WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Мовна толерантність півдня України - Реферат

Мовна толерантність півдня України - Реферат


Таким чином, в Одесі багатомовність функціонує в українсько-російському, російсько-українському, єврейсько-українсько-російському, єврейсько-російському та російсько-єврейському варіантах. І російською, і українською мовами відбувається родинне спілкування 12 % одеситів, побутове - 23 %, в робочих колективах - 10,6 %, офіційне - 10%. 35 - 40 % одеситів - носії змішаного, прихованого російсько-українського білінгвізму. Ці люди, хоча й надають перевагу російській, але ж добре розуміють українську мову. Необхідно зазначити, що культурна вага української мови в Одесі завжди була питомою, оскільки основу робітничого класу, а частково і середнього, становили вихідці з українських сіл. Проте тривала імперська русифікаторська політика за умов багатонаціонального складу населення Одещини підвищила роль російської мови як мови міжнаціонального спілкування та зумовила її приорітет в усіх сферах життя Одеси.
Отже, можна дійти висновку, що за роки української незалежності істотних змін у мовній ситуації, котра склалася в Одесі, не відбулося. Не варто їх очікувати й у найближчі роки. Політологи та соціолінгвісти кваліфікують мову одеситів як біцентричну польову структуру з обсяжною зоною перетину російського та українського мовних центрів, на периферії якої перебувають мови. Така структурна організація мовної системи передбачає високий рівень толерантності, взаємозв'язок і взаємопроникнення співіснуючих на одній території мов.
Усі функціонуючі в Одесі мови мають зони перетину, насамперед, з російською, а деякі - з українською мовою. Ця тенденція навряд чи зміниться, враховуючи те, що в останнє десятиріччя дужевисоким є відсоток неукраїномовних мігрантів (майже 35 %). Так, вірмено-азербайджанський та грузино-абхазький конфлікти 90-х років, спітакський землетрус, війна в Чечні відчутно вплинули на етнонаціональну ситуацію в місті. Вони й досі ще підтримують цей вплив завдяки відкритим міграційним коридорам та потенціалу відповідних земляцтв.
Ця ситуація має тенденцію якщо й не до радикального посилення, то, принаймні, до тривалої консервації. Так, наприклад, за рахунок біженців з Азербайджану й Вірменії подвоїлася вірменська громада міста. Посилення клановості у внутрішньополітичному житті Азербайджану змушує від'їжджати звідти певну категорію етнічних азербайджанців у пошуках зручніших, ніж на батьківщині, соціальних ніш. Азербайджанська громада Одеси відносно невелека де-юре, але багато з тих, хто прибув сюди за останнє десятиріччя, не має дозволу на постійне проживання в Україні й відмовляється брати участь у будь-яких опитуваннях, як, між іншим, і більшість чеченців, в'єтнамців, циган. Якщо у ХVIII - ХІХ століттях Одеса формувалася як типове колоніальне місто на зразок великих міст США за рахунок українців, росіян, болгар, греків та представників західно-європейських націй, то сьогодні в одеському регіоні посилилася тенденція до поповнення діаспор кавказьких народів та формування нових для Одещини громад з південно-східної Азії та Далекого Сходу.
Таким чином, аналіз історичних джерел мовної толерантності потенційного електорату Півдня України на прикладі Одещини, яка є регіональним політико-економічним лідером завдяки своєму унікальному транзитно-транспортному розташуванню, приводить до таких висновків:
· Одеса, як і більшість колоніальних міст світу, є окремим поліетнічним соціумом, ступінь космополітизму якого конкретно-історично обумовлений широкими міжнародними та міжконтинентальними контактами з провідними країнами. Місто йде закономірним шляхом від полілінгвізму до монолінгвізму, і забезпечити конструктивну підтримку чи прискорення цього процесу може тільки виважена, гранично делікатна політика державного регулювання. Існування поліетнічного та полілінгвістичного міста на раніше колонізованій території свідчить як про неантагоністичний характер співіснування багатьох етносів, так і про життєвість та тривалість колонізаційних процесів у колоніальних містах;
· периферійні центри внаслідок природної асиміляції населення із населенням сусідніх та навіть більш віддалених країн завжди мали об'єктивні підстави для полілінгвізму і вимагали багатовекторності внутрішньої політики, дефіцит якої завжди народжував не тільки внутрішню напругу на усіх її рівнях, а й зовнішню - між сусідніми державами;
· ринок, розвиток промисловості (на відміну від відносно замкненого сільськогосподарського виробничого циклу) стимулювали підтримку мовної толерантності як плати за дешеву робочу силу. Саме така дешева сила, з огляду на співвідношення між цінами на житло, споживчі товари тощо й розміром заробітної плати та рівнем кваліфікації робітників промисловості, є зараз переважною в Україні. Закономірність така: чим дешевша робоча сила, тим терпиміше до її мовних уподобань ставляться і роботодавець, і держава;
· величезний вплив Росії на розвиток півдня України та на ситуацію у ньому напередодні суспільно значимих подій на кшталт виборів здійснюється північним сусідою: а) через своїх симпатиків в Україні та за її кордонами - родинномовні діаспори в обох країнах та в усіх країнах світу, б) через українське зросійщене земляцтво в Росії, в) через меншини, які в обох країнах завжди звикли вважати Москву своїм природним патроном.
Отже, Україна має багату, спільну для усієї етнополітичної різнобарвності нашого народу, історію. Її новітні сторінки почали писатися трохи більше дванадцяти років тому. Це достатній термін для отримання досвіду власного державного будівництва і для визначення межі застосування досвіду демократичних країн світу.
Попри все інше, обидва напрямки політичної діяльності споріднює необхідність ретельного врахування регіональної специфіки розбудовчого процесу задля послідовної демократизації суспільства, у якім мовне питання, залежно від толерантності та поступовості його вирішення, може перетворитися як на деструктивний, так і на творчий фактор. В цьому зв'язку не варто перетворювати ті чі ті регіони на полігон для випробування якихось політичних амбіцій. Одеський регіон, з цієї точки зору, уявляється наочним прикладом еволюційного перебігу подій.
Література:
www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве