WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Перспективи розвитку Збройних Сил України в контексті удосконалення воєнної організації держави - Реферат

Перспективи розвитку Збройних Сил України в контексті удосконалення воєнної організації держави - Реферат

внутрішньополітичних дестабілізуючих факторів і можливість їх ескалації та обмежені можливості внутрішньофункціонального компоненту ВОД щодо протидії їм, участь України в колективних системах безпеки, а також актуалізацію тероризму, на ЗС України покладаються додаткові специфічні завдання:
· запобігання терористичним актам та участь в антитерористичних операціях;
· участь у локалізації та нейтралізації внутрішньодержавних збройних конфліктів;
· участь в операціях багатонаціональних сил, які створюються за рішенням Ради Безпеки ООН для запобігання воєнним конфліктам та їх розв'язання.
З'єднання, військові частини і підрозділи ЗС України можуть також залучатися до інших заходів згідно з чинним законодавством у межах, визначених указами Президента України, які затверджуються Верховною Радою України.
Розвиток ЗС України (враховуючи воєнно-політичну ситуацію та нинішні можливості держави) здійснюється за принципом оборонної достатності, шляхом створення невеликих за чисельністю, економічно необтяжливих, добре озброєних, боєздатних, мобільних, придатних до швидкого розгортання поліфункціональних сил, спроможних зробити гідний вклад у забезпечення регіональної та глобальної безпеки.
Аналіз досвіду врегулювання воєнних конфліктів після завершення холодної війни, а також прогнозування їх можливого характеру в майбутньому, форм та способів застосування в них військ (сил) доводить, що цілі можуть бути досягнуті лише завдяки спільним діям усіх видів збройних сил при їх ефективній взаємодії, гнучкому управлінню, безперебійному забезпеченню.
Відтак, можна визначити перспективні напрями розвитку бойових можливостей ЗС України як системоутворюючого компонента ВОД.
Організаційна адаптація, яка полягає у створенні модульних організаційно-штатних структур Збройних Сил, що мають забезпечувати швидку реконфігурацію загальних можливостей для виконання профільних і специфічних завдань як самостійно, так і в комбінації з елементами інших військових формувань.
Міжвідомча інтеграція - скоординована ефективна взаємодія ЗС з іншими інституціями держави та міжнародними організаціями. Діяльність ЗС України має бути ефективно інтегрована в систему використання всіх інструментів національного потенціалу та міжнародних організацій.
Удосконалення системи управління, її інтеграція в єдину систему державного управління і створення умов для взаємосумісності з інформаційними структурами європейської та євроатлантичної безпеки.
Перехід до єдиної системи матеріально-технічного забезпечення - логістики ЗС України. При цьому, великого значення необхідно надавати залученню цивільного сектора промисловості і транспорту для вдосконалення системи матеріально-технічного забезпечення.
Пріоритети в оснащенні військових частин ОВТ спрямовані на розробку і створення перспективних типів, модернізацію і підтримку боєздатного стану наявних зразків озброєння та військової техніки. Проте, враховуючи теперішній стан української економіки, найближчим часом можна говорити, скоріш за все, про модернізацію наявного парку ОВТ.
В системі оперативного забезпечення військ (сил) на перший план висувається необхідність підвищення можливостей підрозділів і засобів радіоелектронної боротьби, що в перспективі має всі передумови стати окремим родом військ.
Професіоналізація ЗС України, яка, крім іншого, передбачає використання можливостей участі України у "Процесі планування та оцінки сил" НАТО, багатонаціональних навчаннях у межах програми "Партнерство заради миру", міжнародній миротворчій діяльності як засобу підвищення рівня професіоналізму на практиці.
Що стосується визначення оптимальної чисельності особового складу ЗС України в мирний час, то автор вбачає ефективним застосування формули "1 + 0,5", де "1" відображає чисельність сил, необхідних для участі в одній воєнній кампанії, а "0,5" складає половину попереднього показника для захисту національної території та відмобілізування Збройних Сил за необхідності протидії агресії на іншому напрямі або участі одночасно в кількох операціях на різних ТВД.
ЗС України мають бути готовими вирішувати завдання національної безпеки в процесі реорганізації, переозброєння та інших заходів оновлення, що в майбутньому забезпечить їх високу дієздатність та ефективність, а також створить надійний фундамент розвитку ВОД.
Отже, ефективний розвиток військової сфери України в майбутньому вбачається можливим за умови інтеграції усіх військових формувань держави в об'єднану конструкцію з подальшим її перетворенням на цілісну систему ВОД. При цьому особливу увагу варто приділяти створенню єдиних підсистем забезпечення її життєдіяльності, а роль системоутворюючого компонента має належати ЗС України. Основним перспективним завданням національної воєнної політики в цьому напрямі вбачається проведення процедур нормативно-правового, організаційного, оперативно-стратегічного та ресурсно-економічного забезпечення процесу військового будівництва. Такий підхід потребує раціонального розподілу ресурсів для підтримання на належному рівні бойових можливостей ЗС з одночасною модернізацією їх окремих елементів. За умови повноцінного одночасного інвестування поточного утримання компонентів ВОД та інвестування перспективних програм буде забезпечено високий рівень обороноздатності України.
Література:
1. Поляков Л. Воєнна політика України: конструктивна невизначеність // Національна безпека і оборона. - 2004. - №8. - С. 13 - 19.
2. Ситник Г. П. Державне управління національною безпекою України: Монографія - К.: Видавництво НАДУ, 2004. - 408 с.
3. Требін М. П. Армія та суспільство: соціально-філософський аналіз взаємодії в умовах трансформації: Монографія - X.: Видавничий Дім "ІНЖЕК", 2004. - 404 с.
4. Оборонна політика України: реалії та перспектива: матеріали міжнародної конференції (Київ, 19 вересня 2003 р.) // Національний інститут проблемміжнародної безпеки, Женевський центр демократичного контролю над збройними силами. - К.: НІМБ, DCAF. - 216 с.
5. Деркач А. Л. Про реформу Збройних Сил України // http://www.derkach.com.ua.
6. Бодрук О. С. Структури воєнної безпеки: національний та міжнародний аспекти: Монографія - К.: НІПМБ, 2001. - 300 с.
7. Гончаренко О., Джангужин Р., Лісіцин Е. Громадянський контроль і система національної безпеки // Національна безпека України. - 2003. - № 1. - С. 39 - 46.
8. Литвиненко А. Имперский вектор и сегодняшняя Украина // Ойкумена: Альманах сравнительных исследований политических институтов, социально-экономических систем и цивилизаций. Выпуск 2. - Х.: Константа, 2004. - С. 159.
9. Закон України "Про організацію оборонного планування" // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2005. - №4. - С. 97.
10. Єрмоленко А. Системні недоліки розвитку Збройних Сил України на сучасному етапі // Політичний менеджмент. - 2006. - №2 . - С. 54 - 66.
11. Закон України "Про основи національної безпеки України" // Відомості Верховної Ради. - 2003. - №39. - С. 351.
12. Артюшин Л. М., Костенко Г. Ф. Теоретичні аспекти стратегії воєнної безпеки суспільства і держави: Монографія - Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ. - 2003. - 176 с.
13. Толубко В. Б., Бут Ю. І., Косевцов В. О. Основні закономірності сучасних локальних війн та збройних конфліктів - К.: НАОУ. - 2002. - С. 5 -31.
14. Богданович В. Ю., Маначинский А. Я. Методологические основы системных исследований проблем военной безопасности государства / Киев. - 2001. - 172 с.
15. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве