WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Нова чи оновлена концепція прав етнонаціональних меншин? - Реферат

Нова чи оновлена концепція прав етнонаціональних меншин? - Реферат


Стисло кажучи, усвідомлений плюралізм "повинен віддавати перевагу своїй власній концепції добра, яка залишається пов'язаною з іншими такими концепціями". Взагалі, підсумовує М. Розенфельд, "парадоксально, алеусвідомлений плюралізм повинен наполягати на пріоритетності своєї власної концепції заради того, щоб краще захищати інші концепції" [12].
Мабуть розуміючи, що ці твердження можуть викликати сумніви у прихильників інших підходів до прав етнонаціональних меншин, ізраїльський правознавець зазначає: "Якщо хтось вважає, що плюралістичні рішення навряд чи можуть бути принциповішими, ніж релятивістичні рішення, той може також заперечувати, що ліберальні та комунітарні рішення є достатньо адекватними, оскільки лібералізм не виключає захист груп, а комунітаризм не перешкоджає брати до уваги індивідуальне". Цікаво, що при цьому М. Розенфельд посилається на відомого канадського дослідника У. Кімлічку, який "звеличує ліберальний захист групових прав, посилаючись на різницю між "зовнішнім захистом" (external protections) та "внутрішніми обмеженнями" (internal restrictions)". Справді, У. Кімлічка не раз доводив, що етнонаціональна меншина як така повинна бути захищена від зовнішнього втручання або насильства з боку "великого суспільства", але не повинна мати права накладати внутрішні обмеження на своїх членів для того, щоб зберегти чистоту своєї культури чи групову солідарність. Правильно й те, що ліберальна концепція групових прав У. Кімлічки надає можливість захисту етнонаціональних меншин у контексті міжгрупових відносин. Зокрема, такі права служать щитом проти мимовільного втягування етнонаціональних меншин у "мелтінг пот", тобто в асиміляційний процес, та є зброєю проти держав, зокрема, таких, як Франція, які прагнуть звільнити політичну арену від усіх акторів, окрім індивідів або нації як об'єднаного цілого. Однак концепція групових прав У. Кімлічки нічого не пропонує для того, щоб підтримати групу у внутрішньогрупових конфліктах. Стисло говорячи, хоча лібералізм У. Кімлічки здається "особливо привабливим" тим, що не зводить групу до простої сукупності індивідів, він не може повністю уникнути долі лібералізму: в конфлікті між груповим виживанням етнонаціональної меншини та автономією індивіда остання повинна превалювати [13].
Водночас М. Розенфельд піддає суворій критиці і комунітаризм. Зокрема, він зауважує, що хоча деякі версії комунітаризму і можуть залишати значне місце для підтримки індивідуальних інтересів, у підсумку комунітаризм є приблизно таким же "в'язнем своїх моністичних засад (a prisiner of its monistic moorings), як і лібералізм". У внутрішньогрупових конфліктах, тобто конфліктах між груповим виживанням та індивідуальною автономією, комунітаризм, подібно лібералізмові, не може уникнути того, щоб не стати на чийсь бік. Єдиною різницею між ними є те, що в той час, як лібералізм з необхідністю стає на бік індивіда, комунітаризм повинен завжди вирішувати все на користь групи. "Так само, як лібералізм нерозривно пов'язаний (is wedded) з індивідуалізмом, комунітаризм нерозривно пов'язаний з колективізмом" [14].
Тут важко, та й, здається, нема потреби щось заперечувати чи додавати. Наведена критика лібералізму та комунітаризму є досить об'єктивною, обґрунтованою і справедливою. Хоча, з точки зору прихильників пріоритетності індивідуальних прав людини, вона може здаватися незаслуженою і надмірно жорсткою щодо лібералізму, а з точки зору прихильників групових (колективних) прав етнонаціональних меншин здається такою щодо комунітаризму.
Стосовно усвідомленого плюралізму, то, за твердженням М. Розенфельда, він не є "безнадійно (inextricably)" пов'язаним ні з індивідуалізмом, ні з колективізмом. Хоча, як і завжди, існують протилежні точки зору. Зокрема, дехто не бачить різниці між лібералізмом і плюралізмом та вважає, що "вони крокують пліч-о-пліч". Але хибність таких поглядів досить аргументовано довів американський дослідник Дж. Кекес. Він, зокрема, дійшов висновку, що з філософської точки зору ці "ізми" "є різними і значною мірою суперечливими" [15]. Виходячи з цього, М. Розенфельд цілком слушно стверджує, що "плюралізмові не притаманне надання переваги індивідові або групі", а тому він "здатен вирішувати одні внутрішньогрупові конфлікти на користь групи, а інші - на користь індивіда". Більше того, критерієм, яким користується усвідомлений плюралізм при розв'язанні таких конфліктів (як і всіх інших конфліктів, пов'язаних з конституційними правами етнонаціональних меншин) є "застосування якомога більше різних концепцій добра". Це, зауважує М. Розенфельд, вигідно відрізняє усвідомлений плюралізм від інших "ізмів", на яких ґрунтуються права людини та етнонаціональних меншин [16].
Слід віддати належне М. Розенфельдові: він ґрунтовно аналізує не лише переваги усвідомленого плюралізму, але і його вразливі місця. Зокрема, він відверто і цілком слушно, на нашу думку, зазначає, що "хоча плюралістичний підхід видається найпридатнішою альтернативою, він далекій від досконалості". Чому? По-перше, тому що "його оцінка різних концепцій добра хоча і є принциповою, але змушена залишатися нечіткою (imprecise)". По-друге, результати, до яких приводить усвідомлений плюралізм, за певних умов можуть бути найкращими з усіх можливих, але навряд чи вони будуть остаточними, а "в деяких випадках він може виявитися неспроможним забезпечити реальну рівновагу між індивідуальними та груповими інтересами". Підсумовуючи наведене, М. Розенфельд робить важливий висновок: усвідомлений плюралізм, на якому базується його концепція усвідомлено-плюралістичної конституційної юриспруденції, забезпечує "найкращу альтернативу" серед всіх інших недосконалих методів і заходів розв'язання конфліктів між індивідуальними та груповими (колективними) правами.
Для того, щоб примирити конкуруючі концепції добра (яких дотримуються індивіди чи групи) усвідомлений плюралізм, за твердженням М. Розенфельда, "зобов'язаний забезпечувати дворівневий (a two-pronged) процес", який включає два різні логічні моменти. Як вже зазначалося, для усвідомленого плюралізму істотно примиряти концепції, які відрізняються одна від одної і навіть є антагоністичними щодо його власної концепції. Але водночас він повинен віддавати перевагу власній концепції настільки, що вона може входити у конфлікт з іншими концепціями. Відповідно, усвідомлений плюралізм ґрунтується, з одного боку, на власних фундаментальних нормах, або на так званих "нормах другого порядку (second-order norms)", а з іншого - на нормах всіх інших концепцій добра, або на так званих "нормах першого порядку (first-order norms)" [17].
Більше того, відповідно до цих рамок, усвідомлений плюралізм повинен, і в цьому його перший, негативний момент, досягти рівноправності між всіма нормами першого порядку за допомогою згладжування будь-якої існуючої серед них ієрархії. З іншого боку, і це його другий, тепер вже позитивний момент,
Loading...

 
 

Цікаве