WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Особливості розвитку теорії політичної соціалізації - Реферат

Особливості розвитку теорії політичної соціалізації - Реферат

незалежних параметрів: рівня регламентованості політичної поведінки та рівня причетності до політичної системи. На перетині цихпараметрів виникають типи політичної людини, що є показниками впливу політичної соціалізації на різні типи людей. А саме: "вільний стрілець", "конформіст", "службовець", "ідеолог-прагматик", "проповідник", "законослухняний громадянин", "активіст-неформал". Незважаючи на деякі розбіжності у визначенні поняття "політична соціалізація", всі автори погоджуються, що вона є стрижнем політичної культури. Чим вища політична культура суспільства, тим більше уваги воно приділяє процесові політичної соціалізації. Проте справедливим можна вважати й протилежне твердження: чим вищий ступінь політичної соціалізації в суспільстві, тим вищим є і рівень політичної культури. Адже люди з високим рівнем політичної соціалізації беруть активну участь у політичному житті суспільства, забезпечуючи розвиток суспільних відносин. Відтак поняття "політична культура" і "політична соціалізація" взаємопов'язані. Політична культура суспільства є змістовим компонентом політичної соціалізації особи. В результаті ж політичної соціалізації суб'єкт пристосовується до політичної культури і спроможний розвивати її.
На когнітивному рівні характер політичної культури більшості населення України можна визначити як розходження між бажаним і дійсним - своєрідне роздвоєння оцінок дійсності. З одного боку, демократія і суверенітет вважаються великою цінністю, усвідомлюються більшістю населення як необхідна умова та мета перебудови суспільства на нових засадах. Водночас рівень очікувань, викликаний ейфорією від проголошення незалежності та крахом старої системи, увійшов у протиріччя з можливостями їх задоволення. Конфлікт між повсякденними потребами та інтересами й реальними умовами життя гостро переживається на емоційному рівні, породжує широкий спектр масових настроїв - від байдужості і апатії до агресії та ненависті. Полярність настроїв залежить від різного уявлення людей про те, що відбувається нині в Україні, від їхніх оцінок того, що було раніше і чого чекати у майбутньому. Перспективи розвитку політичної культури полягають, насамперед, у розбудові громадянського суспільства, тобто демократичних форм управління, пріоритету прав і свобод громадян над правами нації, народу, держави.
Мета політичної соціалізації - формування політичної культури громадянина. Важливим параметром її є ставлення до політичного режиму. В процесі політичної соціалізації формується увесь набір настановлень, що стають для молоді джерелом політичної поведінки. В результаті успішної політичної соціалізації задовольняються глибинні потреби особистості бути громадянином. Серед проблем політичної соціалізації на перший план висуваються питання зміцнення державності, зростання довіри громадянина до своєї держави, усвідомлення ним свого місця і ролі в процесах суспільного оновлення.
Отже, вивчення теорії політичної соціалізації дозволяє, по-перше, дати відповіді на низку питань, пов'язаних з цим процесом. Це, перш за все, вивчення змісту соціалізації та дослідження цінностей, позицій і політичних переконань, які воно включає; з'ясування, чи є ці цінності однорідними, а чи вони перебувають під впливом суперечливих факторів; визначення векторів акультурації та каналів передачі інформації; вивчення факторів, які порушують безперервність і тривалість процесу політичної соціалізації; як процес політичної соціалізації допомагає (чи перешкоджає) розвиткові політичної системи, сприяє її стійкості чи підриває її.
По-друге, вивчення теорії політичної соціалізації дозволяє об'єктивно підійти до формування концепції політичної соціалізації в Україні з урахуванням особливостей сучасного стану політичної системи.
Брак цілісної концепції політичної соціалізації особи призводить до того, що політичні позиції індивідів обумовлюються не впливом лідерів, ЗМІ, політичних партій, а їх економічним станом. Вивчення досвіду західних країн, його адаптація до особливостей українського суспільства допоможе формуванню нової концепції політичної соціалізації, де одним з головних завдань буде імплементація демократичних цінностей, взаємоповажних відносин індивіда і влади, що потребує послідовного розширення соціально-політичної сфери участі особи в житті суспільства. Створення адаптованої концепції політичної соціалізації забезпечить спадкоємність політичного розвитку та збереження стабільності суспільства у ході зміни поколінь.
Становлення демократичної інфраструктури політичної соціалізації потребує пошуку шляхів її формування та впровадження в життя. Але цей процес пов'язаний з певними труднощами, що виникли в часи реформування політичної системи. Це, перш за все, подолання системної кризи процесу політичної соціалізації, що потребує необхідних ресурсів - фінансово-економічних, правових, кадрових. По-друге, складним є пошук чинників стабільного розвитку процесу політичної соціалізації. Все це можливе лише за умови розробки адаптованої до українських реалій наукової концепції політичної соціалізації та практичних можливостей її запровадження. Реалізація означених проблем потребує глибокого аналізу сутності політичної соціалізації, визначення особливостей її здійснення в сучасній Україні.
Література:
1. Барабаш В. Інституалізація молодіжного руху України // Людина і політика. - 2004. - №3. - С. 98 - 111.
2. Ваторопин А. С. Политические ориентации студенчества // Социс. - 2000. - № 6. - С. 39 - 43.
3. Вашутін О. Політична соціалізація молоді в сім'ї і становлення політичної психології індивіда // Людина і політика. - 2000. - № 5. - С. 67 - 71.
4. Виховання національно свідомого, патріотично зорієнтованого молодого покоління, створення умов для його розвитку як чинник забезбечення національних інтересів України: інформаційно-аналітичні матеріали / Кол. авторів: В. А. Головенько та О. О. Яременко (керівники) та ін. - К.: Державний ін-т проблем сім'ї та молоді, 2003. -191 с.
5. Вовк В. Соціокультурні чинники формування масових умонастроїв в Україні // Політична думка. - 1998. - № 1. - С. 40 - 51.
6. Гавра Д. П., Соколов Н. П. Исследование политических ориентаций // Социс. - 1999. - № 1. - С. 69 - 84.
7. Гаджиев К. С. Введение в политическую науку: Учебник для высших учебных заведений. Изд. 2 - е, перераб. и доп. - М.: "Логос", 2002. - 544 с.
8. Гедікова Н. Ф. Основні фактори політичної соціалізації особи та їх прояв в Україні. - Одеса, 1999. - 365 с.
9. Гоббс Т. Сочинения: В 2-х т. - М.: Мысль, 1998. - 546 с.
10. Гозман Л. Я., Шестопал Е. Б. Политическая психология. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. - 446 с.
11. Лола В. Проблеми формування громадянина України // Людина і політика. - 2003. - №4.- С. 40 - 50.
12. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. - К: Генеза, 1997.- С. 328.
13. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве