WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Новий вимір співробітництва з Європейським Союзом - Реферат

Новий вимір співробітництва з Європейським Союзом - Реферат


Реферат на тему:
Новий вимір співробітництва з Європейським Союзом
У зв'язку з розширенням Європейського Союзу (ЄС) на схід взаємини України з ним набувають все більшої ваги. Обом сторонам належить оцінити нові реалії та відшукати ефективні підходи до вирішення проблем, що виникають у цьому процесі. Незважаючи на тривалий політичний діалог та співробітництво, взаємовідносини України з ЄС позначені розчаруваннями та невизначеністю. Прийняття Європейською Комісією у березні 2003 року документа "Розширена Європа - сусідство: новий вимір відносин зі східними та південними сусідами" [2] викликало в Україні нову хвилю розчарування: замість очікуваної пропозиції підписати Угоду про асоціацію Євросоюз пропонує Україні статус сусідства.
Автор ставить за мету проаналізувати сприйняття Україною та ЄС ключових понять євроінтеграційної політики та їх вплив на формування взаємин, а також розглянути документ "Розширена Європа - сусідство: новий вимір відносин зі східними та південними сусідами" у контексті співробітництва України та ЄС. Автор вважає, що Україні варто використати позитивний потенціал ініціативи сусідства, оскільки це сприятиме реальному наближенню країни до Євросоюзу.
Для розкриття поставленої проблеми важливо проаналізувати еволюцію підходів України та ЄС до інтеграційних процесів. Зокрема, цих питань торкаються у своїх наукових розвідках П.Рудяков [10; 11], Л.Губерський [5], О.Ковальова [7] та ін. "Стратегічність відносин" України та ЄС була предметом дискусій засідань Наукової ради МЗС України [12], а також низки публікацій вітчизняних авторів (О.Стрекаля [13], І.Бураковського, Г.Немирі, О.Павлюка [4]). Дослідники зауважують, що стратегічне партнерство є подекуди декларацією, яка компенсує брак реальних кроків для наповнення співробітництва України з ЄС. Аналізу нової ініціативи ЄС щодо відносин сусідства ще не надається належної уваги з боку науковців, тому дослідження цього феномена викликає особливий інтерес.
У статті "Про перспективи "статусу сусідства" у відносинах України з ЄС" співробітник Національного інституту проблем міжнародної безпеки Г.Яворська зазначає, що "відчуття образи через відмову ЄС обговорювати українські євроінтеграційні перспективи переважає і стоїть на заваді використанню можливостей, що відкриваються" [16]. З іншого боку, постійний представник України при ЄС Р.Шпек стверджує, що "задекларований і знову підтверджений офіційним Брюсселем інтерес до подальшого поглиблення співробітництва з Україною, а також готовність просуватися вперед у відносинах з нею "істотними кроками", не повинно бути приводом до песимізму" [14]. Постає питання: яким же чином проголошення концепції сусідства вплине на розвиток подальшого співробітництва України та Європейського Союзу?
Розширення Європейського Союзу на схід стало політичною реальністю: 2004 року асоційовані члени ЄС (Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Словенія, Литва, Естонія, Латвія та Мальта) набудуть повноправного членства. Україна ж на сьогодні не подолала дистанцію навіть до асоційованого членства, разом з тим повноправне членство в ЄС залишається стратегічною метою її зовнішньої політики. Однак останнім часом простежується криза у відносинах Україна - ЄС. Її можна пояснити цілим комплексом чинників, пов'язаних з розширенням Євросоюзу, певним погіршенням міжнародного іміджу України, внутрішньополітичними процесами в Україні та їх сприйняттям на Заході.
Принципово різне розуміння українцями та представниками Європейського Союзу змісту поняття "інтеграція" та деяких пов'язаних з ним категорій також є проблемою, що суттєво впливає на динаміку співробітництва України та ЄС. З метою інтеграції у свої структури Євросоюз вимагає якісних зрушень системного характеру у ключових сферах життя суспільства (економіці, дотриманні прав людини, розвитку інститутів громадянського суспільства тощо). Окремою вимогою є вироблення механізмів якнайповнішого використання потенціалу громадянського суспільства, регіонів та територіальних громад. Зі свого боку, українська сторона пропонує суто кількісні, часто несистемні зміни в економіці, політиці, праві, культурі. Такі зміни, обмежувані рамками державних інституцій, не задовольняють Європу [11, с. 89].
Українська концепція європейської інтеграції та аргументи на її користь побудовані не зовсім прийнятним для ЄС чином. В Україні інтеграцію до Євросоюзу насамперед розуміють як завдання зовнішньої політики. Євроінтеграційна стратегія розглядається як така, що відповідає зовнішньополітичним інтересам України і водночас може бути "засобом досягнення тих цілей, які Україна ставить перед собою у внутрішньодержавному будівництві", - зазначив міністр закордонних справ України А. Зленко на міжнародній конференції "Україна - ЄС" у Брюсселі 24 квітня 2001 року. [15, с. 70]. За такої постановки питання на першому плані у здійсненні євроінтеграційного курсу України опиняються саме зовнішньополітичні проблеми, а розв'язання внутрішніх проблем - це той наслідок, якого можна досягти за допомогою вступу до ЄС. Згідно з ідеєю "спільного європейського дому", це наддержавне утворення становить самостійну цінність і претендувати на членство у ньому може лише країна, спроможна сприяти спільній безпеці і процвітанню ЄС. Саме тому наголошувати, що європейська інтеграція є для України "засобом", у політичному діалозі вбачається недоречним.
Українська політика стосовно Європи є занадто широкою та неструктурованою, щоб бути ефективною. Загальноприйнятою у Євросоюзі є думка, що екстенсивний підхід до інтеграції (коли кількість подій, поїздок, візитів та підписаних угод приховує їх практичну віддачу, коли політичний символізм відвертає увагу від конструктивності та користі співпраці) повинен змінитися протилежним, інтенсивним підходом [13, с. 156].
Отже, Україна прагне інтегруватися з Європою. Водночас, не маючи можливості фінансувати всі витрати, пов'язані з інтеграцією в європейські структури, вона очікує, що це зробить інша сторона. Євросоюз, у свою чергу, займає щодо цього теж відверто очікувальну позицію [10, с. 55].
Інтеграція у рамках Європейського Союзу ніколи не була предметом короткострокових політичних спекуляцій та маневрів. Вона завжди була питанням стратегічної ваги. Прихильники та противники інтеграції мають сталі усвідомлені позиції і виважені стратегії і змушені адаптувати їх до умов ЄС. В Україні ж інтеграція стає декларативним поняттям, використовується як інструмент у політичній боротьбі, але не є усвідомленим стратегічним пріоритетом. Неодмінною передумовою інтеграції України в економіку Європи європейці вважають повне виконання Угоди про партнерство та співробітництво (УПС) між Україною та ЄС, а це не завжди адекватно сприймається українською стороною. В основному робота органів, відповідальних за процес європейської інтеграції, спрямована на вироблення нових документів-декларацій, присвячених партнерству.
Що ж вкладається у зміст поняття "стратегічне партнерство"? Проблема в тому, що у цей термінсторони вкладають різний зміст. Для України політичною сутністю такого партнерства є повна інтеграція з ЄС, а Євросоюз під стратегічним партнерством розуміє суто партнерські відносини [12, с. 6]. ЄС розглядає стратегічне партнерство з Україною як особливі взаємини, що базуються на спільних цінностях та інтересах сторін, і визначає його важливим фактором зміцнення миру, стабільності та добробуту в Європі. Стратегічними цілями у відносинах з Україною ЄС на сьогодні визначає здійснення свого внеску до встановлення у нашій країні плюралістичної демократії та стабільно функціонуючої економіки, співробітництва з підтримання безпеки в Європі і
Loading...

 
 

Цікаве