WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Нації етнічні і політичні: оманливе розрізнення - Реферат

Нації етнічні і політичні: оманливе розрізнення - Реферат

яких вона утворюється (приміром, жителі північноамериканських штатів, які повстали проти британського панування). Крім того, найефективніший націоінтегруючий чинник - держава, як правило, прагне впровадити єдину мову серед різнихсегментів поліетнічної нації (приміром, британської).
Недостатня наукова операбельність вітчизняної типологізації націй проявляє себе, зокрема, у співставленні її з націологічними поглядами В. Липинського. Цей український політичний мислитель першої чверті ХХ століття вважається автором концепції "територіальної нації", категоріальну основу якої становлять "Територія" або, у ще ширшому сенсі, "Земля". Саме так серцевину націологічних поглядів В. Липинського розкриває Д. Чижевський - його інтерпретація викладена в окремій статті у "Малій енциклопедії етнодержавознавства" [4]. Тип "територіальної" нації, введення якого приписане В. Липинському, стоїть осібно від уже загаданого типологічного ряду націй, поданого у тій же Енциклопедії.
Чим пояснити, що "територіальна" концепція нації В. Липинського проігнорована укладачами згаданого типологічного ряду? Якщо звичайною неуважністю, то в такому випадку необхідно виправити цю несправедливість і визнати "територіальну" націю окремим типом нації і поставити його у загальний типологічний ряд, яким звикла послуговуватися вітчизняна націологія.
Однак, перш ніж братися за виправлення цієї "несправедливості", варто ще раз переглянути націологічні погляди В. Липинського. Справді, категорія "Землі" має сакральне значення у його поглядах на сутність феномена нації: "Нація для нас, - писав він у "Вступному слові" до "Листів до братів-хліборобів", - це всі мешканці даної Землі і всі громадяни даної Держави, а не "пролетаріят" і не мова, віра, плем'я" [5].
Водночас застосування категорій "Територія", "Земля" відразу порушує питання про принципи їх просторового окреслення в реальному житті. Територія нації може окреслюватися або географічними (природничий принцип), або етнографічними (етнологічний принцип), або державними (етатистський, тобто політичний принцип) межами. Сам В. Липинський виразно стояв на етатистському, політичному принципі. У тому ж "Вступному слові" він недвозначно проголошує своє національне кредо: "Дух цієї книги: державництво і патріотизм". У нього "поняття Нації ототожнюється з поняттям держави". Розділення понять "нація" і "держава" було для В. Липинського "протиприродним" [6] .
Слід нагадати, що "Вступне слово" В. Липинський адресував тим, до кого він стояв у непримиренній опозиції, - соціалістам, які ігнорували націю взагалі, і тим націоналістам, які зводили національний зміст до суто етнічного. Тому "територіальна" концепція нації, висунута В. Липинським, інколи оцінюється оптимальною формою консолідації різнорідних соціальних складників. У цьому сенсі хрестоматійними стали слова В. Липинського: "Щоб могла повстати Україна… всі місцеві сили, що хочуть своєї держави, мусять відділитися од сил, піддержуючих держави метропольні… Це значить, що в українськім державницькім таборі мусять об'єднатися кращі і активніші частини всіх місцевих класів і всіх місцевих "націй"…" [7].
Втім, "Вступне слово" писалося явно після завершення всієї книги. Під час же роботи над нею В. Липинський еволюціонував у своїх поглядах на якісні ознаки населення, що має стати основою нації.
У другій частині праці В. Липинський поки що віддає перевагу етнологічному розумінню соціального субстрату, якому належить стати нацією: "Ми маємо надзвичайно здібну, сильну, здорову народню масу з окремою мовою, окремою своєрідною культурою, масу, що компактно живе на точно означеній території. Маємо отже основні етатичні елементи нації, які в теорії завжди можуть служити підставою для бажання перетворити їх в елементи динамічні: для сформування з нашої несвідомої етнографічної маси свідомої та зорганізованої державної нації" [8].
Культурна спільність в очах В. Липинського є обов'язковою передумовою націотворення: "Без культури нема нації, без традиції нема культури. Без об'єднуючої спільної традиції і спільної культури не може істнувати група людей, біля якої має об'єднатися і зорганізуватися нація" [9]. Саме із спільної традиції і культури сукупно з спільним інтересом, вважав він, має випливати "політична лінія суспільної групи, що зорганізовується в націю" [10].
Етнологічні уподобання переважали у націологічних поглядах В. Липинського і в третій частині "Листів", де він зазначає, що "…нація єсть формацією не тільки взагалі історії, а історичного наростання і розвитку серед певного етнічно-відмінного колективу іменно конструктивних, а не деструктивних політичних вартостей" [11]. І далі: "Доки такий людський колектив фізично існує і доки він на підставі оцієї вродженої йому зовнішньої подібності, на яку складається звичайно розмовна мова, спільна територія, зближений фізичний тип, характер і т. д., розвиває в собі свої власні індивідуальні об'єднуючі і організуючі політичні вартості - доти існує, живе і розвивається нація" [12].
Однак вже у цій, третій частині спостерігається зрушення у поглядах В. Липинського від етнологічного до громадянського розуміння нації. Пов'язуючи початок нації з початком власної окремої державної організації певної маси, яка живе на певній території, він зауважує, що приналежність до нації, яка народжується у цій спільній боротьбі, має визначатися критеріями спорідненості не по крові, а по території, по землі [13].
У наступному, четвертому розділі "Листів" В. Липинський остаточно пристає на громадянське розуміння нації, поєднуючи громадянство з такими національними ознаками, як територія, держава, закон [14]. Тобто не саме спільне проживання на якійсь території робить людей нацією, а бажання мати на ній свою окрему державу: "З цієї свідомості і цього хотіння родиться патріотизм: любов до своєї землі, до своєї Батьківщини і до всіх, без виїмку, її мешканців. Патріотизм - свідомість своєї території, а не сама територія - лежить в основі буття і могутності держав" [15].
Оскільки громадянство є атрибутом існуючої держави, то напрошується висновок, що націотворенню обов'язково має передувати державотворення, тобто обидва процеси розділенні в часі. Націологічна концепція В. Липинського передбачає взаємозв'язок цих понять, що грунтується на синхронному їх розвиткові. З одного боку, нація в його уяві - це продукт складних взаємостосунків держави і громадянства. Водночас "нація - це реалізація хотіння до буття нацією". Виведена В. Липинським взаємозалежність між нацією і громадянством передбачає, що умовою появи нації не обов'язково може бути вже створена держава, а хоча б прагнення до неї, те, що сам він називав "національними аспіраціями": "Якщо національні аспірації репрезентовані на даній території тільки такими
Loading...

 
 

Цікаве