WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Національна ідентичність українців. Дилема культурного і соціально-політичного - Реферат

Національна ідентичність українців. Дилема культурного і соціально-політичного - Реферат

відрізняються одна від одної:
Яка ваша національність ? %
Вибірка 2000, відповіли 2000 (100 %)
Українець Росіянин Інша
Київ 80,6 16,7 2,8
Північний регіон 94,5 4,9 0,5
Центральний 88,2 9,3 2,4
Північно-східний 73,4 22,6 4,0
Північно-західний 97,2 2,1 0,7
Південно-східний 82,8 14,6 2,6
Західний 96,2 2,9 1,0
Південно-західний 90,6 4,7 4,7
Південний 76,6 15,9 7,5
Крим 20,8 73,3 5,9
Східний 55,1 42,0 2,9
Всього 78,3 18,8 3,0
Ваша рідна мова %
Вибірка 2000, відповіли 2000 (100 %)
Українська Російська Інша
Київ 64,8 35,2 0
Північний регіон 88,0 11,5 0,5
Центральний 83,7 15,4 0,8
Північно-східний 61,0 37,9 1,1
Північно-західний 97,9 2,1 0,0
Південно-східний 64,8 34,3 0,9
Західний 96,2 3,8 0,0
Південно-західний 89,4 7,1 3,5
Південний 60,2 35,8 4,0
Крим 10,9 86,1 3,0
Східний 19,7 78,3 1,9
Всього 65,4 33,3 1,3
Це ще раз підтверджує тезу про те, що етно-культурні чинники ідентичності не тільки не відповідають сучасним реаліям, але й об'єктивно не можуть виступати консолідуючим началом нації, як то намагаються показати представники комунітаризму. І ця тенденція стосується не лише України [10].
Виходячи з тези про розкол цінностей, що знаменував процес раціоналізації західного суспільства, тепер не можна інтегрувати суспільство навколо дезінтегрованого об'єкта. Повернення до традиції і міфу вже неможливе, принаймні для державних націй. Тоді як бездержавні нації можуть звертатися до цього лише за браком дієвішої альтернативи. Тому держави національні є явищем приреченим [11].
Проте конституційно-правова, соціально політична ідентичність на сьогодні те ж не є панацеєю. Нині, в умовах військової, економічної і політичної глобалізації та виходу суспільних стосунків на наддержавний рівень, зовнішній суверенітет держав став анахронізмом, і це унеможливлює повноцінну ідентифікацію за державним принципом [12]. На початку ХХІ століття світова спільнота конституювалася, вже не спираючись на політичну чи нормативну інтеграцію. Глобалізаційні процеси відбуваються у площині насамперед економічній, фінансово незалежних націй фактично не існує, тоді як політична організація хоч і має тенденції до інтеграції, все ж лишається на рівні національному, а тому не спроможна скеровувати економічні потоки [13]. Більш за те: окремі національні політичні системи в модерному суспільстві функціонують за принципами економіки, підкорені наддержавним принципам розвитку суспільства. Тут стають потрібними ті види цінніснотворчої комунікації між людьми, які викликаються громадськими ініціативами, як у формі самоврядних органів, так і у вигляді громадянського суспільства.
Найбільш результативною сьогодні є інтеграція навколо економічних інтересів, створення конституційного, універсально-правового патріотизму, а не національного. Лише універсалістську мораль, яка відображає загальні, а не лише вузько індивідуальні норми та інтереси, або принаймні не суперечить їм, можна захищати на достатніх підставах.
Ще з часів поширення протестантизму в Європі відпали асимільовані дохристистиянські елементи і загострилась вимога строго універсалістських заповідей, що впливає зараз і на пріоритетність наднаціонального - прав і свобод людини - над національним [14].
Проблема формування нації - це, насамперед, проблема організації влади та розподілу повноважень у державі, а нація - це спільнота, що виробила відповідні принципи, правила, процедури та ритуали. Національна ж ідея є важливою, але недостатньою умовою для легітимації держави і для створення нації сьогодні, бо такий підхід виключає демократичну, іншими словами - опосередковану інституційно легітимацію через вільне визнання громадян. Національна ідея є дополітичною і протоправовою, головна орієнтація на неї знищує зовнішні критерії свідомої оцінки, що породжує волюнтаризм представників колективної псевдо-ідентичності, виникає етатизм усупереч конституційно-універсальним принципам [15].
Ці тенденції вже сьогодні можна спостерігати в Україні. Якщо порівняти вже наведені дані опитування "Належність до якої з громад є для вас найважливішою?" з таким самим опитуванням, але в якому було додано два пункти: "Належність до радянського народу" та "Належність до людства в цілому" і виключено "Належність до політичної партії", то важливість належності до земляків суттєво зменшилася, проте третє місце посідає належність до людства в цілому [16].
Належність до якої з цих громад є для вас найважливішою? %
Вибірка 10237, відповіли 10237 (100%)
До земляків - жителів моєї місцевості 25,39
До віруючих моєї віри 5,45
До людей моєї національності 8,52
До мого соціального класу 4,10
До громадян України 34,51
До радянського народу 7,12
До людства в цілому 22,61
Важко сказати 4,40
Немає відповіді 3,17
Це говорить, насамперед, про те, що умови для переходу до ідентичності, що базується на конституційно-універсалістських принципах, в Україні існують. Існують і відповідні тенденції ідентифікації. Проте ці процеси є тривалими і складними. Отже, головним гаслом тих, хто формує і спрямовує розвиток масової свідомості, має бути відома клятва Гіппократа: "Не нароби шкоди".
Література:
[1]. Див.: Палій Г. О. Проблема формування української політичної нації: аспект загальнонаціональної ідентичності. - Політичний менеджмент. - 2003. - № 1. - С. 93 - 100.
2. Див.: AlmondG., Verba S. The Civic Culture Revisited. - Newbury Park: Sage Publications, 1989.
3. Хабермас Ю. Историческое сознание и посттрадиционная идентичность. Западная ориентация федеративной респулики // Хабермас Ю. В поисках национальной идентичности (философские и политические статьи). - Донецк, 1999. - С. 76 - 77.
4. Див.: Білий О. Воля до ідентичності (штрихи до історії реальної української держави після 1945 року) // Політична думка. - 2000. - №4. - С. 31- 40.
5. Див.: Бистрицький Є., Білий О. Державотворення в Україні: шляхи легітимації // Політична думка. - 1996. - № 1. - С. 31 - 40.
6. Див.: Котельников В. У пошуках національних інтересів: державне будівництво в Україні в контексті світового досвіду // Політична думка. - 2000. - №4. - С. 40 - 53.
7. Див.: Кисельов С. О. Інтенції політичної реальності в контексті сучасної культури // Наукові записки НаУКМА (Політологія). - 1999. - Т. 18.
8. Дані цих опитувань надані Київським міжнародним інститутом соціології.
9. Дані надані за дослідженням, проведеним фондом "Демократичні ініціативи" та центром "Соціс" у 2002 р.
10. Див.: Taylor Ch. Sources of the self: the making of the modern identity. - Cambridge, Mass: Harvard University Press, 1989.
11. Див.: Хабермас Ю. Способны ли сложносоставные общества к формированию разумной идентичности? // Хабермас Ю. В поисках национальной идентичности (философские и политические статьи). - Донецк, 1999. - С. 58.
12. Див.: Хабермас Ю. Час национального восприятия: республиканские убеждения или национальное сознание? // Хабермас Ю. В поисках национальной идентичности (философские и политические статьи). - Донецк, 1999. - С. 86 - 92.
13. Див.: Сорос Дж. Криза глобального капіталізму: відкрите суспільство під загрозою. - К.: Основи, 1999.
14. Див.: Хабермас Ю. Способны ли сложносоставные общества к формированию разумной идентичности? // Хабермас Ю. В поисках национальной идентичности (философские и политические статьи). - Донецк, 1999. - С. 58.
15. Див.: Українська державність у ХХ столітті (історико-політологічний аналіз). - К.: Політична думка. - 1996. - С. 125 - 134.
16. Дані цих опитувань надані Київським міжнародним інститутом соціології.
17. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве