WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Об’єднуючий регіоналізм - Реферат

Об’єднуючий регіоналізм - Реферат

вписується в "опорну схему". В останній узгоджений механізм сприяння інвестиційній діяльності, або вільному руху капіталів, виникає тільки на етапі утворення спільного ринку [3, с. 333], на етапі виробничої, а не торговельної інтеграції. Тому можна висунути гіпотезу, що головною метою зон вільної торгівлі є не торгівля, а саме сприяння інвестиціям, оскільки з лібералізацією торгівлі можна більш-менш успішно впоратися й завдяки діючим механізмам Світової організації торгівлі. Отже, умовно кажучи, сучасна зона вільної торгівлі передбачає не стільки вільну торгівлю товарами та послугами як головну мету, скільки вільну торгівлю капіталами та інвестиціями.
Зростання кількості та різноманітності форматів діяльності інтеграційних об'єднань, прискорення інтеграційних процесів у світі, за аналогією з обвальною лібералізацією [13, с. 10], дають підстави вести мову про обвальну інтеграцію. Чим більшими є кількість та масштаби інтеграційних організацій, тим більший ефект сили тяжіння до них країн, які в них не входять. Психологічно цей фактор простежується дуже чітко навіть на прикладі України. Нашим актуальним питанням є: "Куди інтегруватись - на Захід чи на Схід?", а не "Чи потрібно інтегруватися взагалі?" і якщо так, то "Навіщо?" Останні два питання в академічних та політичних колах здебільш навіть не порушуються. І так зрозуміло, що процеси глобалізації примушують країни шукати собі партнерів, а країни-одиначки, за словами Ю. Пахомова, приречені (!) стати країнами-ізгоями. Ця ж логіка думок і поведінки притаманна багатьом іншим країнам світу.
Слід виокремити ще кілька загальних рис, властивих більшості інтеграційних об'єднань:
· у кожному об'єднанні враховується об'єктивно існуюча різниця рівнів розвитку країн-членів. Інтеграція є поетапною і різношвидкісною для кожної країни. Постає питання, чи не є такі умови дискримінаційними для членів об'єднання?
· багато серйозних блоків розглядають можливість переходу в перспективі, по-перше, на розрахунки між країнами у єдиній валюті і, по-друге, на впровадження єдиної валюти всередині блоку;
· у зонах вільної торгівлі внутрішні протекціоністські бар'єри повністю не скасовані;
· інколи країни змушені приєднуватися до центрів інтеграції, аби запобігти власній економічній маргіналізації;
· початок масштабних інтеграційних процесів у світі припав на останні 15 - 20 років. Інтеграція в цей час із субрегіональної перетворюється на регіональну (континентальну);
· на основі "базового" інтеграційного об'єднання виникають інші з іншими завданнями, цілями та дещо різним складом членів. "Відбруньковані" об'єднання функціонують одночасно зі своїми "батьками".
Сучасне бачення етапності розвитку інтеграційних процесів відрізняється від регіону до регіону (схема 1) і не відповідає класичній схемі.
Схема 1
Стадії розвитку інтеграції в різних регіонах світу
Європейський Союз почав свій розвиток як зона вільної торгівлі і досяг рівня економічного союзу. Інші країни створюють з ЄС спільний ринок. Азійський АСЕАН проектувався як спільний ринок. У його складі утворилась зона вільної торгівлі АФТА. Ширший простір АТЕС має цілі, які відповідають економічному союзу. На американських територіях зона вільної торгівлі НАФТА разом із спільним ринком Андського пакту, митним союзом МЕРКОСУР та низкою країн, які перебували за межами повноцінних інтеграційних утворень, створюють велику зону вільної торгівлі ФТАА. Пострадянські країни одразу після розпаду СРСР створили спільний ринок з елементами економічного союзу - СНД (що класифікується Світовою організацією торгівлі як зона вільної торгівлі), у складі якого почав працювати митний союз країн ЄврАзЕС, а зараз створюється Єдиний економічний простір, який починає із зони вільної торгівлі, а у віддаленій перспективі може перетворитись на економічний союз. Звичайно, ці тенденції окреслені на прикладі кількох найпомітніших, найуспішніших системних об'єднань, хоча насправді їх набагато більше.
Зрозуміло, що сучасні зони вільної торгівлі, митні союзи, спільні ринки, економічні союзи передбачають тільки те, що вони передбачають. Наприклад, в рамках спільного ринку СНД забезпечується вільний рух робочої сили, але немає зони вільної торгівлі товарами, єдиного інвестиційного поля. В трансконтинентальному економічному союзі АТЕС не передбачено вільної торгівлі, єдиної митної політики чи вільного руху факторів виробництва. Стосовно щаблів інтеграції, то виявляється, що йдеться не про різні ступені узгодження національної політики, а про різні, не пов'язані між собою, напрями їх узгодження. У зонах вільної торгівлі та митних союзах узгоджується проведення торговельної політики, спільний ринок забезпечує вільний рух факторів виробництва, а в економічному союзі спільними зусиллями вирішуються питання соціально-економічного співробітництва та розвитку. У схемі стадій інтеграції жоден щабель насправді не обов'язково є "логічною передумовою наступного". Іншими словами, економічний союз може не бути спільним ринком, а митний союз - зоною вільної торгівлі "без вилучень та обмежень".
Розглянуті особливостіінтеграційних процесів свідчать про зростаючий динамізм останніх, про те, що в епоху глобалізації вони стають центральними у всій системі міжнародних та світових економічних відносин. На жаль, навіть з погляду сучасної парадигми міжнародної інтеграції маргіналізовані регіони Африки, Азії, країни ісламського світу, які не беруть участі в економічних об'єднаннях, позбавляються шансів на успішний розвиток. Інтеграційний вакуум майже автоматично означає вакуум економічного розвитку, якого кожна країна прагне уникнути. Інша справа, що інтеграційні процеси практично завжди пов'язані із втратою частини національного суверенітету через передачу його наднаціональним органам. Це питання, зокрема, дуже турбує український політичний істеблішмент в контексті створення Єдиного економічного простору. Але це зовсім інша тема.
Література:
1. Афонцев С. Проблема глобального управления мирохозяйственной системой: теоретические аспекты. // Мировая экономика и международные отношения. - 2001. - №5. - С. 65 - 70.
2. Владимирова И. Глобализация мировой экономики: проблемы и последствия. // Менеджмент в России и за рубежом. - 2001. - №3.
3. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук'яненко та ін.; Керівник авт. колективу і наук. ред. О. Г. Білорус. - К.: КНЕУ, 2001. - 733 с.
4. Горбань О. Особенности регионального развития индустриальных стран запада в 80 - 90-е годы. // http://www.mstu.edu.ru/publish/conf/11ntk/section8/section8_25.html.
5. Давыденко Е. Опыт межгосударственной экономической интеграции для Содружества Независимых Государств. // Белорусский журнал международного права и международных отношений. - 1999. - №3.
6. Евстигнеева Л., Евстигнеев Р. Глобализация и регионализм: уроки для России // Общественные науки и современность. - 2004. - №1. - С. 114 - 125.
7. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1 / Редкол.: ...С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.: Видавничий центр "Академія", 2000. - 864 с.
8. Зевин Л. Национальные экономические системы в глобальных процессах // Мировая экономика и международные отношения. - 2003. - №11. - С. 17 - 24.
9. Оболенский В. Присоединение России к ВТО и ее участие в интеграции // Мировая экономика и международные отношения. - 2004. - №3. - С. 17 - 26.
10. Попович А. Интеграция: теоретические аспекты. // http://fmp-gugn.narod.ru/pop2.html.
11. Філіпенко А. Природа та особливості сучасного міжнародного інтеграційного процесу // Економічний часопис - ХХІ. - 2003. - №4.
12. Шишков Ю. Интеграционные процессы на пороге XXI века. Почему не интегрируются страны СНГ. - М.: III тысячелетие, 2001.
13. Эльянов А. Глобализация и догоняющее развитие // Мировая экономика и международные отношения. - 2004. - №1. - С. 3 - 16.
14. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве