WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Перспективи транскордонного співробітництва регіонів України і Росії - Реферат

Перспективи транскордонного співробітництва регіонів України і Росії - Реферат


Реферат на тему:
Перспективи транскордонного співробітництва регіонів України і Росії
Від середини XX століття на всій території Західної Європи розпочався й інтенсивно розвивається процес інтеграції національних економічних, соціальних, правових та інституційних систем. Наприкінці сторіччя в цьому процесі акценти змістилися вбік регіональних аспектів. У 1980-х роках регіональна політика Західної Європи стала важливим самостійним компонентом нового напрямку інтеграційної політики - утворення так званої Європи регіонів. Найвагомішим для розвитку регіональної і субрегіональної інтеграції в новій Європі стало співробітництво прикордонних регіонів (транскордонне співробітництво).
Проблеми транскордонного співробітництва аналізуються в наукових працях З. Петренко, О. Стельмаха, О. Воронової, Н. Перстневої, П. Бєленького, Р. Дацьківа, М. Долішнього, М. Лендьєл, Н. Луцишина, Ю. Макогона, С. Максименко, М. Максимюка, Є. Кіш та інших. Однак, попри відносну вивченість цього питання, трансінтеграційний аспект розвитку єврорегіонів є ще широким полем для подальших досліджень.
Метою статті є аналіз розвитку транскордонного співробітництва на східному кордоні України та перспектив створення нових єврорегіонів.
Прикордонні території мають такі специфічні якості в інтеграційному процесі, як бар'єрність і контактність, завдяки чому вони (разом з функцією переходу від одного народногосподарського комплексу до іншого) забезпечують їх взаємну адаптацію. Під впливом інтеграційних процесів бар'єрні функції кордонів переносяться на зовнішні межі інтеграційних утворень. Внутрішні кордони на теренах ЄС стають прозорими, що дає можливість вільного спілкування як прикордонних, так і загальнодержавних спільнот. У відносинах країн ЄС ліквідуються прикордонні бар'єри для руху товарів, капіталу, робочої сили, уніфікується нормативно-правова база господарської діяльності [4, с. 66].
Розроблені на сьогодні схеми співробітництва країн Центральної і Східної Європи дуже різноманітні. Регіональному розвитку надається багато уваги, оскільки від цього залежить соціально-політична стабільність держави. Тому Європа давно пройшла шлях децентралізації влади, що в європейській правовій доктрині зазвичай розглядається як делегування органами державної влади певних адміністративних повноважень на місцевий рівень [3, с. 28]. В результаті регіони одержали право самостійно входити у відносини з можливими партнерами з іншого боку державного кордону. Це сприяє реалізації державної зовнішньої політики через прикордонні зв'язки.
Незважаючи на те, що головним пріоритетом своєї зовнішньої політики Україна означила інтеграцію в Європейський Союз, не менш важливим лишається співробітництво з нашим східним сусідом - Російською Федерацією. Раціональне поєднання проєвропейського і проросійського напрямків у зовнішній політиці виходить нині на перший план. Та обидві держави - партнери в цьому процесі мають власні підходи до вирішення проблеми. Російський підхід передбачає повномасштабну інтеграцію. Українське бачення ґрунтується на принципах двостороннього рівноправного і добросусідського співробітництва. А стратегію реінтеграції Україна розглядає, насамперед, щодо європейських структур [5, с. 95].
Розпад СРСР супроводжувався розпадом єдиного радянського народно-господарського комплексу, ослабленням економічних зв'язків колишніх союзних республік. Цей процес зачепив, насамперед, підприємства "оборонки". Припинялися вже майже завершені науково-дослідницькі та дослідницько-конструкторські роботи, які через рік - півтора дали б можливість вийти на світовий ринок із сучасним, висококонкурентним товаром.
Ще у Посланні Президента України Верховній Раді 2002 року в одному з пунктів ("Оптимізація економічних відносин з Російською Федерацією") порушувалося питання про співробітництво з РФ. Йшлося, зокрема, й про спільний розвиток регіонів, взаємовигідне використання спільних зон господарської діяльності та розвиток контактних територій. Однак транскордонне співробітництво на східних кордонах України й досі не одержало належного розвитку, такого, наприклад, як на західних кордонах.
Серед проблем, що гальмують розвиток транскордонного співробітництва на українсько-російському кордоні, слід назвати такі:
· немає цілісної концепції політики щодо регіонального розвитку держав;
· не розроблено інституційних засад регіонального розвитку на національному рівні;
· низький рівень залучення до розвитку транскордонного співробітництва представників бізнесу і суспільного сектора;
· місцеві органи влади сприймають транскордонне співробітництво як зовнішньоекономічну діяльність;
· місцеві органи влади не готові сприяти розвиткові транскордонного співробітництва як сфери, що вимагає від них координуючої функції.
Транскордонне співробітництво може посісти гідне місце у відносинах Росії та України і стати новою віссю такого співробітництва. Нині таких осей налічується три: Північноморсько-Середземноморська, що простягається по лінії державних кордонів між Німеччиною, Нідерландами, Бельгією, Люксембургом, Францією, Швейцарією й Італією; Балтійсько-Адріатична, що йде по лінії кордонів між Німеччиною, Австрією, Італією, Польщею, Чехією, Словаччиною, Угорщиною та Словенією; Балтійсько-Чорноморська - по західному кордону колишнього СРСР (охоплює Польщу, Литву, Бєларусь, Україну, Словаччину, Угорщину, Румунію, Молдову) [1].
Вважаємо, що Росії та Україні доцільно утворити ще одну вісь - Східнослов'янську. Перший російсько-український єврорегіон "Слобожанщина" вже охоплює Харківську і Бєлгородську області.
Ще 1924 року академік Д. Багалій у матеріалах для комісії з делімітації кордону між УРСР та РРФСР на підтвердження подібності прикордонних регіонів писав: "...Суджа дуже близька до Сум, Грайворон і Бєлгород до Харкова і північних повітів Харківщини, Бєлгород зв'язується з Харковом і рікою Донець, і залізницею" [1]. Саме ці дві області поєднують давні культурно-історичні зв'язки. Вони входять до єдиної історичної області - Слобідської України (Слобожанщини). Відтак виникає доцільність відновлення історичних зв'язків цих прикордонних регіонів. Далі, на нашу думку, до них могли б приєднатися Сумська, Луганська, Курська і Воронезька області.
Іншим можливим осередком транскордонного співробітництва можуть стати Донецька і Ростовська області. Насамперед необхідно відзначити, що навіть після розпаду Радянського Союзу й економічної кризи 1990-х років, ці області зберегли подібну промислову інфраструктуру, що може дозволити за максимально короткий час відновити порушені зв'язки між підприємствами.
Через ці області пролягає залізниця й автошлях європейського значення. Відтак виникає перший можливий напрямок співробітництва - вдосконалення пропускних митних пунктів на українсько-російському кордоні для підвищення їх пропускної спроможності. До фактора транзитності (чи комунікативності) можна віднести й морське сусідство двох областей, що можевирішити чимало питань щодо їх обмінних можливостей.
Великою перевагою створення єврорегіону є мовна близькість областей: при проведенні торгово-економічних та культурно-освітніх заходів не виникатиме проблеми мовного бар'єра (що є однією з причин повільного розвитку транскордонного співробітництва на західному кордоні).
Донецька і Ростовська області мають значну
Loading...

 
 

Цікаве