WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Переваги та вади інформаційного суспільства - Реферат

Переваги та вади інформаційного суспільства - Реферат

стане демократія участі. Вона буде політикою участі громадян; політикою автономного управління громадянами, що ґрунтуватиметься на договорі про участь і синергізмі, який бере до уваги думку меншості" [2, с. 39].
Тут найзначущішими є положення про майбутнє "багатоцентрове суспільство", "демократію участі", "політику автономного управління громадянами" та врахування інтересів меншини. У державах, які успішно формують інформаційне суспільство, ці проблеми здебільш вирішено. Підтвердження тому - потужні процеси децентралізації, регіоналізації, автономізації і самоврядування з широким застосуванням принципів субсидіарності. Слід враховувати (і бути готовими до того), що формування інформаційного суспільства в Україні і, особливо, її входження до європейської і світової інформаційної спільноти неодмінно призведе до появи і посилення в ній згаданих процесів, що може, на нашу думку, викликати неоднозначну реакцію різних політичних сил.
По-третє, це 14-ий компонент, в якому йдеться про те, що "в індустріальному суспільстві є три головні типи соціальних проблем: безробіття, спричинене падінням виробництва, війнами, що випливають з міжнародних конфліктів, диктатура фашизму. Проблемами інформаційного суспільства стануть футурошоки, зумовлені неспроможністю людей адекватно відповісти на динамічні соціальні трансформації, дії індивідуальних і групових терористів, зазіхання на індивідуальну самотність та криза підконтрольності..." [2, с. 39].
При всій повазі до Й. Масуди, його думок і футурологічних здібностей, тут слід зробити невелике уточнення та доповнення. Стосовно соціальних проблем індустріального суспільства, замість поняття "диктатури фашизму" було б коректніше вжити поняття "диктатура тоталітаризму", яка, як відомо, тривалий час панувала на теренах СРСР та країн так званого соціалістичного табору. Щодо прогнозів, то японському вченому, на жаль, не вдалося передбачити і попередити людство про ескалацію етнополітичних конфліктів, котрі як цунамі буквально "накрили" багато країн світу наприкінці 1980-х та у першій половині 1990-х років. Проте просто вражаючою є точність прогнозу Й. Масуди щодо посилення індивідуального та групового тероризму.
Нарешті, не можна не зупинитися і на положеннях 17-ої компоненти, в якій слушно стверджувалося: "Дух індустріального суспільства був духом відродження людської свободи, що етично означало поважання фундаментальних прав і надання значущості гідності людини, а також поширення духу братерської любові для виправлення нерівності. Духом інформаційного суспільства буде дух глобалізму, тобто симбіозу, в якому людина і природа зможуть жити разом у гармонії, етично погоджуючи сувору самодисципліну і суспільний внесок" [2, с. 40].
Погоджуючись в цілому з цими думками Й. Масуди, варто звернути увагу на надто вже повільне поширення духу глобалізму саме у його розумінні "гармонії людини і природи" та "етичного погодження суворої самодисципліни і суспільного внеску".
Як вже зазначалося, Й. Масуда в "Комп'ютопії" висловив цілу низку надзвичайно цікавих, але, з точки зору того часу, малоймовірних та й узагалі фантастичних ідей, що відбилося навіть у самій назві його праці (слово "комп'ютопія" утворене від двох понять: "комп'ютер" і "утопія" [5, с. 71]). Однак більшість з них вже втілилася у життя, решта наближається до цього.
Розглянемо це хоча б на одному конкретному прикладі. Так, у першій компоненті своєї порівняльної "всеохоплюючої композиції" (див. схему) вчений передбачає народження "комп'ютерної технології з функцією заміщувати або підсилювати розумову працю людини", що й відбулося, і одним з підтверджень чого стала поява комп'ютерів четвертого і п'ятого поколінь, а також заснованих на них технологій, які справляють величезний вплив на соціально-економічну, політико-правову та духовну сфери суспільного життя.
Принагідно відзначимо, що Японія й досі лишається "землею обітованою" для найсміливіших інформаційно-кібернетичних мрійників і футурологів. Підтвердження - нещодавна поява у цій країні календаря прогнозів на перші двадцять років ХХІ століття. У ньому, зокрема, передбачається: 2008 року - випуск комп'ютерів на основі діяльності живої клітини; самоутворювання комп'ютерних текстів - 2010 року; поєднання живих істот і комп'ютера - 2012 року; створення штучного мозку з 10 тисяч клітин - 2017 року; виробництво штучного ока - 2019 року. [8, с. 70]. Отже, попереду - ера нейронних мереж, штучного інтелекту та кіборгів. А це вже нові проблеми не лише технологічні, а й морально-етичні та політико-правові, нехтування якими може призвести до того, що технократизм може взяти гору над духовністю.
Особливу цінність становлять думки Й. Масуди щодо переваг і вад інформаційного суспільства, перспектив його розвитку і проблем політико-правового регулювання. Слід особливо наголосити, що в "Комп'ютопії" вчений досліджував не лише переваги інформаційного суспільства, але і його потенційні небезпеки. Більше того, Й. Масуда не тільки застерігав від імовірних небезпек, але й пропонував, на наш погляд, оптимальні шляхи і методи їх запобігання або мінімізації.
Перш за все, він не раз наголошував, що людство постало перед "суворою альтернативою", а саме - вибором між "двома різко контрастуючими моделями майбутнього": між "Комп'ютопією", тобто справді демократичним, правовим інформаційним суспільством, та "автоматизованою державою". Адже, за його слушним твердженням,до якого приєднується й автор статті, "існує серйозна небезпека того, що ми рухаємося у напрямі контрольованого суспільства" [2, с. 46].
Пояснюючи причини такої небезпеки, Й. Масуда зазначав, що це відбувається внаслідок того, що впродовж перших 15 - 20 років комп'ютери використовувалися, в першу чергу, військовими та іншими урядовими структурами, зокрема - службами безпеки, внутрішніх справ тощо. "Ця ситуація стала причиною істотного уповільнення в демократичному застосуванні комп'ютерів", - наголошував вчений. І попереджав: "Якщо комп'ютеризацію продовжувати у цьому напрямі, то можливість виникнення контрольованого суспільства загрозливо зросте" [2, с. 46 - 47]. Водночас Й. Масуда висловлював упевненість, що "катастрофічний курс до "автоматизованої держави" буде відкинуто, і ми оберемо інший, щоб простувати шляхом "Комп'ютопії" [2, с. 47].
Японський дослідник не лише продемонстрував оптимізм, а й визначив досить ефективні, як на нашу думку, шляхи, методи і засоби формування і вдосконалення справді демократичного інформаційного суспільства. Основними з них є:
суспільства в Україні. Адже наша держава прагне досягти ідеалів, проголошуваних Й. Масудою, а саме - правового громадянського суспільства, вільної системи управління громадян, відходу від старої бюрократичної системи, мінімізації небезпеки виникнення "автоматизованої держави", забезпечення безпосередньої участі громадян в управлінні країною, розширення прав і свобод всіх членів суспільства тощо.
Перечитуючи "Комп'ютопію", глибше пізнаючи теорію інформаційного суспільства Й. Масуди, надзвичайно важливо критично-конструктивно ставитися до її положень. А це вимагає, з одного боку, заперечення всього, що не витримало перевірки часом, а також не відповідає українській ментальності. З іншого ж боку - творчого застосування всього, що може сприяти формуванню інформаційного суспільства в Україні та її входження до європейської і глобальної інформаційної спільноти. Настав час (і можливість) вчитися не лише на власних, а й на чужих помилках і досягненнях.
Література:
1. Masuda Y. Computopia // The Information Technology Revolution. - Tokyo, 1966.
2. Масуда Й. Комп'ютопія / Перекл. з англ. В. Ляха // Філософська і соціологічна думка. - 1993. - № 6. - С. 36 - 50.
3. Masuda Y. The Information Society as Post-Industrial Society. - Washington, 1981.
4. Masuda Y. Hypothesis on the Genesis of Homo Intelligens // Futures. - 1985. - Vol. 17. - № 5. - Р. 479 - 494.
5. Лях В. Постіндустріальне суспільство як нова парадигма соціального розвитку: проблеми і перспективи // Ґенеза: Філософія. Історія. Політологія. - 1994. - № 1. - С. 61 - 79.
6. Див.: Кашлев Ю., Галумов Э. Информация и PR в международных отношениях. - М.: Известия, 2003. - 432 с.
7. Макаренко Є. А. Європейська інформаційна політика: Монографія. - К.: Наша культура і наука, 2000. - 368 с.
8. Брыжко В. М., Цимбалюк В. С., Орехов А. А., Гальченко О. Н. Е-будущее и информационное право. / Под ред. Р. А. Калюжного и М. Я. Швеца. - К.: "Интеграл", 2002. - 264 с.
9. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве