WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Об’єднуючий регіоналізм - Реферат

Об’єднуючий регіоналізм - Реферат

та ефективним. Л. Зєвін щодо цього зауважує, що "тепер... відзначається необхідність активних дій за межами національної економічної території, але підкреслюється, що ці екзогенні фактори можуть бути ефективними лише у поєднанні із життєздатною внутрішньою господарською структурою, яка дозволяє не тільки протистояти зовнішнім шокам, але й знайти нішу для збуту конкурентоспроможної вітчизняної продукції, перш за все високотехнологічної.
Створюється враження, що економічний простір із ємністю ринку близько 300 мільйонів споживачів із середньою наділеністю природними ресурсами може забезпечити створення життєздатних за глобальними критеріями структур. Тепер це США, Китай, Індія, НАФТА, ЄС, МЕРКОСУР, АСЕАН (а до розпаду - і Радянський Союз). Опертя на ендогенні джерела зростання робить такі структури досить стійкими навіть за високої відкритості зовнішньому світові" [8, с. 19]. Отже, переваги від потенційної участі у великому регіональному об'єднанні здатні підштовхнути слабкіші країни до інтеграції. Критерієм "великості" у цьому випадку Л. Зєвін вважає кількість населення, більшу за 300 мільйонів осіб. Однак він не враховує, що насправді сьогодні формуються не просто регіони, а суперрегіони.
За 10 - 15 років у кожному з центрів "тріади" діятиме великий торговельний блок 30 - 40 країн із населенням від 800 мільйонів до 2 мільярдів чоловік. На європейському континенті це ЄС + ЄФТА + члени ЄВРОМЕД + нові (на той час!) кандидати на вступ до ЄС, яким буде надано режим вільної торгівлі. На двох американських континентах вже створюється ФТАА, а в Азії - АСЕАН + три (Китай, Японія, Південна Корея) + СЕР (Австралія та Нова Зеландія) + нові індустріальні країни, а також АФТА. Тому життєздатним, ефективним, конкурентоспроможним буде не просто "простір з ємністю ринку близько 300 мільйонів споживачів", як вважає Л. Зєвін, а "континентальний мільярд".
У цих мегарегіональних інтеграційних просторах будуть і поле для діяльності ТНК, і центри зростання добробуту населення, і форми співпраці, різнобічніші ніж зона вільної торгівлі або класичний митний союз. Завдяки цьому може відбутися перетворення сьогоднішньої зони добробуту "золотий мільярд" на кілька зон сталого розвитку "успішні мільярди", для характеристики чого виникло поняття "світового інтегруючого розвитку". Окреслюється тенденція до включення раніш маргіналізованих регіонів планети у процеси транслокального зростання, які охоплюють все більше країн.
Ще одну нову рису регіоналізму можна бачити на прикладі діяльності АТЕС. Ця організація об'єднує нині країни Азії, Америки та Росію, яка географічно розташована на двох континентах - в Азії та Європі. Ідея полягає в тому, що таке угруповання пов'язує різні внутрішньо інтегровані регіони тріади.
Іншими словами, об'єктивний процес під назвою "глобалізація" протягом десятиліть відчиняв двері національних економік для міжнародного капіталу. Як реакція на викликані глобалізацією фінансові ризики та загрози фінансових криз виникла тенденція до регіоналізації, побудови трьох значною мірою самодостатніх і закритих регіонів. Але новим, наступним кроком є формування "торгових мостів" між регіонами у формі міжнародних організацій і держав, трансрегіоналізація (міжрегіональна інтеграція), поступове відкриття регіонів, що відповідає концепції нового регіоналізму. При цьому якщо внутрішньорегіональна (реально континентальна) інтеграція може бути дуже глибокою, то міжрегіональна поверховіша й у найближчій перспективі обмежиться співробітництвом у торговельній сфері - а саме мінімізацією перешкод рухові товарів.
Поява великих торговельних блоків разом із порівняно глибшою інтегрованістю держав ядра блоку свідчить про виникнення феномена паралельної кількарівневої інтеграції держав, за якого одна країна бере участь одночасно у кількох організаціях, діяльність яких націлена на мінімізацію торговельних бар'єрів. Причому чим менше країн в організації, тим більш внутрішньо лібералізованим є відповідне інтеграційне об'єднання.
Слід відзначити і негативи, пов'язані з регіоналізацією. "Преференційний режим, що встановлюється країнами-учасницями для розвитку взаємовигідного співробітництва, одночасно дискримінує інші країни. Тому "регіоналізація" світового інтеграційного процесу, розсмикуючи його по різних квартирах і економічно ці квартири виділяючи, не усуває бар'єрів на шляху глобальної інтеграції, а лише змінює їх просторову конфігурацію" [13, с. 5]. Питання, яке справді потребує подальшого дослідження, полягає в тому, чи є континентальні регіони відносно закритими чи відкритими, чи не відбувається їх поступова зовнішня лібералізація, тобто наскільки ідеї нового регіоналізму адекватні дійсності.
Змістимо увагу у предметі розгляду - регіональній інтеграції - з першої складової на другу і охарактеризуємо основні сучасні риси міжнародної економічної інтеграції. Почнемо з того, що багато дослідників проблем міжнародної інтеграції, як і юристи, практики, міжнародні організації, спираються на відому схему стадій інтеграції, запрпоновану Б. Балассою. Він вважає, що інтеграція - це стадійне явище, яке у своєму розвитку проходить такі етапи:
· зона вільної торгівлі;
· митний союз;
· спільний ринок;
· економічний союз;
· політичний союз, або повна інтеграція [3, с. 334].
Завдяки дослідженню Б. Баласси, закріпилось бачення інтеграції як, у першу чергу, торговельного феномена. Таке трактування віддзеркалює підходи ліберальної економічної школи, яка під інтеграцією розуміє процес злиття ринків, що відбувається через вільне ціноутворення та конкуренцію, зняття торговельних бар'єрів, уніфікацію ринкових механізмів. Французький економіст М. Алле писав, що "багатосторонньо прийнятним правилом для тісної економічної інтеграції між демократичними суспільствами є правило вільного ринку" [цит. за: 11]. Міжнародна економічна інтеграція в такому разі вважається тим глибшою, чим вільніша дія ринкових сил та чим менший регулюючий вплив держави.
Схему етапів інтеграції критикували за те, що вона ґрунтується на досвідіпоетапної інтеграції Євросоюзу, і тому не зовсім адекватно описує етапи розвитку інших "інтеграцій". Так, С. Афонцев вважає, що "під питанням виявилась класична п'ятиступенева схема регіональної інтеграції: зона вільної торгівлі - митний союз - спільний ринок - економічний та валютний союз - політична інтеграція. У цій схемі кожний щабель вважався логічною передумовою наступного, а регіональна інтеграція розглядалась як поступальний рух до політичного союзу. Однак зараз хіба не єдиним "правильним", адекватним цій схемі регіональним об'єднанням є ЄС. Навпаки, практично всі об'єднання, що виникли у 1990-ті роки, зупинились на першому щаблі інтеграції (або на півшляху до митного союзу/спільного ринку). Одна з важливих причин цього пов'язана з входженням у численні регіональні об'єдання країн з різним рівнем економічного розвитку, загальні інтереси яких об'єктивно не йдуть далі за розвиток вільної торгівлі" [1, с. 68 - 69]. Вчений правильно вказує на вади схеми, але робить з цього дещо помилкові висновки.
По-перше, очевидна помилка полягає в тому, що у світі насправді існує кілька ефективних митних союзів (МЕРКОСУР, Андський пакт, КАРІКОМ тощо). По-друге, некоректно порівнювати "всі об'єднання, що виникли у 1990-ті роки" з ЄС, інтеграційні процеси в якому почалися на чотири десятиліття раніше. По-третє, ЄС також не є гомогенним об'єднанням щодо рівня розвитку його членів. По-четверте, інтереси усіх (і розвинених, і маргіналізованих) країн об'єктивно йдуть далі становлення зони вільної торгівлі, бо включають цілу низку економічних, торговельних, захисних, репрезентаційних мотивів.
Одним з таких мотивів є те, що майже кожна сучасна угода про вільну торгівлю обов'язково передбачає створення єдиної інвестиційної зони у тому чи іншому вигляді. Ця практика, за якої інвестиційні проблеми розглядаються на самому початку інтеграції, взагалі не
Loading...

 
 

Цікаве