві зумовлювалися процесами, що відбувалися всередині еліти, то нині до цих процесів прилучилась велика кількість людей, що дає можливість констатувати виникнення активних масових настроїв. В. Сергеєв пропонує при аналізі політичних змін враховувати не лише інституційну структуру суспільства, але й "двохрівневість" знання. На його думку, крім формальних правил, що обумовлюють і обмежують людську поведінку, існує великий об'єм знання неформального. Ці знання коріняться в глибинах психіки. В. Сергеєв вважає, що раціональний вибір обмежений. "Якщо вибір правил поведінки є предметом раціональної оцінки, то як пояснити масову підтримку революційних трансформацій, що ведуть до настільки ж масового погіршення соціальних умов існування?" [24]. Вчений вказує на "парадокс змін" - раціональні модифікації формальних соціальних інститутів не зачіпають глибинного "мовчазного знання", що становлять їх основу. Разом з тим, без модифікації формальних правил не може виникнути та конструкція "мовчазного знання", яка повинна такі зміни підтримувати [25]. "Мовчазне знання" людини формується під впливом власного життєвого досвіду. Щоб таке "знання" виникло, людина, перш ніж визначиться у своєму ставленні до змін, має пристосуватись до нових умов, що виникли в результаті реформування соціальних інститутів, соціалізуватися. Емпірична свідомість хоч і вважається нижчим рівнем політичної свідомості, але вона в значній мірі визначає політичну поведінку індивіда. Українські громадяни нарешті здобули власний досвід участі в політичних акціях. Тільки власний досвід дозволяє усвідомити інтереси.
Щоб добитися реалізації основної мети масового руху в Україні - верховенства права, демократизації - необхідно реалізувати певні проміжні цілі. Важливим завданням є формування сталої більшості народу, яка б свідомо боролась за верховенство права і демократичні перетворення. Масовий рух створює особливу напруженість в суспільстві - за таких обставин важко залишатись осторонь подій. Він сприяє швидкій зміні консервативних поглядів, стереотипів, переконань, сприяє формуванню у людей власного політичного досвіду. Мобілізація і згуртування політичних сил, залучення до руху необхідної кількості політично активних сил для здійснення демократичних перетворень є одним з основних завдань політиків-реформаторів. Взаємовідносини класів, соціальних груп, політичних партій під час масових виступів дуже швидко змінюються. В умовах кризи ініціатива меншості може призвести до зародження масового руху.
Виокремлюють перехідні форми і типи демократичних перетворень. Мирний шлях передбачає багатоетапність розвитку політичного процесу, він не є лінійним. Так, люстрація, по суті, є недемократичною процедурою формування еліти, бо передбачає "заборону на професії". Проте в деяких країнах, зокрема, в Чехії, вона сприяла переходові до консолідованого демократичного
Loading...

 
 

Цікаве