WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Перспективи української багатопартійності у контексті можливих змін в організації влади - Реферат

Перспективи української багатопартійності у контексті можливих змін в організації влади - Реферат

партії, а не політичним ліліпутам, які набули статусу політичної партії. Нині, правда, Мінюст взяв курс на упорядкування багатопартійності, що ознаменувалося певним скороченням кількості партій. Але, на наш погляд, цей процес відбувається довільно, без необхідної цілеспрямованості. Ми спостерігаємо, як подібні процеси відбуваються в Російській Федерації і в Білорусі. Однак процес формування партійної системи можебути зрушений з мертвої точки у тому випадку, якщо політична еліта візьме на себе труд сформулювати і прийняти нові закони про партії та вибори, які сприяли б партійному структуруванню українського суспільства і, відповідно, всіх його владних структур.
Треба відзначити, що вітчизняні політологи по-різному сприймають сам факт нашої багатопартійності. Дехто вважає, що утиснення дрібних партій у зв'язку з їх незначним кількісним складом, а також за браком розгалуженої системи регіональних та первинних організацій, є обмеженням демократії. Навряд чи з такою позицією можна погодитися. Адже для того, щоб невеликим групкам однодумців збиратися на політичні зібрання, зовсім не обов'язково називатися партіями. Думається, що в Законі про партії і політичні об'єднання можуть бути певні положення щодо статусу політичних груп і політичних клубів. Такі дрібні, найчастіше регіональні, об'єднання можуть самостійно боротися за депутатські мандати в мажоритарних округах, у тому числі й до місцевих органів влади. Вони можуть входити до передвиборчих блоків із впливовими партіями, близькими за політичною орієнтацією, визначивши перед тим власні політичні й громадські інтереси. Утворення й законодавча легітимність політичних груп і клубів дозволить значною мірою впорядкувати багатопартійність, прискорити процес створення цивілізованої партійної системи в Україні.
Звертає увагу підвищення інтересу до політичних партій з боку не лише вчених-суспільствознавців, а й політичних оглядачів і публіцистів, які тяжіють до серйозного аналізу внутрішньополітичного становища в Україні. Думається, що цей підвищений інтерес є не просто наслідком бажання взяти участь у дискусії щодо запропонованої реформи, а викликаний прагненням прояснити, нарешті, роль впливових політичних партій у реформуванні політичної системи. Публікації, присвячені українській багатопартійності, систематично з'являються на сторінках громадсько-політичних журналів, у наукових збірниках академічних інститутів, у друкованих засобах масової інформації. Низка досліджень та аналітичних статей відзначається серйозною стурбованістю про долю вітчизняної багатопартійності. Автор цієї статті не ставить за мету всебічно проаналізувати всі або більшість публікацій, в яких висвітлюється стан політичних партій в Україні. Хотілося б звернути увагу лише на окремі з них.
На початку 2003 року вийшла солідна монографія відомих вітчизняних політологів І. Кресіної та Е. Перегуди "Парламентські вибори в Україні: правові і політичні проблеми". Автори прискіпливо проаналізували результати парламентських виборів в Україні за весь період незалежності (вибори 1994, 1998, 2002 років). Поряд із глибоким аналізом результатів виборів, автори торкаються й проблеми реформування виборчого законодавства в країні і можливої реформи політичної системи.
Змістовною й публіцистично строкатою видається стаття аналітиків Центру імені О. Разумкова І. Жданова та Ю. Якименка "Нові обрії української багатопартійності", надрукована у червневому 2002 року номері тижневика "Зеркало недели". Автори торкаються проблеми скорочення кількості недієздатних партій, розглядають з позитивних позицій проблему утвердження партійного управління у всіх державних структурах, що дає можливість владі перестати "бути анонімною, безликою, а принцип формування стане прозорим і зрозумілим для суспільства".
Більшість побажань і пропозицій, які містяться в наукових і публіцистичних роботах, присвячених українській багатопартійності, будучи здійсненими, сприяли б справжній демократизації управління суспільством. Однак впадає в око те, що у більшості праць не приділяється належної уваги проблеми формування в Україні партійної системи. Адже тільки чітко визначена партійна система (спочатку в Україні вона, скоріше за все, може бути дуже багатопартійною) стане по-справжньому важливим фактором цивілізованої демократизації політичної системи.
Окремих аспектів цієї проблеми автор торкався у низці своїх публікацій, у тому числі й у минулорічному лютневому номері журналу "Віче", отже не хотілося б повторюватися, адже більшість положень тих публікацій не втратили своєї актуальності.
На закінчення можна зробити такі висновки:
по-перше, реформа політичної системи в Україні необхідна, адже нинішня її модель не відповідає демократичним принципам управління суспільством;
по-друге, провідну роль в управлінських структурах повинні посісти справді впливові політичні партії, які досягли владних повноважень шляхом чесного демократичного обрання, а це можливо лише за наявності партійної системи;
по-третє, реформування політичної системи треба починати з розробки й утвердження виборчого закону, який забезпечив би становлення партійної системи;
по-четверте, навряд чи корисна нав'язана суспільству дискусія щодо обрання парламенту і Президента в один рік. Припинення її дозволить оминути штучно надумані зміни у деяких статтях Конституції й сконцентрувати увагу на коригуванні статей, що визначають повноваження владних державних структур.
Зрозуміло, подібне реформування не можна здійснити гусарською атакою. Це може відбутися після двох, а то й трьох каденцій парламенту, який формуватиметься на основі визначеної дійсно демократичної партійної системи - головної складової нової політичної системи України.
Література:
1. Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики. Збірник. Центральна виборча комісія. - К., 2001.
2. Жданов И., Яковенко Ю. Новые горизонты украинской многопартийности // Зеркало недели. - 2003. - 28 июня.
3. Кресіна І. О., Перегуда Е. В. Парламентські вибори в Україні: правові і політичні проблеми. Монографія. - К., 2003.
4. Пахарєв А. Багатопартійність і партійна система - поняття не тотожні // Віче. - 2002. - № 2. - С. 3 - 7.
5. Пахарєв А. Д. Політика центризму в Україні. Проблеми формування та перспективи розвитку // Трибуна. - 2002. - № 3 - 4. - С. 23 - 25.
6. Пахарєв А. Політичні ідеології та багатопартійність в Україні. Знайомі незнайомці // Віче. - 2002. - № 10. - С. 24 - 28.
7. Пахарєв А. Парламентські вибори в Україні: проблеми формування партійної системи // Держава і право. Збірник наукових праць. - К., 2002. - С. 397 - 403.
8. Яремчук М. Левый поворот. Кризис украинского центризма // День. - 2003. - 3 сентября.
9. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве