WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Парламентське лобіювання в контексті політичної комунікації - Реферат

Парламентське лобіювання в контексті політичної комунікації - Реферат

принципами суспільної моралі. А тому інформаційний ресурс політичної комунікації поповнюється елементами апеляції до загального інтересу, суспільного блага тощо. Саме тому лобістам доводиться шукати прийнятних механізмів поєднання громадського та індивідуального інтересу. Перебудова усталеної практики лобіювання обумовлюється як зміною учасників цього процесу, так і адміністративним тиском з боку домінуючого суб'єкта політичної комунікації, який в особі Президента В. Ющенка пропонує інший формат стосунків: "Я хочу, друзі, сказати, що уряд не буде заносити гроші в парламент для того, щоб провести будь-яку кандидатуру чи будь-який закон. Вдумайтеся, будь-ласка: уряд не буде заносити гроші в парламент... Рішення будуть прийматися виключно в залі засідань, а не в кімнаті для відпочинку" [24].
Надання лобістській діяльності рис, які, з одного боку, впорядковують процедуру погодження інтересів, а з іншого - актуалізують потребу законодавчого забезпечення лобістської практики, вбачається однією зі складових інтеграційної програми України у її прагненні приєднатися до європейської спільноти.
В умовах трансформації політичної системи України та становлення інститутів громадянського суспільств, коли правова база держави перебуває у стані адаптації та гармонізації до європейських стандартів, вимальовуються канали легітимної кристалізації інтересів конкретних груп. Саме тому особливо важливою стає проблема формату і механізмів правового регулювання лобістської діяльності. Нині в Україні функціонує корпус правових актів, що містять норми, які окреслюють визначальні засади лобістських відносин. Це, зокрема, закони про громадські об'єднання, про політичні партії, про підприємства, підприємництво, про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини тощо. Проте, як свідчить практика представництва інтересів, забезпечитипрозорість лобістської діяльності та комунікативні канали доступу різних об'єднань за інтересами чинні нормативно правові акти не в змозі так само, як і відповідні підзаконні акти з арсеналу міністерського права.
Саме через це питання вироблення відповідного законодавства уже не перший рік перебуває на порядку денному. Аналіз законодавчих ініціатив дозволяє зробити висновок про прагнення авторів законопроектів закласти підвалини та визначити межі процесу лобіювання. В принципі навіть сама процедура обговорення законопроекту каналами публічної комунікації, якими є пленарні засідання парламенту, може сприяти перетворенню лобізму на предмет цивілізованого законодавчого врегулювання. Проте, можливо, в контексті визначення статусу лобістів з точки зору підвищення комунікативної складової їх діяльності, пріоритетним, на нашу думку, в умовах реальної втаємниченості механізмів різнопланового впливу на парламент, є відпрацювання контактної методики лобіювання. Вона має передбачати законодавче забезпечення професіоналізації лобістів, їх участь у законопроектних роботах, а також можливість відкритого інформаційного забезпечення лобістських ініціатив.
Досягти цього буде непросто без усвідомлення того, що принципове розв'язання проблеми парламентського лобіювання полягає у створенні рівних можливостей для представництва корпоративних інтересів, розгалуженої системи прозорих форм їх комунікативного забезпечення шляхом підвищення ролі інститутів громадянського суспільства як домінуючих суб'єктів соціально-політичного впливу на парламент.
Література:
1. Шляхнун П. П. Парламентаризм: словник-довідник. - К.: Парламентське вид-во, 2003. - С. 71.
2. Зяблюк Н. Т. Практика лоббистской деятельности в США. - М.: ИСКРАН, 1991. - С. 76.
3. Кислий П., Вайз Ч. Становлення парламентаризму в Україні. - К.: Абріс, 2000. - С. 392.
4. Див. : Парламенты мира: Сб. - М.:, 1991. - 624 с.
5. Перегудов С. П., Лапина Н. Ю., Семененко И. С. Группы интересов и российское государство. - М: Эдиторман УРСС. - С. 215.
6. Соединенные Штаты Америки: Конституция и законодательные акты. Под ред. О. Жидкова. - М.: Прогресс. - 1993. - С. 173.
7. Алексеев Н. А. Палата Лордов Британского Парламента: от Суда Короля Эгберта до революции Премьера Т. Блэра (825 -2003 . - М.: Из-во "БЕК", 2003. - С. 288).
8. Примуш М. Партійне будівництво. Міфологія і генезис // Віче. - 2005. - №3. С. 36.
9. Див.: Вибори до Верховної Ради України 2002 року: Інформ. довід. видання / Редкол.: М. Рябець (голова) та ін. - К.: ЦВК, 2002. - С. 146 - 253.
10. Гузенкова Т. С. Партии и лидеры в Верховной Раде Украины (1998 - 2000). - М.: Рос. институт стратегических исследований, 2001. - С. 84.
11. Роуз-Аккерман С. Коррупция и государство. Причины, следствия, реформы / Пер. с англ. О. А. Аякринского. - М.: Логос, 2003. - С. 170.
12. Политические коммуникации / Петрунин Ю. и др. - М.: Аспект-Пресс, 2004. -С. 171.
13. Романенко С. Легалізація соціальних домагань // День. - 2005. - №3. - 13 січн.
14. Див.: Калетник Г. К чему бьются микрофоны: Прозрачность действий власти пока видна только на макроэкономическом уровне // Кіевский телеграфъ. - 2003 - 2004. - 29 дек.-11 янв.; Сівкович В. Кругова порука чи кругове страждання? Зміни до Конституції повинні захистити населення від корупції // Дзеркало тижня. - 2003. - 11-17 грудня; Черновецкий Л. Рука руку моет, потом голосует // Правда Украины. - 2003-2004. - 31 дек. - 8 янв.
15. Див.: Дарпінянц В. На межі закону (інтерв'ю О. Рябченка) // Контракти. - 2004. - №16.
16. Гапон Ю. Від політики економічної - до персономічної // Віче. - 2005. - №4. - С. 40.
17. Лолаева С., Черкасов Г. Лоббизм в Думе, или Неподкупный Джо // Эксперт. - 1997. - №25. - С. 16.
18. Независимая газета. - 1998. - 16 июня.
19. Див.: Регламент Верховної Ради України. - К.: Видання Верховної Ради України, 2005. - С. 100 - 102.
20. Заєць А. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. - К.: Парламентське вид-во, 1999. - С. 248.
21. Див.: Компаньон. - 1999. - №18. - С. 18.
22. Слухання у комітетах Верховної Ради України: практичний посібник / Упор. Л. Андрієвська, Е. Рахімкулов, П. Кислий та ін. К.: Програма сприяння розвиткові парламентові України, 2002. - С.9.
23. Савельєв Є. Масова приватизація і реструктуризація в Україні: нескінченний процес? // Журнал європейської економіки. - 2003. - №4. - С. 460.
24. Див.: Сьома сесія Верховної Ради України четвертого скликання: Стеног. звіт // Бюлетень №6. Частина ІІ. - К., Видання Верховної Ради України, 2005. - С. 5 - 6.
25. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве