WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Полікультурний мегатренд сучасної України - Реферат

Полікультурний мегатренд сучасної України - Реферат

цього явища різні. Наприклад, проблема переселення та адаптації кримських татар, занепокоєність у регіонах з так званим російськомовним населенням щодо наслідків можливої "українізації України", проблема закарпатських русинів тощо.
Аби одержати чітку картину складних та суперечливих національних відносин і визначити особливості й закономірності формування культури стосунків представників різних етнічних груп, не досить оперувати якоюсь частковою інформацією. Широкий аналіз потребує застосування специфічних засобів, які допомогли б оцінити загальну національну толерантність. Одним з таких засобів є шкала "соціальної відстані", розроблена Богардусом (1959 р.). Вонадозволяє виміряти соціальні установки особи стосовно її ставлення до представників інших етногруп та визначити певну психологічну готовність до наближення чи, навпаки, віддалення від представників інших національностей незалежно від їх особистісних якостей і цінностей. Аналіз розподілу національностей за шкалою соціальної відстані за критерієм толерантності дозволяє дійти висновку щодо існування тенденції певної східнослов'янської ізоляції: українці, білоруси, росіяни, поляки мають рейтинг "4" за цією шкалою. Це засвідчує якщо не високу толерантність, то, принаймні, її позитивну оцінку.
Кілька рейтингів (кримські татари, грузини, араби, цигани) в оцінці населення України перевищують "5". Це означає, що представники цих етнічних груп у масовій свідомості не визнаються постійними жителями України. На нашу думку, можна зробити припущення, що основною причиною цього є те, що у свідомості населення України вони пов'язуються із загрозою етнічних конфліктів.
Отже, страх перед етнічними конфліктами, з нашої точки зору, не є ані результатом якихось подій, що виникли у реальній ситуації, ані результатом сталення до окремих етнічних груп. На нашу думку, він викликаний загальною настороженістю як однією з основних психологічних характеристик населення України. Така настороженість та упередженість дозволяють зберігати мирну ситуацію. Однак формування та зміцнення стану національного ізоляціонізму - явище безперспективне з точки зору розвитку економічно сильної цивілізованої держави.
Для України в цілому характерна міжетнічна толерантність. Тим часом низка соціально-економічних і політичних чинників опосередковано генерує етнічну недовіру і нетерпимість. Серйозні проблеми етносоціального розвитку спосерігаються практично у всіх етнічних категорій. А тому ситуація вимагає перегляду підходів у державній етнонаціональній політиці, які не виправдовують себе за умов, коли етнічні спільноти вже не задовольняються декларативними правами, а вимагають забезпечити умови для реалізації їх специфічних інтересів.
У зв'язку з цим етнополітика української держави щодо етнічних меншин, на нашу думку, повинна враховувати кілька важливих моментів.
1. Представники інших, крім українського, етносів складають близько 14 мільйонів чоловік. А це значний економічний потенціал.
2. Сьогодні всі етноси, як і українці, переживають етнічний ренесанс, щоправда із своїми особливостями.
3. В Україні в 1920 - 1930-і роки був досвід задоволення запитів населення, пов'язаних з їхнім етнічним походженням.
4. Більшість етнічних меншин України є частиною етносів, ядро яких - за межами України і які мають однойменні етнополітичні організми (держави).
Етнічний ренесанс різних етносів характеризується двома особливостями, які необхідно враховувати в етнополітиці. На цей процес впливає перебіг етнополітичного ренесансу українців та становлення тих незалежних держав, у рамках яких перебуває ядро відповідного етносу. Прагнучи до задоволення потреб, породжених у ході українського ренесансу, українська держава має координувати свої зусилля з етнополітикою держав, для яких етнічні меншини є своєрідною діаспорою. Йдеться передусім про створення можливостей для вільного обміну людьми й інформацією з представниками свого етносу за межами України. За цих умов інтеграція в українське середовище може відбуватися без конфліктів, що засвідчуватиме високий рівень демократії в нашій країні.
При цьому слід мати на увазі, що на хвилі етнічного ренесансу може виникати "етнічний націоналізм", і лідери, які його сповідують, нерідко виступають за створення територіальних автономій, а інколи й за відокремлення. Тут важливо не ототожнювати прагнення здобути умови для всебічного етнокультурного розвитку з нагнітанням політичної істерії.
До речі, поліетнічність усіх регіонів України дає підстави для вибору однієї з двох можливостей найповнішого задоволення потреб етнічних меншин - за територіальним і за персональним принципом. Певні натяки на реалізацію такої моделі політики останнім часом можна помітити в нашому суспільно-політичному житті. У цьому зв'язку можна згадати ухвалення парламентом закону про національні меншини.
Етнічні фактори консолідації в умовах формування української політичної нації надзвичайно важливі в процесі побудови демократичного суспільства, в якому однаково забезпечуватимуться національні й культурні потреби усіх етнічних груп, долатиметься відчуженість як на рівні цих спільнот, так і на рівні особистому.
Головними етнічними факторами консолідації українського поліетнічного суспільства можна вважати такі: формування української політичної нації; спільність соціально-етнічних інтересів української нації та інтересів інших етносів у побудові незалежної держави; розвиток мов, культур етнічних груп; єдність українського й російського компонентів в етнічній структурі України та забезпечення добробуту етногруп; створення концепції етнічної злагоди; розвиток етнічної ідентифікації і самоідентифікації, єдність соціального та етнічного в національному.
Виходячи з поліетнічності населення, враховуючи традиції мирного співжиття на своїй території різних в етнічному, культурному, мовному відношенні груп, Україна взяла курс на формування багатокультурного суспільства. Національна ідентичність його членів базується не на етнічній належності, а на засадах територіального патріотизму та етнічного плюралізму.
Література:
1. Мукомель В. Демографические последствия этнических и региональных конфликтов // Социологические исследования. - 1999. - №6. - С. 69.
2. Брайчевська О. Репатріанти в Україні: шляхи інтеграції // Проблеми міграції. - 1999. - № 3. - С. 34.
3. Фукуяма Ф. Комментарий к ессе Г. Нодия "Национализм и демократия" // Дружба народов. - 1994. - №5. - С. 123.
4. За даними соціологічного опитування з мовних проблем. - Київський центр політичних досліджень. - 2002 р.
5. Урядовий кур'єр. - 2000. - 15 серпня.
6. Урядовий кур'єр. - 2002. - 28 грудня.
7. Там само.
8. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве