WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Питання про концептуальні засади етнонаціональної політики України - Реферат

Питання про концептуальні засади етнонаціональної політики України - Реферат


Реферат на тему:
Питання про концептуальні засади етнонаціональної політики України
Для України проблематика етнонаціональних відносин завжди була важливою. Її актуальність в різні часи лише змінювала свою гостроту залежно від динаміки різних сегментів етнічного, етнополітичного життя. Саме ця динаміка в період розпаду СРСР та суверенізації України й розбудови нею власної держави спонукала владу до вироблення етнонаціональної політики, адекватної суспільним викликам. До підготовки законодавчого акта, що визначав би концептуальні засади такої політики та її правового забезпечення, залучалися науковці, парламентські та урядові структури. Розроблялися проекти, подавалися пропозиції, однак узгоджений документ не виходив - надто різнилися погляди авторів та експертів на його зміст і пріоритети. Тим часом, закон, який би в комплексі визначав мету, принципи, завдання та механізм етнонаціональної політики держави, конче потрібен. Тож редакція вирішила опублікувати підготовлений доктором політичних наук В. Котигоренком проект такого закону і пояснення до нього як основу для дискусії, до якої запрошуємо науковців, політиків, представників національних громад. Сподіваємося, що за результатами обговорення суб'єкти законодавчої ініціативи отримають напрацювання, які дозволять внести на розгляд парламенту якісний проект довгоочікуваного документа.
Віктор Котигоренко,
доктор політичних наук,
головний науковий співробітник
Інституту політичних і етнонаціональних досліджень
ім. І. Кураса НАН України
Проект Закону України
"Про Основи державної етнонаціональної політики"
Основи державної етнонаціональної політики України є системою загальних положень про мету, принципи, завдання, пріоритети та механізми діяльності органів державної влади України в сфері етнонаціональних відносин.
Державна етнонаціональна політика України розробляється й здійснюється на основі принципів і норм Конституції України, чинного законодавства Української держави включно з цим Законом та ухваленими на його розвиток і на розвиток Конституції України правовими актами, в тому числі актами Президента України та Уряду України, а також міжнародними правовими актами, ратифікованими Верховною Радою України.
Стаття 1. Визначення термінів
Етнонаціональні відносини в Україні - відносини між особами, групами осіб, організаціями, установами та іншими суспільними утвореннями з приводу питань консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.
Українська нація, український народ - громадяни України всіх національностей, які утворюють спільноту, що продовжує багатовікову історію українського державотворення, дбає про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклується про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагне розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову Українську державу.
Національність - усвідомлена належність особи до певної групи, члени якої виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою і мають відповідну цьому самоусвідомленню спільну історичну самоназву.
Національне самоусвідомлення - усвідомлення особою своєї належності до групи, членів якої об'єднують спільні уявлення про її національну самобутність.
Національна самобутність групи - етнічна, культурна, мовна та релігійна своєрідність групи осіб певної національності.
Корінні народи України - групи громадян України певних національностей, почуття національного самоусвідомлення та спільності яких між собою відображають генезис цих груп на території, що є територією Української держави, в межах якої проживає більшість осіб відповідних національностей.
Національні меншини України - групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою. (Термін поширюється виключно на групи громадян, характеристики яких відповідали змістові терміна на час ухвалення Закону про національні меншини в Україні 25 червня 1992 р. На групи громадян України, які формуються в процесі імміграції в наступний після ухвалення названого Закону період і не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою, термін "національні меншини" не поширюється так само, як і дія українського законодавства, яке стосується національних меншин. На національно самобутні групи іммігрантів поширюється законодавство, яке регулює міграційні процеси та визначає загальні громадянські права).
Українці за національністю - особи, які належать до найчисленнішої серед громадян України національно самобутньої групи, історична самоназва якої відповідає традиційній назві території, що є територією Української держави.
Національно-культурна автономія в Україні - форма добровільної всеукраїнської та (або) регіональної національно-культурної самоорганізації громадян України для самостійного вирішення ними питань збереження та розвитку їх історичної свідомості і традицій, етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності.
Національно-культурні і мовні потреби українців, які проживають за межами держави, - усвідомлені потреби осіб, незалежно від їх національності, які походять з України, мають або не мають громадянства України, проживають за її межами і виявляють групову солідарність у прагненні збереження своєї національної самобутності, пов'язаної з територією їх походження.
Депортація - здійснене на підставі рішень, ухвалених органами державної влади колишнього СРСР, примусове переселення осіб за національною ознакою з місць постійного проживання, що є територією України.
Депортовані за національною ознакою особи (далі: депортовані особи) - особи з-поміж громадян колишнього СРСР, які в 1941 - 1944 роках на підставі рішень, ухвалених органами державної влади колишнього СРСР, були примусово переселені за національною ознакою з місць постійного проживання, що є територію України, і набули громадянство України, а також особи, які народилися в сім'ях депортованих за національною ознакою осіб до моменту повернення цих осіб в місця постійного проживання і які набули громадянство України.
Стаття 2. Мета і принципи державної етнонаціональної політики
1. Метою етнонаціональної політики Української держави є консолідація та розвиток української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України на основі забезпечення прав і свобод людини та громадянина.
2. Українська держава дотримується таких принципів етнонаціональної політики:
2.2.1. верховенство права;
2.2.2. право особи вільно і без будь-якого примусу виявляти своє національне самоусвідомлення - визначати та вказувати своюнаціональність, належність до української нації, українського народу, всіх корінних народів і національних меншин України;
2.2.3. рівність прав і свобод громадян України; належність до
Loading...

 
 

Цікаве