WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Парламентаризм як об’єкт електоральної комунікації - Реферат

Парламентаризм як об’єкт електоральної комунікації - Реферат

прогнози відносно її подальшого розвитку в залежності від результатів виборів, аналіз діяльності нинішньої влади) тощо.
В кінцевому підсумку основний зміст впливу на громадян засобами політичної комунікації має на меті результативність електоральної поведінки. В цій системі формування в суспільстві ставлення до ідеї парламентаризму має дуалістичний характер. З одного боку, зацікавленість основних учасників виборчого процесу в електоральній активності об'єктивно сприяє популяризації виборчого права, а з іншого - через персоніфікацію такої мети значною мірою унеможливлюється неупереджене ставлення громадян до виборів як процесу конституційного формування законодавчого органу. Адже механізм застосування маніпуляційних прийомів, введення до інформаційного обігу "компромату" певним чином дискредитує систему обрання представницьких органів.
У зв'язку з цим важливо зазначити, що перетворення усталених форм політичної комунікації за браком традицій проведення передвиборчих кампаній в Україні відбувається, як правило, з використанням західноєвропейських та американських моделей. У даному випадку політична комунікація характеризується переважаючими функціями ЗМІ, передовсім телебачення, в процесі виборів. Часто їх зміст за своєю спрямованістю не співвідноситься з основними принципами суспільної моралі. Розглядаючи цю проблему, Дж. Ваттімо говорить, що було б "достатньо, якби мас-медіа не припускали залежності від ідеологій та приватних інтересів, а певним чином стали б "органами" соціальних наук, підпорядкували себе вимогам неупередженого знання, розповсюджували "науковий" образ суспільства" [12].
Реалізація цього завдання передбачає залучення до інформаційного поля основних комунікативних масивів, які за своєю структурою значно зменшують ймовірність виникненняконфліктів інтерпретацій в процесі пропаганди принципів парламентської демократії.
Ймовірно, поширення правових знань через ЗМІ - справа проблематична. Натомість набирає ваги процес формування громадянської активності за допомогою джерел неопосередкованої комунікації - можливості одержувати інформацію безпосередньо від суб'єктів парламентської комунікації. Йдеться, перш за все, про пряму трансляцію засідань Верховної Ради України. На думку Дж. Сміта, "коли ми розглядаємо функцію законодавчої влади, пов'язану з обговоренням ідей, не можна випускати з поля зору роль громадськості як спостерігача" [13]. Додамо: не лише спостерігача, а й активного учасника комунікативного процесу, котрий впливатиме на формування і структуризацію законодавчого органу державної влади.
Наступним елементом актуалізації засад парламентаризму в суспільній свідомості є механізм реалізації електоральних вимог до депутатського корпусу. Те, що називають "вимогами виборців", складає регулятивну основу наближення політичної системи до парламентської моделі, оскільки парламент як представницький інститут повинен мати конституційні повноваження, адекватні реалізації "електоральних пропозицій". Аналіз структури та кількісних параметрів звернень громадян до Верховної Ради України, здійснений науково-аналітичними службами її апарату, розкриває сталу тенденцію до збільшення питомої ваги таких ініціатив [14]. Актуалізують проблему впливу громадян на соціально-економічну політику й носії електоральної комунікації, матеріалізовані у формі депутатських запитів. В основі цих документів - проблеми виборців і, природно, вони досить адекватно віддзеркалюють стан справ на місцях та перебувають у площині конкретних функцій парламенту. Саме тому мають бути посилені механізми демократичного контролю за владою, державним чиновництвом, можливості парламенту впливати на дії уряду, виконавчої влади в цілому. Має бути зміцнений зв'язок з урядом, парламентська більшість повинна нести всю відповідальність за урядову політику. Особливо важливою є "необхідність подолання індивідуалізму в парламенті, зміцнення зв'язків парламенту з громадськістю, з виборцями" [15].
Отже, парламентаризм як система організації державної влади, що характеризується вагомою роллю парламенту як демократичного представницького органу, передбаченими конституцією демократичними можливостями активного впливу його на суспільне життя, має перспективи в нашій країні за умов розвитку структури політичної комунікації як процесу формування ідеології громадянського суспільства, коли демократія участі стане вирішальним чинником перетворення теоретичних засад парламентської реформи на непорушну і природну систему цінностей громадян України.
Література:
1. Шаповал В. М., Борденюк В. І, Журавльова Г. С. Парламентаризм і законодавчий процес в Україні. - К., 2000. - С. 22.
2. Государственное право Германии: В 2 т., Т. 1 / Под ред. Й. Изензее. - М, 1994. - 311 с.
3. Смолій В., Ричка В. Влада народу. Український парламентаризм: від Віча Київської Русі до Верховної Ради // Україна - Юкрейн. - 1997. - № 12. - С. 7 - 8.
4. Журавський В. С. Становлення та розвиток українського парламентаризму (теоретичні та організаційно-правові проблеми). - К., 2002. - С. 105.
5. Парламентаризм і державна незалежність України: Бібліограф. покажчик. - К., 2001. - 40 с.
6. Древаль Ю. Д. Парламентаризм у політичній системі України (політико-правовий аналіз). - Харків, 2003. - С. 44.
7. Георгіца А. З. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії та практики. - Чернівці, 1998. - С. 239.
8. Нагорна Л. П. Політична культура українського народу: історична ретроспектива і сучасні реалії. - К., 1998. - С. 255.
9. Рябов С. Г. Політичні вибори. - К., 1999. - С. 23.
10. Національна безпека і оборона. - № 2, - 2003. - С. 24 - 25.
11. Вершинин М. С. Политическая коммуникация в информационном обществе. - СПб., 2001. - С. 103 - 104.
12. Ваттимо Дж. Прозрачное общество. - М., 2002. - С. 30.
13. Сміт Дж. Роль законодавчої влади в ліберально-демократичних суспільствах. - Харків, 2001. - С. 17.
14. Верховна Рада України: інформаційний довідник. - К., 2002. - С. 136 - 141.
15. Журавський В. С. Зазн. праця. - С. 313.
16. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве